Справа № 520/17812/19
Провадження № 2-з/520/914/19
01.08.2019 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Салтан Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості,-
31 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 6652500 грн. 00 коп.
Надалі, позивач звернувся до суду з заявою, в якій просять накласти арешт та заборони будь-яким реєстраційним службам, державним реєстраторам, особам, які мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймати будь-які рішення і здійснювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати будь-які рішення і здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно реєстрації/перереєстрації права власності щодо нерухомого майна: приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 99,1 кв. м, реєстраційний номер 925810351101; квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 62,1 кв. м, реєстраційний номер 1852059451101, що належать ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається, зокрема, одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.3 ст. 149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, насамперед забезпечення позову шляхом накладення арешту повинно бути обґрунтовано доказами, щодо наявності у відповідача у власності об'єктів нерухомого майна, на які позивач просить накласти арешт.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Цей правовий висновок міститься у постанові Верховного суду України у справі за № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року.
У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 № 5-рп/2011 у справі № 1- 6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Протоколу. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
У своїй заяві позивачі зазначають, що пропозицій щодо зустрічного забезпечення не зазначають, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, жодним чином не несе за собою можливість понесення відповідачем збитків, оскільки таке забезпечення зберігає можливість відновлення прав ОСОБА_3 .
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року (справа № 911/1695/18) зазначив наступне: законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову : відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Заборона суб'єктам державної реєстрації прав вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно щодо спірного об'єкту нерухомості, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися ним, тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.
Невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести неможливості виконання ймовірного рішення суду, оскільки позивачі просять, зокрема, стягнення грошових коштів у загальному розмірі 651000 грн.
Згідно з п. 43 рішення ЄСПЧ у справі «Шмалько проти України», право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв'язку з чим, суд вважає, що слід задовольнити заяву про забезпечення позову.
Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Накласти арешт та заборони будь-яким реєстраційним службам, державним реєстраторам, особам, які мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймати будь-які рішення і здійснювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати будь-які рішення і здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно реєстрації/перереєстрації права власності щодо нерухомого майна: приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 99,1 кв. м, реєстраційний номер 925810351101; квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 62,1 кв. м, реєстраційний номер 1852059451101, що належить ОСОБА_2 .
Накласти арешт та заборони будь-яким реєстраційним службам, державним реєстраторам, особам, які мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймати будь-які рішення і здійснювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати будь-які рішення і здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно реєстрації/перереєстрації права власності щодо нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 62,1 кв. м, реєстраційний номер 1852059451101, що належить ОСОБА_2 .
Копію ухвали суду надіслати учасникам процесу для відома.
Копію ухвали суду надіслати до виконання.
Ухвала про забезпечення позову набирає чинності в момент її підписання суддею, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею, однак оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Салтан Л. В.