Справа №: 641/8541/18 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/2520/19 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: Продовження строку тримання під вартою
30 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в режимі відеоконференції, без участі інших учасників, належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові дану справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 07 2019 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.07.2019 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 06 вересня 2019 року, включно, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Органами досудового розслідування вищевказана особа обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Так, за даними викладеними у обвинувальному акті, ОСОБА_7 звинувачується в тому, що перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 26.08.2018 року в період з 19-00 години до 22-00 годин, більш точного часу досудовим слідством не встановлено, за місцем мешкання своєї знайомої ОСОБА_10 та її матері ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході сумісного вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 виник конфлікт, під час якого він наніс один удар кулаком правої руки у ліву частину обличчя (скроню) та один удар кулаком лівої руки у праву частину обличчя (щелепу) ОСОБА_11 , після чого остання упала на диван. Через деякий час ОСОБА_7 , в ході продовжуваного конфлікту, наніс один удар правою ногою у грудну клітину ОСОБА_11 та один удар кулаком правої руки у ліву частину обличчя (щелепу), після чого остання впала зі стільця на підлогу.
Згідно висновку судово-медичної експертизи, ОСОБА_11 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя. В лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 померла.
Між ушкодженнями, які мали місце у ОСОБА_11 , та настанням її смерті мається причинно-наслідковий зв'язок.
За матеріалами розслідування ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
На вищевказану ухвалу суду першої інстанції захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу, в якій викладено прохання про скасування ухвали про продовження строку тримання під вартою та задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на особисту пороку, звільнивши обвинуваченого з-під варти.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши апелянта, яка підтримала подану апеляційну скаргу, заслухавши обвинуваченого та його захисника ОСОБА_12 , вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №4-р/2019 від 13 06 2019 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.2 ст.392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Тому, беззаперечно, оскаржуване судове рішення має бути переглянуте судом апеляційної інстанції з дослідженням всіх доводів поданої апеляційної скарги.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання про продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого по даній справі, суд першої інстанції прийняв до уваги ту обставину, що він підозрюються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, а також наявність ризиків переховування обвинуваченого від суду, можливість чинення тиску на потерпілу сторону і свідків з метою уникнення відповідальності, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , серед інших доводів, посилається на стан здоров'я підзахисного. Однак, ця обставина перевірялась судом першої інстанції і була прийнята до уваги при прийнятті судового рішення, що оскаржується.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності мотивів та необхідності в ухиленні від правоохоронних органів та суду також перевірялися судом першої інстанції, зокрема, суду не надано доказів, що мати обвинуваченого є особою похилого віку, потребує стороннього догляду, знаходиться на його утриманні та що обвинувачений здатний її утримувати. Крім того, неодноразово зазначалось судом, що мати була змушена контролювати поведінку обвинуваченого, оскільки останній зловживав спиртними напоями та саме він потребував її допомоги та уваги, а не навпаки.
Крім того, захисник вказує, що клопотання прокурора подано до суду з порушенням вимог КПК та носить формальний характер, а нових доказів та обґрунтувань для його задоволення прокурор не наводить.
Однак, як вбачається з наявних матеріалів кримінального провадження, на час постановлення оскаржуваної ухвали в даному кримінальному провадженні не були допитані всі свідки, судом не встановлені та не перевірені всі фактичні обставини справи, судовий розгляд наразі триває.
Також апелянт посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Величка та інші проти Литви», в якому зазначено, що складність розслідування злочину не виправдовує тривале тримання під вартою.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_7 , суд на теперішній час не встановив.
Автор апеляційної скарги посилається на очевидну сумнівну кваліфікацію дій обвинуваченого.
Ця обставина, на думку колегії суддів, підлягає перевірці та оцінці судом в залежності від досліджених в судовому засіданні доказів.
Щодо клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисту поруку, то вказане клопотання було предметом розгляду суду першої інстанції.
Положеннями ч.1 ст.180 КПК України встановлено, що особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ст.194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що з урахуванням особи ОСОБА_7 , ризиків, передбачених ст.177 КПК України та відсутності обставин вважати, що вказані ризики зменшились або повністю відсутні, не вбачаються реальні можливості з боку директора Громадської організації «Перехід-Україна» ОСОБА_13 суттєвого впливу на ОСОБА_7 та можливості забезпечення ним, як керівником громадської організації належної поведінки обвинуваченого, виконання обов'язків та забезпечення доставки його до суду за першою вимогою.
Таким чином, дослідивши представлені матеріали, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що побоюючись відповідальності за скоєне, обвинувачений може спробувати ухилитися від слідства та суду, вплинути на його хід чи спробувати продовжити свою злочинну діяльність.
Тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість запобігання вказаним вище ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, апеляційний суд приймає до уваги згадане рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Крім того, як випливає із вищевказаного Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинуваченого, так і забезпечення його участі в судових засіданнях.
На думку колегії суддів апеляційного суду, підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, за обставин, викладених в апеляційній скарзі, на даний час не вбачається.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 07 2019 року про задоволення клопотання прокурора та про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 06 вересня 2019 року, включно, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ____________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4