02 серпня 2019 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчук В.Т., за участі секретаря судового засідання Харабари А.І., особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Меленюк О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 липня 2019 року, -
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 липня 2019 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 384 гривні 20 копійок.
Згідно постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 15.04.2019 року о 19.10 годині керував транспортним засобом марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Південно-Кільцева, 2 м. Чернівці в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п.2.9.а) Правил дорожнього руху України. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився в лікаря-нарколога за адресою: АДРЕСА_1 Чернівці.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 липня 2019 року, а провадження щодо нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а провадження закриттю, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, внаслідок чого не мав можливості бути присутнім під час судового розгляду, надавати пояснення, докази, заявляти клопотання, що значно впливає на з'ясування обставин справи та порушило його право на захист.
Провадження №33/822/406/19 Головуючий у І інстанції Смотрицький В.Г.
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП Доповідач Марчук В.Т.
Вважає, що суд лише формально вказав, що враховує характер вчиненого правопорушення та ступінь вини порушника, його особу, матеріальний стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, не надавши їх відповідної оцінки.
Вказує, що судом першої інстанції невірно зазначено у постанові марку транспортного засобу, яким він керував.
Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки порушенням допущеним при здійсненні його огляду на стан сп'яніння, зокрема, працівниками поліції не було запропоновано пройти такий огляд на місці, вказаний огляд здійснений за відсутності свідків та передбаченого направлення на його здійснення, останній здійснений пізніше двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Вказує, що висновки про результати його медичного огляду є недійними, а отже постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, подану апеляційну скаргу, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Меленюк ОСОБА_2 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 226308 від 10 травня 2019 року (а.с. 1) - ОСОБА_1 зазначив адресу проживання АДРЕСА_2 .
Аналогічну адресу проживання зазначено ОСОБА_1 в його поясненнях від 15 квітня 2019 року (а.с. 4). Вірність вказаної адреси ОСОБА_1 підтвердив особистим підписом на поясненнях.
Із повісток про виклик в судове засідання (а.с. 30, 32) вбачається, що судом першої інстанції вжито належних заходів для забезпечення присутності ОСОБА_1 в судовому засіданні при розгляді даної справи.
Однак, відповідно до поштових конвертів, які наявні в матеріалах справи (а.п. 31, 33), останні не були вручені ОСОБА_1 у зв'язку з його відсутністю за вказаною адресою.
Таким чином, суд критично оцінює доводи апелянта щодо порушення його права на захист через розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з тим, що суд першої інстанції вжив належних та передбачених заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо невірного зазначення судом першої інстанції марки транспортного засобу, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова містить зазначення державного номерного знаку автомобіля, яким керував ОСОБА_1 та який збігається з протоколом про адміністративне правопорушення.
Доводи ОСОБА_1 щодо порушення порядку проходження медичного огляду на стан сп'яніння суд є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Згідно вимог п. 8 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Згідно матеріалів справи (а.с. 4-7, 23, 24), що й також не заперечує сам ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння відбувся після дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до висновку за результатами розгляду матеріалів журналу єдиного обліку № 7538 та № 7545 від 15 квітня 2019 року (а.с. 10-11) внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від проходження СМО відмовився.
Апеляційний суд приходить до висновку, що дії працівників поліції, за наведених обставин, повною мірою відповідають вищенаведеним положенням Інструкції.
Досліджуючи доводи ОСОБА_1 про незаконність висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння у зв'язку зі спливом двогодинного строку, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 12 Розділу ІІ вищевказаної Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно вимог п. 9 Розділу ІІ зазначеної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Таким чином, наведений пункт Інструкції передбачає обов'язок поліцейського доставлення таких осіб до найближчого закладу охорони здоров'я протягом двох годин саме з моменту виявлення підстав для його проведення.
Згідно ж вимог п. 8 Розділу І вищенаведеної Інструкції проведення огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, є обов'язковим.
Таким чином, з урахування того, що в даному випадку здійснювався обов'язковий огляд на стан сп'яніння через скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а не у зв'язку з самостійним виявлення поліцейським ознак сп'яніння, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 в цій частині та вважає їх необґрунтованими.
Крім того, із висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 537 від 15 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 (а.с. 2), вбачається, що він складений 15 квітня 2019 року о 21 годині 30 хвилин.
При цьому, в матеріалах справи наявний висновок щодо результатів медичного огляду № 536 від 15 квітня 2019 року щодо іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_4 , який складений того ж дня о 21 годині 05 хвилин.
Вказане свідчить про те, що обох учасників дорожньо-транспортної пригоди доставлено до закладу охорони здоров'я в один час та здійсненню огляду ОСОБА_1 передувало проведення огляду ОСОБА_4 . Це підтвердив в суді апеляційної інстанції і сам ОСОБА_1 .
Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про незаконність висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння, у зв'язку з відсутністю відповідного направлення та проведення його без участі свідків суд апеляційної інстанції приходить до наступного.
Аналізом ч. 2 ст. 266 КУпАП встановлено, що у разі здійснення огляду на стан сп'яніння саме поліцейським передбачена обов'язкова участь двох свідків.
Положення ст. 266 КУпАП не містять застережень щодо присутності свідків при проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Крім того, суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 про неправомірне зазначення ОСОБА_4 , в якості свідка, у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказаний пункт форми протоколу передбачає зазначення свідків чи потерпілих, а ОСОБА_4 є іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої належний йому транспортний засіб було пошкоджено, що у розумінні положень ч. 1 ст. 269 КУпАП, вказує, що він може бути потерпілим у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Жодних заперечень проти зазначення ОСОБА_4 у протоколі про адміністративне правопорушення, під час підписання протоколу ОСОБА_1 не зазначив.
Крім того, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, не передбачено долучення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення копії направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відсутність такого направлення в матеріалах справи не може свідчити про незаконність проведення огляду на стан сп'яніння чи його висновків.
Також суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про неврахування судом першої інстанції характеру вчиненого правопорушення, ступеню вини порушника, його особи, матеріального стану, обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, через їх недоведеність.
ОСОБА_1 не навів підстави та обставини, які судом не були враховані та підтверджень їх наявності не надав.
При вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення районним судом враховано вимоги ст. 33 КУпАП.
Усі інші доводи, на які посилається апелянт, не дають апеляційному суду підстав для скасування рішення районного суду.
Таким чином, подія та склад вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП районним судом встановлені вірно та знайшли своє підтвердження під час розгляду Чернівецьким апеляційним судом.
Беручи до уваги наведене, вважаю, що постанова суду першої інстанції про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами винесена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294, 295 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чернівецький апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 липня 2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя [підпис] В.Т. Марчук
"Копія. Згідно з оригіналом." Суддя _______________ В.Т. Марчук
02.08.2019 року
(дата засвідчення) копії