23 липня 2019 року м. Рівне №460/1011/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник ОСОБА_1 І.В ОСОБА_2 , відповідача: представник Терновець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
доДержавної установи "Городоцький виправний центр (№131)"
визнання протиправною та скасування постанови, -
26.04.2019 ОСОБА_3 звернувся в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)», про визнання протиправною та скасування постанови №14 від 13.03.2019 про накладення дисциплінарного стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор на строк десять діб.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 03.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №460/1011/19; розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.06.2019.
Ухвалою суду від 27.06.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 23.07.2019.
В судовому засіданні 23.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Згідно з позовною заявою та поясненнями представника позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що під час відбування позивачем покарання в ДУ «Городоцький виправний центр (№131)» засіданням дисциплінарної комісії по розгляду порушення встановленого порядку відбування призначеного покарання винесено протокол №131 від 13.03.2019, згідно якого за порушення встановленою порядку відбування призначеного покарання, яке виразилося у сп'янінні неясної етіології, прийнято рішення про поміщення засудженого ОСОБА_3 до дисциплінарного ізолятору строком на 10 діб з виводом (без виводу) на роботу. При цьому матеріали дисциплінарного провадження не містять жодних належних і допустимих доказів, якими б дійсно було підтверджено, що засуджений перебував у стані сп'яніння. Зокрема, представник позивача наголошував на тому, що механізму виявлення, встановлення та освідування засуджених до відбування покарання Кримінально-виконавчим кодексом України та Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого МОЗ України від 15.08.2014 №348/5/572 не передбачено. Єдиним нормативним документом, що регулює порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів є Інструкція порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735.Відповідно до такої Інструкції, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності посадової особи, яка її доставила, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. При цьому, щодо засудженого ОСОБА_3 такий висновок відсутній. Натомість матеріали дисциплінарного провадження містять лише рапорти із суперечливими поясненнями, зі змісту яких навіть не зрозуміло про яке сп'яніння йде мова. Разом з тим, за статтею 131-1 Кримінально-виконавчого кодексу України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавленні волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, заходів стягнення. Оскільки ж відносно ОСОБА_3 персоналом ДУ «Городоцький виправний центр (№131)» не доведено ознаки дисциплінарного проступку, то постанова №14 від 13.03.2019 є протиправною і підлягає скасуванню в судовому порядку.
Згідно з відзивом на позов та поясненнями представника в судовому засіданні, сторона відповідача позов не визнає. Суть заперечень зводиться до того, що 01.03.2019 близько 14 год. 40 хв. черговим помічником начальника установи майором внутрішньої служби ОСОБА_4 О.М. перебуваючи на відділенні СПС 1/3 в одному із побутових приміщень було виявлено засуджених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які розмовляли на підвищених тонах. Під час проведення бесіди із засудженим ОСОБА_3 було помічено, що він поводить себе дивно, зіниці очей були звужені, виникла підозра про перебування останнього в стані алкогольного чи іншого сп'яніння. За вказівкою начальника установи та у супроводі адміністрації установи засудженого ОСОБА_3 було доставлено до Комунального закладу в м.Рівне для проведення медичного освідчення на предмет встановлення стану алкогольного та наркотичного сп'яніння. В ході медичного освідчення було встановлено, що засуджений ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння не перебуває. На пропозицію адміністрації установи пройти тест на стан наркотичного сп'яніння засуджений ОСОБА_3 погодився, однак намагався видати воду і свої відхаркування за сечу, в зв'язку з чим працівниками Комунального закладу «Рівненський обласний центр психіатричного здоров'я населення» Рівненської обласної ради було зафіксовано відмову від проходження тесту, про що зроблено відмітку у витязі №639. Зі слів лікаря, до ємкості для здачі аналізу засудженим ОСОБА_3 було поміщено воду змішану з слиною, дана речовина навіть не мала необхідного забарвлення та температури, з чим засуджений ОСОБА_3 у своєму поясненні не погодився та вигороджував свою поведінку незрозумілими твердженнями що йому надавалось мало часу для проходження медичного освідчення та що лікарі не хотіли робити експертизу та навмисними діями зафіксували відмову від проходження освідчення на стан наркотичного сп'яніння. Разом з тим, як вбачається з рапорту старшого лейтенанта внутрішньої служби - оперуповноваженого оперативної групи ОСОБА_8 І ОСОБА_2 від 04.03.2019 ним було проведено ряд оперативно-розшукових заходів по факту вживання засудженим до обмеження волі ОСОБА_3 наркотичних речовин, стало відомо про те, що засуджений ОСОБА_3 28.02.2019 у вечірній час доби перебуваючи у побутовому приміщенні відділення СПС 1/3 вжив невідому речовину після чого почав поводити себе неприродно, а саме у нього різко збільшились зіниці очей, в розмові путався та не міг сформувати думку. З огляду на вище наведене у засудженого ОСОБА_3 були наявні ознаки наркотичного сп'яніння. Крім цього, стороною відповідача наголошено, що до засудженого ОСОБА_3 неодноразово застосовувались заходи стягнення (сім разів); даний засуджений під час відбування покарання в Державній установі «Городоцький виправний центр (№131)» характеризує себе негативно. З огляду на вищенаведене сторона відповідача доводила, що постанова №14 від 13.03.2019 про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор строком на 10 діб є пpaвoмiрною та не підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що засуджений ОСОБА_3 порушив вимоги ст.ст.59 ч.4 п.1, 59 ч.5 п.2 КВК України та розділ 2 ч.3п.3,7 ПВР УВП.
