Постанова
Іменем України
30 липня 2019 року
м. Харків
Справа № 643/13638/18
Провадження № 22-ц/818/3087/19
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Піддубного Р.М.,
суддів - Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Кравченко О. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Комінтернівський районний суд м. Харкова, Державна казначейська служба України,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2019 року, ухвалене у складі судді Харченко А.М.,-
встановив:
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комінтернівського районного суду м. Харкова, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями суду.
В обґрунтування позову зазначила, що постановою слідчого суддіКомінтернівського районного суду м. Харкова від 30.08.2018 у справі 646/4423/18 їй відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення відносно суддів Червонозадводського районного суду м. Харкова Шелест І.М. та Єжова В.А.
Посилаючись на те, що у вказаній постанові слідчим суддею перекручено відомості про злочини та надане власне тлумачення чинного законодавства, незаконних рішень судів та протиправної діяльності слідчих Немишлянського відділу поліції Головгого управління Національної поліції в Харківській області та прокуратури Харківської області, протягом тривалого часу вона відчуває душевні страждання через відсутність неупередженого та справедливого розслідування факту скоєння кримінального правопорушення, погіршення стану здоров'я, вимушена ініціювати судові провадження, що вимагає багато часу та сил на підготовку та участь у судових засіданнях, ОСОБА_2 просила стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету, шляхом списання в безспірному порядку на її користь з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на відшкодування завданої їй незаконними діями суду моральної шкоди 595680 грн.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений нею позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що неправомірними рішеннями слідчих суддів їй завдано моральної шкоди, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судовим розглядом встановлено, що 06.07.2018 року ОСОБА_1 звернулась до прокуратури Харківської області із заявою, в якій просила зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомості про перевищення суддями Червонозаводського районного суду м. Харкова Шелест І.М. та Єжовим В.А. службових повноважень.
Вищевказані відомості за заявою ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано не було.
Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Курганникової О.А. від 30 серпня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення відносно суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова Шелест І.М. та Єжова В.А. відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 вересня 2018 року, яка набрала законної сили, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду міста Харкова від 30 серпня 2018 року відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди, не доведено протиправності поведінки слідчих суддів та причинного зв'язку між такою поведінкою і завданою шкодою.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
У статті 19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Чинним законодавством України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Таким чином, враховуючи, що жодної з перелічених незаконних дій щодо ОСОБА_1 вчинено не було, як вбачається з її позовної заяви, стаття 1176 ЦК України не підлягає застосуванню у даній справі.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.
Відповідно до вимог діючого законодавства шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Вказаною статтею визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже, обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
При цьому, як вбачається з тексту статті 1174 ЦК України, для відшкодування особі шкоди за її положеннями, обов'язковою умовою є заподіяння особі шкоди саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень.
Із матеріалів справи вбачається, що як на підставу своїх вимог позивач посилалась на неправомірні дії слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова під час розгляду її скарги щодо бездіяльності посадових осіб прокуратури Харківської області щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення відносно суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова.
Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Сама лише незгода позивача з прийнятими процесуальними рішенням, які набрали законної сили та не скасовані у передбаченому процесуальним законом порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що діями, бездіяльністю суду їй спричинено моральну шкоду.
Доводи апеляційної скарги висновків суду щодо відсутності правових та фактичних підстав для задоволення позову не спростовують.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 295, 367, 375, 379, 381-383 ЦПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 серпня 2019 року.
Головуючий Р.М. Піддубний
Судді А.В. Котелевець
О.Ю. Тичкова