30 липня 2019 року
м. Харків
Справа № 634/266/17
Провадження № 22-ц/818/3127/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - судді Бровченка І.О.,
суддів: Колтунової А. І., Маміної О.В.,
за участю секретаря - Прокопчук І.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Санрайз»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Санрайз» на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 03 квітня 2019 року в складі судді Єрьоміної О.В.,
У березні 2017 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом є власником земельної ділянки площею 4, 9774 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , розташованої на території Великобучківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3 , виданого на підставі розпорядження Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області від 16.12.2002 року № 233, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24.02.2003 року за № 185.
На даний час вищевказана земельна ділянка знаходиться в оренді ТОВ «Агрофірма Санрайз» на підставі договору оренди землі № б/н від 15 травня 2007 року, укладеного між ТОВ «Агрофірма Санрайз» та Урядовою Н.Д., однак вказаний договір підписано не Урядовою Н ОСОБА_3 , а іншою особою.
У зв'язку із викладеним позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 15 травня 2007 року, укладений між Урядовою Ніною ОСОБА_4 та ТОВ «Агрофірма Санрайз»; зобов'язати ТОВ «Агрофірма Санрайз» повернути ОСОБА_1 зайняту земельну ділянку загальною площею 4, 9774 га, кадастровий № НОМЕР_4 , яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Великобучківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Харківської області Серьогіною О.С. 29 листопада 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1976 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29 листопада 2016 року за № 74301988; стягнути з ТОВ "Агрофірма Санрайз" на користь позивача судовий збір.
Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 03 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 15 травня 2007 року, укладений між Урядовою Н ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма Санрайз».
Зобов'язано ТОВ «Агрофірма Санрайз» повернути ОСОБА_1 зайняту земельну ділянку загальною площею 4, 9774 га, кадастровий № НОМЕР_4 , яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Великобучківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Харківської області Серьогіною О.С. 29 листопада 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1976 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29 листопада 2016 року за № 74301988.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма Санрайз» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального. Зазначає, що позивач в 2016 році отримала орендну плату та таким чином підтвердила наявність правовідносин між нею та товариством. Таким чином виконання договору оренди обома сторонами є підтвердженням того, що його укладання відповідало внутрішній волі позивача. Вказує, що акту приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди від 10 липня 2008 року не існує, оскільки акт не містить дати підписання.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 . (а.с.6).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4, 9774 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , розташованої на території Великобучківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3 , виданого на підставі розпорядження Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області від 16.12.2002 року № 233, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24.02.2003 року за № 185 (а.с.7).
У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості від 29.11.2016 року № 74301988 право власності на земельну ділянку площею 4, 9774 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , розташованої на території Великобучківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_1 (а.с.8).
Відповідно до договору оренди № б/н від 15.05.2007 року між ТОВ «Агрофірма Санрайз» та Урядовою Н ОСОБА_5 Д було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 14 років 6 місяців, який було зареєстровано у Сахновщинському РВ реєстрації ХРФ ДП «Центр ДЗК» у Харківській області, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі земель вчинено запис від 07.09.2008 року №040870200206. (а.с.9-12).
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №14559/18485 від 29 серпня 2018 року, вбачається, що підписи від імені Урядової Н.Д. у: одному примірнику договору оренди землі № б/н від 15.05.2007 року розташований у графі «Орендодавець», одному примірнику примірнику акту прийому-передачі земельної ділянки по договору оренди землі від 10.07.2008 року, розташований у графі «Земельну ділянку передав» у рядку «Орендодавець», - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів - не Урядовою Ніною ОСОБА_4 . (а.с.158-161).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. (статті 14 Закону).
Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 Закону ).
Положеннями частини першої статті 16 Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Судоми розглядом встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не нею, а іншою особою. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення Урядової Н ОСОБА_3 , а тому суд дійшов правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.
При вирішенні спору, суд на підставі наданих сторонами доказів, яким надали оцінку відповідно до статті 89 ЦПК України, встановив, що підпис від імені ОСОБА_6 Н ОСОБА_3 у договорі оренди землі від 15 травня 2007 року, розташований в графі «Орендодавець:», виконаний не самою Урядовою Н. ОСОБА_7 та зробив обґрунтований висновок про недійсність договору оренди земельної ділянки на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки він не підписаний орендодавцем, а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення сторони правочину.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачу було відомо про існування оспорюваного договору, оскільки вона отримала орендну плату за 2016 рік, не спростовують факт відсутності вільного волевиявлення Урядової Н. ОСОБА_7 на укладання оспорюваного договору на умовах, що в ньому викладені.
Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем орендодавця та не є особою, яка укладала договір. Мати позивача не підписувала спірний договір оренди землі, а позивач дізнався про порушення свого права тільки після отримання свідоцтва про прийняття спадщини за законом.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновку експертизи вимогам ст. 102 ЦПК України жодним належним та допустимим доказом не підтверджено. Відсутність в акті-приймання передачі земельної ділянки дати його складання не свідчить про наявність волевиявлення у Урядової Н.Д ОСОБА_5 на укладання відповідного договору оренди на умовах викладених в ньому. Крім того, висновком експертизи також встановлено, що акт приймання-передачі не було підписано Урядовою Н.Д. Відповідач не був позбавлений можливості на виконання клопотання судового експерта надати свій примірник оригіналу договору оренди з відповідним актом приймання-передачі.
Якщо відповідач вважає, що висновок експертизи є необґрунтований та суперечить іншим матеріалам справи ТОВ «Агрофірма Санрайз» не було позбавлено можливості завити клопотання про призначення повторної експертизи, але останні своїм правом не скористались.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга не містить, а фактично доводи зводяться до переоцінки доказів у справі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовано обставини справи, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України надана правильна правова оцінка доказам по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України є законним і обґрунтованим, і доводами апеляційної скарги не спростовується, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального праві, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Санрайз» залишити без задоволення.
Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 03 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 серпня 2019 року.
Головуючий - І.О. Бровченко
Судді : А.І. Колтунова
О.В. Маміна