2 серпня 2019 року
м. Харків
Справа № 643/6016/19
Провадження № 22-ц/818/4008/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді Тичкової О.Ю.,
суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Московський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області,
інші учасники справи:
третя особа - Державна казначейська служба України,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова, постановлену 14 червня 2019 року у складі судді Янцовської Т.М., -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області (надалі Московський ВДВС) судовий збір та 10 000 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року позовну заяву було залишено без руху відповідно до ст.185 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) та надано строк для усунення недоліків шляхом визначення розміру судового збору, що підлягає стягненню з Московського ВДВС, зазначення доказів, що підтверджують відрахування судового збору з позивача, та засвідчення копій документів, доданих до позовної заяви.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу у зв'язку із невиконанням ним вимог ухвали від 15.05.2019.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду від 14 червня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначає, що позовна заява повністю відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для залишення позовної заяви без руху, а в подальшому її повернення.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається із матеріалів справи, 16.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просив стягнути з Московського ВДВС судовий збір, стягнутий в процесі виконання рішення суду, та 10 000 000 гривень на відшкодування моральної шкоди (а.с. 1-5).
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 березня 2018 року позовну заяву було залишено без руху відповідно до ст. 185 ЦПК України та надано строк для усунення недоліків шляхом визначення розміру судового збору, що підлягає стягненню з Московського ВДВС, зазначення доказів, що підтверджують відрахування судового збору з позивача, та засвідчення копій документів, доданих до позовної заяви (а.с. 46).
Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175 , 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» в ухвалі повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху.
Статтею 177 ЦПК України встановлено, зокрема, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб; позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Тобто подання наявних доказів є правом позивача, який в позовній заяві зазначає перелік тих доказів, які додано до позовної заяви.
Щодо визначення розміру судового збору, то з тексту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що судовий збір з нього стягнуто шляхом утримання із пенсії по інвалідності. А саме, позивач зазначає, що замість 1 452 грн він 12 липня 2018 року отримав 1 161 грн 60 коп. Отже, посилання суду на невизначеність розміру судового збору в ухвалі про залишення позовної заяви без руху є передчасним.
Статтею 185 ЦПК України чітко визначено підстави для залишення позовної заяви без руху та подальше її повернення, а саме недотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України. Невиконання положень ст. 95 ЦПК України (не засвідчення копії документів належним чином) до таких підстав не належить.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Колегія суддів уважає, що залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху і повертаючи її через невиконання вимог ухвали, суд першої інстанції допустився надмірного формалізму. Позовні вимоги ОСОБА_1 визначені чітко та мають грошовий вираз. Подання відповідних доказів можливо на інших стадіях судового процесу, після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно вимог статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме, порядок вирішення питання про відкриття провадження у справі.Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню. Справу належить повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови
Повний текст постанови складений 2 серпня 2019 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді А.В. Котелевець
Р.М. Піддубний