у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту спільного проживання з спадкодавцем за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2019 року, головуючий у І-й інстанції Григорчак Ю.П.,
встановив:
ОСОБА_1 у грудні 2018 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту спільного проживання з спадкодавцем.
Зазначала, що внаслідок смерті матері ОСОБА_5 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внаслідок смерті батька ОСОБА_6 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спадкоємцями за законом також є брат ОСОБА_2 , сестри ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Приватним нотаріусом Глибоцького районного територіального округу Чернівецької області Тимофтій Л.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із унеможливістю встановити факт родинних відносин з спадкодавцем ОСОБА_6 , пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Посилалася на невизнання спадкоємцем ОСОБА_2 права на спадкування ОСОБА_1 , відмінність у написанні імені батька ОСОБА_6 , що позбавляє можливості отримання свідоцтва про смерть батька ОСОБА_6 .
Просила встановити факт родинних відносин між донькою ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті.
Справа №715/2635/18-ц Головуючий у 1 інстанції Григорчак Ю.П.
Провадження №22-ц/822/676/19 Доповідач Половінкіна Н.Ю.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2019 року у позові відмовлено.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Зазначає, про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не подання спадкоємцями заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_5 , встановлення факту спільного проживання з матір'ю ОСОБА_5 з метою захисту права спадкоємця на звернення до суду з заявою про встановлення факту ухилення ОСОБА_2 від виконання обов'язку з утримання спадкодавця.
Також вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, визнання відповідачем ОСОБА_6 позову в частині встановлення факту родинних відносин, встановлення факту спільного проживання з батьком ОСОБА_6 з метою захисту права спадкоємця на обов'язкову частку у спадковому майні, отримання свідоцтва про смерть батька ОСОБА_6 , відшкодування витрат на поховання спадкодавця, звернення до суду з заявою про встановлення факту ухилення ОСОБА_2 від виконання обов'язку з утримання спадкодавця.
Посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування ч.6 ст.294 ЦПК України, постанови Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2019 року у справі №405/7175/15-ц, відмову у прийнятті довідки комунального некомерційного підприємства «Глибоцька центральна районна лікарня» від 13 лютого 2019 року №341, надання переваги одним доказам над іншими.
ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Суд першої інстанції відмовляючи у позові ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту спільного проживання, керувався положеннями ч.1 ст.4, ч.6 ст.294 ЦПК України, ч.1 ст.29, ч.3 ст.1268 ЦК України та дійшов висновку про відсутність правових підстав для захисту права ОСОБА_1 у спосіб встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_5 , встановлення факту родинних відносин, недоведеність факту постійного проживання ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_6 на день смерті останнього.
На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , факту родинних відносин не тягне за собою виникнення у ОСОБА_1 будь-яких прав, оскільки спадкування здійснювалось за заповітом, ОСОБА_1 не мала права на обов'язкову частку у спадщині.
Водночас суд першої інстанції встановив, що довідка в.о. старости с.Черепківці та с.Новий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області ОСОБА_7 .І ОСОБА_8 від 9 жовтня 2018 року №1397, довідка старостинського округу сіл Черепківці та Новий Вовчинець Глибоцької селищної ради від 1 лютого 2019 року №180 спростовуються довідкою Черепковецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 18 листопада 2015 року №2062, по господарською книгою села Черепківці Глибоцького району Чернівецької області, обліковою карткою об'єкта по господарського обліку №0332-1.
Разом з тим суд першої інстанції вважав, що здійснення ОСОБА_1 догляду за батьками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за час хвороби до дня смерті не може вважатися прийняттям спадщини в розумінні ч.3 ст.1268 ЦК України.
На підставі частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам не відповідає в частині.
За змістом ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову
При цьому згідно зі п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.
Відповідно до правил, встановлених п. 3 ч.2 ст.197 ЦПК України, суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них.
За змістом абз1, 4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить
керуватися при вирішенні спору.
Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є встановлення факту родинних відносин між донькою ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_6 , факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті, факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті.