Дослідженням письмових доказів судом встановлено таке.
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.11.2016 (справа №456/4498/15-к, №1-кп/456/56/2016, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62476326) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України (незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, що було вчинено повторно, за попередньою змовою групою осіб, у місці де проводяться навчальні заходи) і призначено покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна. Його ж за ч.2 ст.345 КК України (заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження працівнику правоохоронних органів) до 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Його ж за ч.1 ст.263 КК України (незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу) до 3 (трьох) років позбавлення волі. Згідно ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та обрано йому остаточну міру покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Після відбуття 1/2 строку покарання призначеного за вироком суду в Полицькій виправній колонії №76 засудженому, Низькому ОСОБА_9 , ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 23.02.2018 (справа №556/131/184, 1-в/556/37/2018, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72423893) замінено невідбуту частину покарання більш м'яким у вигляді позбавлення волі на обмеження волі строком на 3 роки 10 місяців 15 днів.
Нарядом Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 03.03.2018 засудженого ОСОБА_3 направлено з ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» до ДУ «Городоцький виправний центр (№131)» для подальшого відбування покарання (а.с.16).
26.03.2018 ОСОБА_3 прибув до Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» для відбування строку покарання, де був ознайомлений під розписку з межами виправного центру, Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, порядком та умовами відбування покарання у виді обмеження волі передбаченими ст.59 КВК України та попереджений про кримінальну відповідальність за ч.1 ст.390 КК України. 26.06.2019 засудженого ОСОБА_3 повторно було ознайомлено з вимогами ст.390 КК України (а.с.62).
Під час відбування покарання в даній установі неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності.
Так, у відповідності до висновку службового розслідування по факту вилучення у відділенні СПС №1/3 саморобної бражної закваски від 06.06.2018 за порушення встановленого порядку відбування покарання, яке виразилось у невиконання встановлених законодавством вимог персоналу установи виконання покарань було вирішено провести бесіду виховного впливу із засудженими ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с.63-68).
Рапортом начальника відділення СПС 1/3 від 03.01.2019 засудженому ОСОБА_3 оголошено попередження за порушення вимог ст.59 п.5 КВК України та розділу II п.3 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що виразилось у перешкоджанні законним діям представників адміністрації (адміністрацією установи 01.01.2019 було здійснено обхід відділення СПС, під час якого здійснено обшук побутових приміщень, де під час даних дій засуджений ОСОБА_3 почав висловлювати невдоволення діями співробітників, намагався перешкоджати проведенню обшуку та демонстративно намагався уникнути проведенню йому особистого неповного обшукубез роздягання) (а.с.69-70).
Рапортом начальника відділення СПС 1/3 від 11.01.2019 засудженому Низькому ОСОБА_13 оголошено догану за порушення вимог ст.59 КВК України, розділу II, IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що виразилось у нетактовній поведінці до представників адміністрації, невиконанні законних вимог (04.01.2019 під час проведення обшуку відділення СПС 1/3 засуджений ОСОБА_3 відмовився прослідувати у заздалегідь визначене місце для проведення виховної роботи, всіляко намагався перешкодити проведенню обшуку, на зауваження відреагував агресивно, під час бесіди вживав нецензурну лексику, неодноразово звертався на «Ти») (а.с.72-74).
Рапортом начальника відділення СПС 1/3 від 28.02.2019 засудженому ОСОБА_3 оголошено сувору догану за порушення вимог ст.59 КВК України, розділу II, IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (28.02.2019 під час проведення ранкової поіменної перевірки засуджених в строю, засуджений до обмеження волі ОСОБА_3 відділення СПС 1/3 демонстративно, не дочекавшись коли назвуть його прізвище самовільно залишив стрій, на зроблені неодноразово зауваження не відреагував)(а.с.75-77).
