ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" серпня 2019 р. справа № 300/1305/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 101980,15 грн., -
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 101980,15 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом у розмірі 101980,15 грн., який виник внаслідок несплати самостійно визначених платником податків податкових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб.
Ухвалою від 19.06.2019 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позов.
Вказана ухвала суду про відкриття провадження надсилалася та вручена відповідачу 26.06.2019 за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16, 17, 23).
Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався. Поважності причин ненадання відзиву у встановлений судом строк відповідач не повідомив.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області як платник податків з 03.07.2007, основним видом економічної діяльності якого є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, надання послуг таксі (код КВЕД 47.89, 49.32) (а.с.16-17).
Згідно поданої заяви від 14.03.2017 відповідача було переведено на спрощену систему оподаткування як платника єдиного податку третьої групи (а.с.14-15).
Відповідачем самостійно було задекларовано та не сплачено зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб: за 2017 рік згідно податкової декларації поданої 29.01.2018 в сумі 6240,45 грн. (а.с.9); за перший квартал 2018 року згідно податкової декларації поданої 10.05.2018 в сумі 21903,00 грн. (а.с.10); за півріччя 2018 року згідно податкової декларації поданої 27.07.2018 в сумі 19873,25 грн. (а.с.11); за три квартали 2018 року згідно податкової декларації поданої 08.11.2018 в сумі 20781,20 грн. (а.с.12); за 2018 рік згідно податкової декларації поданої 07.02.2019 в сумі 33183,15 грн. (а.с.13).
Згідно інтегрованої картки платника податку, відповідачем здійснено часткову переплату 0,9 грн. по платежу згідно податкової декларації поданої 29.01.2018 (а.с.19).
Керуючись пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом надіслано податкову вимогу форми "Ф" №2699-51 від 05.03.2018, яку відповідач отримав відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.18).
Відповідно до довідки про борг від 14.06.2019 та інтегрованої картки платника податку за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 101980,15 грн. (а.с.8, 19, 20).
Позивач просить стягнути з відповідача вказаний податковий борг в сумі 101980,15 грн. в дохід бюджету.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відтак, при вирішенні даного спору суд керується законом, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно приписів пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
В пункті 291.3 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву (підпункт 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України).
Згідно поданої заяви від 14.03.2017 позивача було переведено на спрощену систему оподаткування як платника єдиного податку третьої групи (а.с.14-15).
Статтею 293 Податкового кодексу України встановлені ставки єдиного податку.
У відповідності до пункту 293.1 даної статті Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Як встановлено відповідачем самостійно було задекларовано та не сплачено зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб: за 2017 рік згідно податкової декларації поданої 29.01.2018 в сумі 6240,45 грн. (а.с.9); за перший квартал 2018 року згідно податкової декларації поданої 10.05.2018 в сумі 21903,00 грн. (а.с.10); за півріччя 2018 року згідно податкової декларації поданої 27.07.2018 в сумі 19873,25 грн. (а.с.11); за три квартали 2018 року згідно податкової декларації поданої 08.11.2018 в сумі 20781,20 грн. (а.с.12); за 2018 рік згідно податкової декларації поданої 07.02.2019 в сумі 33183,15 грн. (а.с.13).
Згідно інтегрованої картки платника податку, відповідачем здійснено часткову переплату 0,9 грн. по платежу згідно податкової декларації поданої 29.01.2018, відтак, сума єдиного податку по вказаній декларації становить 6239,55 грн. (а.с.9, 20).
Відповідно до довідки про борг від 14.06.2019 та інтегрованої картки платника податку за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 101980,15 грн. (а.с.8, 19, 20).
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом утворюють податковий борг (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається чи не вручається (пункт 59.5 статті 59 Податкового кодексу України).
Керуючись пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом надіслано податкову вимогу форми "Ф" №2699-51 від 05.03.2018, яку відповідач отримав відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.18).
Даний податковий борг до моменту розгляду справи не переривався та є непогашеним. Вимогу відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив.
Податковий борг відповідача з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 101980,15 грн., підтверджується податковими деклараціями з єдиного податку з фізичної особи-підприємця, корінцем податкової вимоги форми "Ф", довідкою про борг за платежами, інтегрованою карткою платника по платежу єдиний податок з фізичних осіб (а.с.9-15, 18-20).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, або оскарження податкової вимоги відповідач суду не надав.
Враховуючи, що на час розгляду справи заборгованість у сумі 101980,15 грн. відповідачем в добровільному порядку не сплачена, відповідних доказів, які б підтверджували погашення такого боргу чи спростовували доводи позивача, відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу, є обґрунтованими та позов підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 101980,15 грн. - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід бюджету податковий борг в сумі 101980 (сто одна тисяча дев'ятсот вісімдесят) грн. 15 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Григорук О.Б.