Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"29" липня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/609/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Степанченко О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Ведіщева А.П., довіреність №007.1-56-0719 від 22.07.2019;
від відповідача: Вихристюк О.Л., довіреність №05/2-1069-19 від 09.07.2019;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"
до Прокуратури Житомирської області
про стягнення 37 811,51грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" звернулося до господарського суду із позовом до Прокуратури Житомирської області про стягнення 37811,51грн заборгованості, із яких: 2583,93грн - 3% річних, 6395,99грн - інфляційних втрат, 28831,59грн - пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що протягом січня-квітня 2018 ним було поставлено відповідачу природний газ, за який останній розрахунок вчасно та належним чином не провів, що підтверджується також рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.02.2019 у справі №906/1117/18.
В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.526, 530, 549, 610, 692, 714 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 20.06.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 18.07.2019.
11.07.2019 до суду від Прокуратури Житомирської області надійшов відзив на позовну заяву №05/2-1069-19 від 09.07.2019, згідно якого відповідач наголошує на застосуванні ст.232 Господарського кодексу України під час нарахування пені, а також просить зменшити розмір неустойки на 70%. Окрім того, відповідач просить зменшити розмір витрат на правову допомогу позивача на 70%.
15.07.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно якого позивач заперечує проти доводів відповідача щодо застосування до нарахування пені ч.6 ст.232 ГК України.
В судовому засіданні 18.07.2019 оголошено перерву до 24.07.2019 о 09:30.
24.07.2019 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив №05/1-1069-19 від 23.07.2019.
В судовому засіданні 24.07.2019 представник позивача подав заяву-уточнення (вх.№19535/19 від 24.07.2019), згідно якої вказує, що позивач просить стягнути із відповідача 2027,78грн витрат на правничу допомогу. Позовні вимоги представники позивача підтримали в повному обсязі, просили оголосити перерву в судовому засіданні з метою підготовки позивачем пояснень на заперечення щодо відповіді на відзив, поданих відповідачем.
Ухвалою суду від 24.07.2019 постановлено прийняти до розгляду заяву ТОВ "Житомиргаз збут" від 24.07.2019 (вх.№19535/19 від 24.07.2019) про уточнення вимог про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 2027,78грн та здійснювати розгляд справи з урахуванням вказаної заяви; оголосити перерву в судовому засіданні до 14:30 29.07.2019.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив, просила зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 70%. Просила також зменшити розмір витрат на правову допомогу позивача на 70%.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, господарський суд
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (позивач) та Прокуратурою Житомирської області (відповідач) укладено договір №114102Р9QEAB018/41ABZhz1197-17 від 02.01.2018 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.
У грудні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Прокуратури Житомирської області 85 279,84грн, оскільки протягом січня-квітня 2018 позивачем поставлено відповідачу природний газ, за який останній розрахунок належним чином не провів, в результаті чого утворилась заборгованість.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.02.2019 у справі №906/1117/18 позов задоволено, стягнуто з Прокуратури Житомирської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" 85 279,84грн заборгованості та 1 762,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішенням суду у справі №906/1117/18 встановлено, що позивач поставив відповідачу природний газ в період з січня по квітень 2018 року на загальну суму 103 526,88грн. Факт отримання природного газу на вказану суму підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 на суму 1 114,84грн, від 31.01.2018 на суму 11,15грн, від 28.02.2018 на суму 10,81грн, від 28.02.2018 на суму 822,14грн, від 28.02.2018 на суму 4 327,10грн, від 28.02.2018 на суму 46 148,56грн, від 30.03.2018 на суму 7 875,32грн, від 27.03.2018 на суму 25 962,62грн, від 31.03.2018 на суму 8 870,57грн, від 31.03.2018 на суму 4 575,91грн, від 30.04.2018 на суму 2 596,26грн, від 30.04.2018 на суму 238,00грн, від 30.04.2018 на суму 540,89грн, від 30.04.2018 на суму 432,71грн.
Рішенням суду у справі №906/1117/18 також встановлено, що попередньо між сторонами існували відносини з постачання природного газу, в результаті чого станом на 01.01.2018 за даними позивача, що також підтверджується відповідачем у наданому суду відзиві, за прокуратурою Житомирської області обліковувалась переплата в розмірі 18 247,04грн. Здійснивши зарахування вказаної переплати в рахунок отриманого відповідачем природного газу за період з січня по квітень 2018 року, сума, яка підлягала сплаті позивачу, становила 85 279,84грн.
Рішення господарського суду у справі №906/1117/18 набрало законної сили 15.03.2019.
Згідно платіжного доручення №15 від 02.04.2019 заборгованість у сумі 85279,84грн сплачено Прокуратурою Житомирської області на користь ТОВ "Житомиргаз збут" (призначення платежу: безс. списання заборгованості згідно наказу Госп. суду Жит. обл. №906/1117/18 від 20.03.2019) (а.с.50).
Несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем природного газу в період лютого 2018 - квітня 2018 на суму 85279,84грн стало підставою для звернення позивача із позовом про стягнення 2583,93грн - 3% річних, 6395,99грн - інфляційних втрат, 28831,59грн - пені.
2. Норми права, які застосував господарський суд.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
За ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).
Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вказано в ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
3. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 28831,59грн пені.
Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.
Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК), у тому числі мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Відповідно до пункту 6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Тобто, сторони у пункті 6.2.1. договору врегулювали відносини лише щодо розміру сплати пені за несвоєчасну оплату споживачем за отриманий природний газ.
Згідно п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" необхідно мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, судом враховано період нарахування пені із застосуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України із встановленням моменту, коли відповідачем повинно бути виконано зобов'язання по оплаті, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 14222,84грн, із яких:
- 5955,19грн пені за період із 12.03.2018 по 12.09.2018 на суму заборгованості 34187,56 за зобов'язаннями лютого 2018;
-8267,65грн пені за період із 11.04.2018 по 11.10.2018 на суму заборгованості 47284,42грн за зобов'язаннями березня 2018.
В задоволенні вимог про стягнення 14608,75грн пені суд відмовляє у зв'язку із невірним періодом її нарахування.
Твердження ТОВ "Житомиргаз збут", що умовами договору передбачено термін нарахування пені до фактичного моменту оплати є помилковим та зводиться до вільного тлумачення позивачем умов договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі №917/2013/17 від 07.08.2018.
4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 2583,93грн 3% річних та 6395,99грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних суд вважає його правильним та задовольняє вимогу про стягнення 2583,93грн 3% річних, із яких:
- 1087,45грн за період із 12.03.2018 по 03.04.2019 на суму заборгованості 34187,56грн за зобов'язаннями лютого 2018;
- 1391,32грн за період із 11.04.2018 по 03.04.2019 на суму заборгованості 47284,42грн за зобов'язаннями березня 2018;
- 105,16грн за період із 03.05.2018 по 03.04.2019 на суму заборгованості 3807,86грн за зобов'язаннями квітня 2018.
За поданим позивачем розрахунком інфляційних втрат судом встановлено, що він є обґрунтованим, а тому вимога про стягнення 6395,99грн інфляційних втрат підлягає задоволенню (на суму заборгованості 85279,84грн за зобов'язаннями лютого - квітня 2018 року за період червень 2018 - березень 2019).
5. Щодо клопотання Прокуратури Житомирської області про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%.
Згідно зі ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України обумовлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.
Так, в обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що Прокуратура області є державною неприбутковою установою, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказує, що після набрання судовим рішенням законної сили та направлення стягувачем вимоги до органів державної казначейської служби України невідкладно було здійснено безспірне списання заборгованості з казначейського рахунку.
Суд зазначає, що належних доказів того, що в даній справі існують виключні обставини, які б давали підстави для зменшення розміру штрафних санкцій Прокуратурою Житомирської області не надано. Факт, що відповідач є державною установою та фінансується із Державного бюджету України не є виключною обставиною, що дає можливість суду зменшувати розмір неустойки за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання Прокуратури Житомирської області про зменшення розміру штрафних санкцій є безпідставним та необґрунтованим, тому суд відмовляє в його задоволенні.
6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи факт неналежного виконання Прокуратурою Житомирської області своїх зобов'язань з оплати отриманого у лютому - квітні 2018 року природного газу, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 23 202,76грн, з яких 2 583,93грн - 3% річних, 6 395,99грн - інфляційних втрат, 14 222,84грн - пені.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 14 608,75грн пені суд відмовляє у зв'язку із невірним періодом її нарахування.
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України. Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов ТОВ "Житомиргаз збут" задоволено частково, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просить стягнути із відповідача 2027,78грн витрат на правничу допомогу.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті юридичних послуг, позивач надав до матеріалів справи копію договору №38AZh961-17 від 30.11.2017 про надання правової допомоги (а.с.52-55), копії додаткових угод №5 від 27.12.2018 та №6 від 18.01.2019 до вказаного договору (а.с.56-57), розрахунки витрат (а.с.51, 76), копії платіжних доручень №1269 від 31.05.2019 та №1389 від 20.06.2019 (а.с.58, 83), копію довіреності №007.1-48-0319 від 20.03.2019 (а.с.61).
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Відповідно до ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17 та від 06.03.2019 у справі №910/15357/17.
Прокуратурою Житомирської області у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу позивача на 70%, оскільки справа №906/609/19 не є справою великої складності, договірні відносини сторін описані судовим рішенням господарського суду у справі №906/1117/18, а розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання розраховується за допомогою сертифікованих програм (а.с.64-66).
З огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, зважаючи на заперечення Прокуратури Житомирської області, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення із Прокуратури Житомирської області 50% від покладених на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрат на правову допомогу - у сумі 622,16грн ((23 202,76 х 2027,78 / 37811,51) - 50%).
Керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, ідентифікаційний код 39577504) до Прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ідентифікаційний код 02909950) задовольнити частково.
2. Стягнути із Прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ідентифікаційний код 02909950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, ідентифікаційний код 39577504):
- 14 222,84грн - пені;
- 2 583,93грн - 3% річних;
- 6 395,99грн - інфляційних втрат;
- 1 178,80грн - судового збору;
- 622,16грн - витрат на правову допомогу.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.08.19
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу;
2, 3 - сторонам (рек. з пов.)