Судом встановлено, що 01.03.2019 черговим помічником начальника установи майором внутрішньої служби Денегою О.М. був поданий рапорт №86 начальнику Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» ОСОБА_14 , згідно з яким 01.03.2019 близько 14 год. 40 хв. черговим помічником начальника установи майором внутрішньої служби ОСОБА_15 .М. перебуваючи на відділенні СПС 1/3 в одному із побутових приміщень було виявлено засуджених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які розмовляли на підвищених тонах. Під час проведення бесіди із засудженим ОСОБА_3 було помічено, що він поводить себе дивно, зіниці очей були звужені, виникла підозра про перебування останнього в стані алкогольного чи іншого сп'яніння. За вказівкою начальника установи та у супроводі адміністрації установи засудженого ОСОБА_3 було доставлено до Комунального закладу «Рівненський обласний центр психіатричного здоров'я населення» Рівненської обласної ради для проведення медичного освідчення на предмет встановлення стану алкогольного та наркотичного сп'яніння. В ході медичного освідчення було встановлено, що засуджений ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння не перебуває. На пропозицію адміністрації установи пройти тест на стан наркотичного сп'яніння засуджений ОСОБА_3 погодився, однак намагався видати воду і свої відхаркування за сечу, в зв'язку з чим працівниками було зафіксовано відмову від проходження тесту, про що зроблено відмітку у витязі (а.с.18, 130).
01.03.2019 оперуповноваженим ОГ, ст.лейтенантом внутрішньої служби Фрейздорф Д.І. був поданий рапорт начальнику Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» Гордіюку В.В., згідно з яким 01.03.2019 ним було супроводжено засудженого до обмеження волі ОСОБА_3 у Комунальний заклад «Рівненський обласний центр психіатричного здоров'я населення» Рівненської обласної ради в м.Рівне для проведення медичного освідчення на предмет встановлення стану алкогольного та наркотичного сп'яніння. В ході медичного освідчення було встановлено, що засуджений ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння не перебуває. На пропозицію адміністрації установи пройти тест на стан наркотичного сп'яніння засуджений ОСОБА_3 погодився, однак намагався видати воду і свої відхаркування за сечу, в зв'язку з чим працівниками було зафіксовано відмову від проходження тесту, про що зроблено відмітку у витязі (а.с.82).
Аналогічний за змістом рапорт подано 01.03.2019 і заступником начальника з НБ та ОР підполковником внутрішньої служби ОСОБА_16 (а.с.19,150).
Витягом №639 із журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Комунального закладу «Рівненський обласний центр психіатричного здоров'я населення» Рівненської обласної ради зафіксовано, що 01.03.2019 ОСОБА_3 від проходження експертизи відмовився (а.с.20,79).
01.03.2019 ОСОБА_3 надав письмові пояснення начальнику Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» Гордіюку В.В., в яких спершу вказував, що він не міг здати на аналіз сечу, так як не відчував відповідної природної потреби в той момент, а йому відвели на це лише 10 хвилин, потім вказував на те, що йому відводилось 30 хвилин часу, потім - 40 хвилин. В цих же письмових поясненнях, відповідаючи на питання: «Зі слів лікаря КЗ «РОЦПЗН» до ємності для здачі аналізу Вами було поміщено воду змішану зі слиною, дана речовина навіть не мала необхідного забарвлення й навіть температури. Що з даного приводу можете пояснити?», ОСОБА_3 зазначив, що це насправді була його сеча, і що він справляв природну потребу в присутності адміністрації, а лікарі не хотіли проводити експертизу, тому й вдались до вигадок (а.с.21,87-88).
Цього ж дня, після повернення в ДУ «Городоцький виправний центр (№131)» засудженого ОСОБА_3 було тимчасово поміщено в дисциплінарний ізолятор, а наступного дня - звільнено (а.с.85).
04.03.2019 оперуповноваженим ОГ старшим лейтенантом внутрішньої служби -Фрейздорф Д.І. був поданий рапорт начальнику Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» Гордіюку В.В., згідно з яким від доповів, що ним було проведено ряд оперативно-розшукових заходів по факту вживання засудженим до обмеження волі ОСОБА_3 наркотичних речовин, в ході яких йому стало відомо про те, що засуджений ОСОБА_3 28.02.2019 у вечірній час доби перебуваючи у побутовому приміщенні відділення СПС 1/3 вжив невідому речовину після чого почав поводити себе неприродно, а саме у нього різко збільшились зіниці очей, в розмові путався та не міг сформувати думку. Встановити канал доставки до засудженого наркотичних речовин не виявилося можливим (а.с.86).