Обставинами, якими ОСОБА_1 обгрунтовувала позовні вимоги, зазначала відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, не визнання спадкоємцем ОСОБА_2 права ОСОБА_1 на спадкування.
Отже, ОСОБА_1 пов'язувався захист прав та охоронюваного законного інтересу із правовідносинами між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з спадкування, внаслідок смерті матері ОСОБА_5 та батька ОСОБА_6 .
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).
На підставі ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
За змістом ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Аналогічну норму містить пункт 3.21. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
На підставі ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
На підставі ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішення такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).
Пунктом другим постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що справи про спадкування судами розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленомуцивільним законодавством. За наявності умов дляодержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
ОСОБА_1 посилалася на постійне проживання зі спадкодавцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по день смерті та прийняття спадщини згідно частини третьої статті 1268 ЦК України.
Зазначала, що доведення факту постійного проживання зі спадкодавцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на час відкриття спадщини потребує для подальшого вчинення передбачених законом дій для прийняття спадщини в порядку, що передбачений положеннями ЦК України та Закону України «Про нотаріат».
Приватним нотаріусом Глибоцького районного територіального округу Чернівецької області Тимофтій Л.М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із унеможливістю встановити факт родинних відносин з спадкодавцем ОСОБА_6 , пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Убачається наявність спору про право, оскільки спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 заперечується право ОСОБА_1 на спадкування.
Крім того, встановлено, що спадкова справа до майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилася (а.с.72).
Отже, висновки суду першої інстанції про здійснення спадкування внаслідок смерті ОСОБА_5 за заповітом не відповідають обставинам справи.
З огляду на наведене висновки суду першої інстанції, апеляційної інстанції про обрання ОСОБА_1 неналежного способу захисту не відповідають нормам матеріального права.
Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази вчинення нотаріусом відмови ОСОБА_1 в оформленні права на спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_5 , відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.
Згідно пункту 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Отже, за правилами пункту 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку довідка в.о. старости с.Черепківці та с.Новий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області ОСОБА_9 від 9 жовтня 2018 року №1397, довідка старостинського округу сіл Черепківці та Новий Вовчинець Глибоцької селищної ради від 1 лютого 2019 року №180 є доказом постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем тільки у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання взагалі (якщо спадкоємець знявся з реєстрації за попереднім місцем проживання та не звернувся до органу реєстрації після прибуття до нового місця проживання).
У паспорті ОСОБА_1 є відмітка про реєстрацію місця проживання і адреса такої реєстрації є відмінною від місця проживання спадкодавця.
При цьому, за відсутності реєстрації спадкоємця за місцем проживання спадкодавця, обставини, передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України можуть підтверджуються достатністю інших доказів у справі.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Ухвалюючи рішення про відмову у встановленні факту проживання на час відкриття спадщини, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що докази фактичного проживання ОСОБА_1 без реєстрації у будинку АДРЕСА_1 у справі відсутні, а показаннями допитаних у справі свідків підтверджено лише обставину того, що ОСОБА_1 здійснювався догляд спадкодавця.
Довідка в.о. старости с.Черепківці та с.Новий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області ОСОБА_9 від 9 жовтня 2018 року №1397, довідка старостинського округу сіл Черепківці та Новий Вовчинець Глибоцької селищної ради від 1 лютого 2019 року №180 не містять відомостей про постійне проживання ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 без реєстрації.
Крім того, наведені докази спростовуються довідкою Черепковецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 18 листопада 2015 року №2062, по господарською книгою села Черепківці Глибоцького району Чернівецької області, обліковою карткою об'єкта по господарського обліку №0332-1.
З огляду на наведене підстав для скасування рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2019 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті, факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті немає.
Разом з тим рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2019 року в частині відмови у встановленні факту родинних відносин між донькою ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального права.
Відповідачем ОСОБА_2 , третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 визнано обставини родинних відносин між донькою ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суддя Н.Ю.Половінкіна
02.08.19