номер провадження справи 35/29/19
30.07.2019 Справа № 908/1375/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,
за участю секретаря судового засідання Лінчук А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Попова Володимира Анатолійовича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, б. 14)
про стягнення коштів
За участю представників сторін:
від позивача - Губорєв К.С., ордер ЗП№114434 від 20.05.2019;
від відповідача - не з'явився.
04.06.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Попова Володимира Анатолійовича до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості у виді залишку попередньої оплати у розмірі 34 062,58 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 04.06.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1375/19 та визначено до розгляду судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 10.06.2019 позов ФОП Попова В.А. залишено без руху. Надано позивачу строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі.
12.06.2019 до господарського суду Запорізької області від ФОП Попова В.А. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 13.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1375/19, присвоєно справі номер провадження 35/29/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 30.07.2019 об 11 год. 15 хв.
Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою стягнути з відповідача суму попередньої оплати за договором про постачання електричної енергії в розмірі 34 062,58 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2019 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
30.07.2019 від відповідача надійшло клопотання про поновлення строків на надання відзиву, а також надійшов відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує з наступних підстав. Посилається на те, що переплата за договором дійсно існує, але відповідач вважає, що його вини в неповерненні коштів немає, оскільки відповідач не має можливості користуватися грошовими коштами позивача, які знаходяться на рахунку зі спеціальним режимом використання і знаходяться в розпорядженні ПАТ "Державний ощадний банк України". Відтак відповідач вважає, що не є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Крім того, заперечив проти задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, оскільки відсутні докази понесених витрат. А також вважає, що заявлена сума є завищеною, враховуючи, що позовні вимоги становлять 34 062,58 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).
Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлений про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.
В судому засіданні 30.07.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу "Оберіг".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
14.06.2005 Відкритим акціонерним товариством «Запоріжяобленерго» - постачальник та Приватним підприємцем Поповим В.А. - споживач укладено договір про постачання електричної енергії № 8485.
Згідно з розділом 1 договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2006) постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до додатку №4 до договору в редакції додаткової угоди від 22.07.2015, оплата електричної енергії здійснюється споживачем у форомі попередньої оплати за рахунками або платіжними вимогами-дорученнями, що направляються споживачу постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 15 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду.
Згідно з п. п. 2.2.1, 2.2.3. договору споживач зобов'язався виконувати умови цього договору; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатка № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".
Пунктом 9.7 договір визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2005. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буду заявлено про припинення його дії.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 ст. 276 Господарського кодексу України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії № 8485 від 14.06.2005 відповідач виставив позивачу рахунок №8485/12а від 31.12.2018 на оплату електроенергії, спожитої у грудні 2018 року, на суму 14 027,87 грн.
З рахунку вбачається, що сальдо на 01.12.2018 становить -48090,45 грн, нараховано за грудень 14 027,87 грн, до сплати за грудень 2018 року 0,00 грн, сальдо на 01.01.2019 -34062,58 грн.
13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 "Про видачу ПАТ "Запоріжжяобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом".
Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ "Запоріжжяобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).
У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії".
Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.
У зв'язку із цим, починаючи з 01.01.2019 оплату за спожиту електричну енергію позивач здійснює ТОВ "Запоріжжяелектропостачання".
З метою врегулюванні ситуації що склалася, позивач звертався до відповідача з листом від 07.02.2019 та претензією від 01.03.2019 щодо повернення 34062,58 грн переплати. Лист та претензія позивача залишені без відповіді та задоволення.
Залишок коштів за попередню плату за електроенергію відповідачем у добровільному порядку не повернуто, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В частині 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (Частину першу статті 275 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 663-VII від 24.10.2013; в редакції Закону № 2019-VIII від 13.04.2017). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.
За змістом ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Як було наведено вище, відповідно до постанову НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.
Згідно з п. 56 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.
Тобто ПАТ "Запоріжжяобленерго" з 01.01.2019, згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, є оператором системи розподілу електричної енергії.
Згідно з ч. 2 ст. 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 цього Закону оператору системи розподілу забороняється здійснювати діяльність з виробництва та/або передачі, та/або постачання електричної енергії, крім випадків, визначених частиною одинадцятою цієї статті.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" з 01.01.2019 не є належним отримувачем грошових коштів, перерахованих ФОП Поповим В.А. в якості передоплати за спожиту електричну енергію.
Як вказується позивачем та не заперечується відповідачем, грошові кошти, які перераховані позивачем у якості попередньої оплати за електричну енергію ПАТ "Запоріжжяобленерго" не повернуто.
Оскільки на момент розгляду справи в суді відповідач не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 34062,58 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми зазначеної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про те, що вимоги відповідача до банку про перерахування коштів позивачу розглядаються у справі №908/689/19 суд зазначає, що наразі суд оцінює наявність правових підстав для стягнення з відповідача здійсненої позивачем передоплати. У разі задоволення позову у справі №908/689/19 банк буде зобов'язаний виконати вимогу відповідача про перерахування коштів позивачу тільки з моменту набрання цим судовим рішенням законної сили, що не усуває підстав позову за спірний період. При цьому обставини, які можуть бути встановлені у справі №908/689/19 щодо причин неповернення коштів позивачу у спірному періоді, не мають правового значення для вирішення спору про зобов'язання відповідача повернути позивачу передоплату, для утримання якої відпали правові підстави. Тобто відповідач повинен повернути ці кошти незалежно від своєї вини. Відповідач є юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми господарськими зобов'язаннями всім своїм майном. Розрахунки із використанням спеціального рахунку запроваджені законодавством для зарахування коштів споживачів, перерахованих в якості оплати за спожиту електричну енергію. Втім, законодавством не встановлено обмежень щодо здійснення відповідачем розрахунків з кредиторами зі свого поточного рахунку, у тому числі за судовим рішенням.
У разі перерахування банком на користь позивача суми коштів в порядку виконання платіжних доручень відповідача, сторони не позбавлені права врегулювати питання зарахування цих коштів в рахунок оплати наявного боргу або їх повернення як безпідставно отриманих (якщо сума передоплати вже буде сплачена відповідачем позивачу на виконання судового рішення в цій справі) в добровільному порядку, а в разі спору - в судовому порядку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ПАТ "Запоріжжяобленерго" суми попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, є законною та заявлена до стягнення правомірно.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, в позовній заяві позивачем зазначено, що попередній розмір судових витрат складає сплачений судовий збір та також, у разі невизнання позову, позивач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в орієнтовному розмірі 6000,00 грн.
Станом на день винесення судового рішення доказів понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем не надано.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Фізичної особи - підприємця Попова Володимира Анатолійовича до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Фізичної особи-підприємця Попова Володимира Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_1 ) заборгованість у вигляді залишку суми попередньої оплати у розмірі 34 062,58 грн (тридцять чотири тисячі шістдесят дві гривні 58 коп), судовий збір у розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05 серпня 2019 року.
Суддя О.А. Топчій