Актом від 04.03.2019 комісією установи було зафіксовано, що засудженому ОСОБА_3 доведено вимоги ст.63 Конституції України та повторно запропоновано надати письмове пояснення по факту порушення встановленого порядку відбування покарання відповідно до рапорту №86 і що від надання письмового пояснення ОСОБА_3 відмовився в категоричній формі (а.с.78).
Начальник відділу нагляду і безпеки ДУ «Городоцький виправний центр (№131)» майор внутрішньої служби Громик А.П. 06.03.2019 склав Висновок службового розслідування по факту грубого порушення режиму відбування покарання засудженим до обмеження волі ОСОБА_3 , згідно якого констатував, що своїми діями даний засуджений грубо порушив ст.ст.9 та 59 Кримінального виконавчого кодексу України та розділ II наказу Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018, відповідно до чого вважав би за необхідне притягнути даного засудженого до дисциплінарної відповідальності. Висновок погоджено заступником начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи і затверджено начальником установи (а.с.89).
11.03.2019 начальником відділення СПС майором внутрішньої служби Омелянюк М.П. був поданий рапорт начальнику Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» Гордіюку В.В., в якому він клопотав про застосування до засудженого ОСОБА_3 крайніх заходів дисциплінарного впливу, зауважуючи, що ОСОБА_3 раніше притягувався до відповідальності, а порушення відноситься до категорії злісних, дії засудженого є умисними і негативно впливають на процес виправлення інших засуджених (а.с.90).
11.03.2019 Низькому ОСОБА_13 вручене повідомлення про те, що 13.03.2019 відбудеться засідання дисциплінарної комісії та роз'яснено процедуру дисциплінарного провадження (а.с.91).
Постановою дисциплінарної комісії по розгляду порушників встановленого порядку відбування призначеного покарання Городоцького ВЦ №131 від 13.03.2019 вирішено засудженого ОСОБА_3 помістити у дисциплінарний ізолятор строком на 10 (десять) діб, з виводом (без вивода) на роботу. Зазначене рішення оформлено протоколом від 13.03.2019, де зафіксовано, що засуджений вину не визнав, але надав письмове пояснення (а.с.92).
Засуджений розписався щодо ознайомлення з даним рішенням і щодо отримання його копії (а.с.92 на звороті, 95).
Постановою начальника ДУ «Городоцький виправний центр (№131)» підполковника внутрішньої служби Гордіюк В.В. №14 від 13.03.2019 засудженого ОСОБА_3 поміщено в дисциплінарний ізолятор строком на 10 (десять) діб, з виводом (без вивода) на роботу. В мотивувальній частині постанови констатовано те, що позивач порушив вимоги ст.ст.59, ч.4 п.1, 59 ч.5 п.2 КВК України та роз.2 ч.3 п.3, 7 ПВР УВП (а.с.94).
Засудженого поміщено в дисциплінарний ізолятор 13.03.2019 о 17:20 годині і звільнено 22.03.2019 о 17:20 годині (а.с.94 на звороті, 96-97).
До матеріалів справи відповідачем долучено довідки про наявність дисциплінарних стягнень та заохочень у позивача, з яких вбачається, що станом на 11.03.2019 засуджений ОСОБА_3 мав три стягнення: попередження - 03.01.2019, догана - 14.01.2019 та сувора догана - 04.03.2019 (а.с.98). В подальшому, після накладення на нього стягнення 13.03.2019, ще тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме 24.04.2019 у вигляді догани, 26.04.2019 - поміщення в дисциплінарний ізолятор строком на 10 (десять) діб, та 22.05.2019 - догана (а.с.101-102), при чому 26.04.2019 був притягнутий до відповідальності за дії, аналогічні діянням, що мали місце 01.03.2019 (а.с.108-124).
Крім цього, до матеріалів справи відповідачем долучено характеристики на засудженого ОСОБА_3 , за змістом яких останній не довів своє виправлення та не заслуговує на умовно-дострокове звільнення (а.с.103-107).
Вирішуючи вказаний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Правовий статус засуджених, гарантії захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядок застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядок діяльності; нагляд і контроль за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними, врегульовано Кримінально-виконавчим Кодексом України (далі - КВК України).
За правилами частини четвертої статті 59 КВК України, особи, засуджені до обмеження волі, зобов'язані:
виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання;
сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру;
постійно знаходитися в межах виправного центру під наглядом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається взамін паспорта;
проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках;
з'являтися за викликом адміністрації виправного центру;
виконувати в разі залучення роботу із самообслуговування та благоустрою виправного центру.
