Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Харків
Справа № 641/2316/18
Провадження № 22-ц/818/3367/19
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Кругової С.С., Маміна О.В.,
учасники справи:
позивач : ФОП ОСОБА_1 ;
представник позивача: ОСОБА_2 ;
відповідач : ОСОБА_3 ;
третя особа ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ;
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування збитків в порядку регресу,
за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 17 квітня 2019 року, постановлене суддею Чайка І.В., в м. Харків,
У квітні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 о, третя особа: ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування збитків в порядку регресу, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки в порядку регресу у розмірі 15907,71 грн., судовий збір та 2000 грн. правової допомоги.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що 18.11.2016 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3497301-02-21-01, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mitsubishi» державний номер НОМЕР_1 . У відповідності до умов даного договору, страхова компанія взяла на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
27.12.2016 року в м. Харкові по вул. Шевченка, напроти будинку №142, сталася ДТП за участю автомобіля «Daewoo Lanos» державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Mitsubishi» державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок вищевказаної ДТП, застрахованому автомобілю «Mitsubishi» було завдано механічних ушкоджень, отже страхувальник зазнав матеріального збитку. Згідно рахунку-фактури №7-00001912 від 29.12.2016 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi» склала 35360,20 грн.
Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 10.02.2017 року вказана ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем вимог ПДР України.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання по договору страхування на підставі страхового акту від 06.01.2017 року, ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 35225,20 грн.
З моменту виплати страхового відшкодування у ПрАТ «СК «ВУСО» виникло право регресної вимоги, тобто з 06.01.2017 року. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», то ПрАТ «СК «ВУСО» звернулось до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» з вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу.
ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» в розмірі 15317,49 грн. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням склала 19907,71 грн.
Різниця між фактичним розміром збитків та страховим відшкодуванням має бути сплачена відповідачем. На виконання вищевказаного зобов'язання ОСОБА_3 сплатив франшизу в розмірі 2000,00 грн. Таким чином залишок заборгованості склав 17907,71 грн.
27.12.2017 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків в розмірі 15907,71 грн. Таким чином, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача цієї суми.
З метою врегулювання спору, відповідачу було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу. Ніяких дій зі сторони відповідача проведено не було, а тому позивач вимушений звернутись до суду.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи і порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилався на те, що під час розгляду справи по суті, судом першої інстанції було встановлено та відображено у рішенні суду, що у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у зв'язку з настанням страхового випадку виник обов'язок відшкодувати ПрАТ «СК «ВУСО» шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100000,00 грн.) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до ПрАТ «СК «ВУСО» у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи. Таким чином, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» як страховик відповідальності винної у ДТП особи здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі сг.1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків, тобто ОСОБА_3 . Проте, всупереч встановленим судом при розгляді справи обставинам, суд без належного обґрунтування правової позиції, дійшов до передчасного, на думку представника позивача, висновку про відмову у задоволенні позову. Окрім того, відмовляючи у задоволенні позову, всупереч вимог закріплених п.2 ч.4 ст.265 ІДПК України, судом першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення навіть не було зазначено які докази, що надавалися позивачем, були відхилені судом, та не вказано мотиви їх відхилення. Крім того, суд першої інстанції під час ухвалення судового рішення не врахував принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, що є грубим порушенням норм матеріального права. В свою чергу, відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав якщо інше не встановлено договором або законом, а тому, до позивача як нового кредитора перейшло відповідне право стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту) і страховим відшкодуванням (оціненою шкодою) за Полісом №АК/6060422. Крім того, судом першої інстанції всупереч вимогам закріплених у п.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», не було враховано судову практику Верховного суду що склалася з подібних правовідносин, яку висвітлено у Постановах Верховного Суду від 03.10.2018 року по справі №201/1431/16-ц; від 13.05.2019 року по справі №522/538/17.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2016 року о 12 год.00 хв. в місті Харкові по вулиці Шевченка сталася ДТП, а саме: водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Daewoo, державний номер НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Київського районного суду м.Харкова від 10.02.2017 у справі №640/724/17, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.15).
18.11.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3497301-02-21-01, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП (а.с.12-13).
Згідно рахунку-фактури №7-00001912 від 29.12.2016 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi» склала 35360,20 грн. (а.с.21).
На підставі страхового акта №170-02 від 06.01.2017, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО», виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП шляхом виплати коштів у сумі 35225,20 грн. на рахунок виконавця ремонтних робіт - Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Арт», що підтверджується платіжним дорученням №303 від 06.01.2017 (а.с.23).
Як вбачається з полісу №АК/6060422 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16.09.2016 року, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Daewoo, державний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», в якому передбачено, що франшиза становить 2000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100000,00 грн. (а.с.79).
Згідно договору №27/12/2017 про відступлення права вимоги, від 27.12.2017 року, його укладено між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 , та відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків в розмірі 15907,71 грн. (а.с.6-9).
Судом встановлено, та підтверджено в позовній заяві позивачем, що відповідач ОСОБА_3 сплатив франшизу в розмірі 2000,00 грн.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Таким чином, відносини між сторонами у справі регулюються статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування». Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.
Відносини ж між відповідачем та його страховиком, регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в порядку суброгації виник обов'язок відшкодувати ПрАТ «СК «ВУСО» шкоду в межах ліміту відповідальності за страховим випадком (100000,00 грн.) і в межах суми фактичних затрат.
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» по спірному страховому випадку було сплачено на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» 15317,49 грн. (а.с.24,25).
Спір між ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ПрАТ «СК «ВУСО» щодо стягнення страхового відшкодування був предметом судового розгляду.
Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 14.06.2018, яке набрало законної сили з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» було стягнуто 1215 грн. страхового відшкодування. При цьому судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 18533,00 грн. (31563,88 грн. (загальна вартість запчастин) х (1-0,5316) + 3706,32 грн. (загальна вартість робіт та матеріалів). Отже, враховуючи визначені полісом №АК/6060422 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», а також вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, по спірному страховому випадку ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» зобов'язана була відшкодувати ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» витрати в розмірі 16533,00 грн. (18533,00 грн. мінус 2000,00 грн. франшизи за полісом).
ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» як страховик відповідальності винної у ДТП особи здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків, тобто ОСОБА_3 о.
Доводи позивача про те, що невідшкодована різниця між вартістю відновлювального ремонту застрахованого автомобіля та страховою виплатою ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», яка полягає у розмірі фізичного зносу автомобіля, підлягає стягненню з відповідача - не гуртуються на законі.
Так, в силу ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Механізм визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості колісних транспортних засобів встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №1454/5/2092.
Згідно п. 8.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №1454/5/2092, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість, б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ; в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.
В інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників транспортного засобу та величини втрати товарного вигляду. (п. 8.3. Методики)
Отже, реальні збитки, завдані ОСОБА_3 о потерпілому у ДТП становлять вартість відновлювального ремонту за мінусом суми вартості фізичного зносу складників транспортного засобу.
Оскільки ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» по спірному страховому випадку було сплачено на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» 15317,49 грн. (а.с.24,25), решта, належної до виплати суми відшкодування (у розмірі 1215,51 грн.) стягнута рішенням Господарського суду м. Києва, яке набрало законної сили, від 14.06.2018 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , а різниця між вартістю відновлювального ремонту застрахованого автомобіля та страховою виплатою ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», полягає лише у розмірі фізичного зносу автомобіля, тому правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Харківської області, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - С.С. Кругова
О.В.Маміна