А в силу вимог частини п'ятої цієї статті, засудженим до обмеження волі забороняється:
придбавати, використовувати, зберігати при собі та на території, де вони проживають, а також доставляти на цю територію предмети, вироби і речовини, перелік яких визначений Міністерством юстиції України;
вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.
За вимогами частини десятої цієї статті, порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі і нагляду за засудженими визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
За приписами пункту 3 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2186/5 від 29.12.2014, засудженим забороняється:
самовільно залишати установу виконання покарань, порушувати лінію охорони;
спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених законодавством правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій;
придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено;
продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні;
заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров'ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов'язків;
завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну;
вживати спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби;
чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених;
грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди;
вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська;
самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи, а також перебувати без дозволу адміністрації колонії у гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об'єктах, на яких вони не працюють;
завішувати чи міняти без дозволу адміністрації колонії спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях;
готувати та вживати їжу в непередбачених для цього місцях, виносити продукти харчування з їдальні без дозволу адміністрації колонії;
мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, встановлені переліком;
курити у дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу (одиночних камерах) та виховних колоніях, а також у не відведених для цього місцях;
надсилати та отримувати кореспонденцію всупереч порядку, встановленому статтею 113 Кримінально-виконавчого кодексу України;
наносити собі або іншим особам татуювання;
тримати тварин;
виготовляти, зберігати саморобні електроприлади та користуватися ними;
самовільно переплановувати, змінювати конструктивні елементи будівель та споруд колонії, споруджувати на виробничих об'єктах різні об'єкти (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення).
За вимогами статті 68 КВК України, до засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення:
попередження;
догана;
сувора догана;
заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців;
заборона виходу за межі виправного центру у вільний від роботи час на строк до трьох місяців;
поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.
Відповідно до частини четвертої статті 69 КВК України, при призначенні заходів стягнення враховуються мотиви і обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого по суті проступку. Накладені стягнення мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.
А згідно з частиною п'ятою цієї ж статті, стягнення може бути накладене тільки на особу, яка вчинила проступок, не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилася перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до частини дев'ятої - стягнення у виді поміщення в дисциплінарний ізолятор застосовується в порядку, визначеному статтями 134, 135 цього Кодексу.
В свою чергу, за правилами частини першої статті 134 КВК України, при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.
Стаття 135 КВК України визначає процедуру дисциплінарного провадження.
Вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що в діях позивача наявний протиправний проступок, який полягав у вживанні наркотичних засобів, чи психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, що зафіксовано в матеріалах справи. При цьому, суд зауважує, що оскільки саме на засудженого покладений обов'язок не використовувати речовини і вироби, заборонені до використання в установі відбування покарань і не вживати наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби, як і обов'язок виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання, то саме засуджений повинен був у законний спосіб спростувати факт вживання ним заборонених речовин. Засудженому така можливість адміністрацією установи надавалась і він був доставлений до Комунального закладу «Рівненський обласний центр психіатричного здоров'я населення» Рівненської обласної ради для проведення медичного освідчення на предмет встановлення стану алкогольного та наркотичного сп'яніння. Разом з тим, працівниками вказаного Комунального закладу у відповідному акті зафіксовано відмову засудженого від проходження тесту. Посадовими ж особами ДУ «Городоцький виправний центр (№131)» зафіксовано, що засуджений намагався видати воду і свої відхаркування за сечу і їхні показання не спростовані письмовими поясненнями самого засудженого.
Суд вважає за необхідне також зазначити і те, що в повноваження адміністративної юстиції не входить оцінка і кваліфікація тяжкості вчиненого проступку зі сторони засудженого. Межами розгляду вказаного спору є виключно оцінка дій і рішень позивача на відповідність критеріям, встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і судом не встановлено фактів, які б вказували на те, що відповідачем порушено такі критерії.
Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. Процедура дисциплінарного провадження і строки відповідачем також в повній мірі дотримані.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається останній, не дає суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
В зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Низькому ОСОБА_9 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Стрийським МВ ГУМВС України в Львівській області 08.05.2012, АДРЕСА_1 ) в позові до Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)" (код ЄДРПОУ 08575616, вул.Барона Штейнгеля, 92А, с.Городок, Рівненський район, Рівненська область,35331) про визнання протиправною та скасування постанови №14 від 13.03.2019,- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 02 серпня 2019 року.
Суддя Друзенко Н.В.