01 серпня 2019 року
м. Рівне
Справа № 570/2496/18
Провадження № 22-ц/4815/950/19
Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Красовський О.О.
Рішення ухвалене в м. Рівне
Дата ухвалення повного тексту 23.04.2019
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника АТ КБ "Приватбанк" - Крилова О.Л. на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У травні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулися до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 серпня 2008 року в розмірі 19 517,92 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявляв відповідач, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник АТ КБ "Приватбанк" - Крилова О.Л. вважає, що воно винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Вказує, що як слідує з виписки та розрахунку заборгованості, який визнаний судом, як належний доказ та не спростований відповідачем, останній платіж був виконаний 13 жовтня 2015 року в сумі 99,42 грн. Отже, згідно з ч.1 ст. 264 ЦК України, якщо особою вчинені дії, які свідчать про визнання нею свого боргу, то перебіг позовної давності перериваються. Відповідно до ч.3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Таким чином вважає, що строк позовної давності був перерваний та почався знову. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Отже, банк звернувся із позовом у межах загального строку позовної давності.
Також вказує, що строк перевипущеної кредитної картки діє до серпня 2017 року, відтак позивачем подано до суду позов в межах строку позовної давності.
За наведеного просила, скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2019 року та ухвалити нове, яким позов АТ КБ "Приватбанк" задовольнити.
У поданому ОСОБА_1 відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Зазначає, що ним було подано заяву про застосування строку позовної давності, де зазначалось, що він позов не визнає в зв'язку з пропуском строку позовної давності та стверджує, що ним не здійснювалось платіж в сумі 99,42 грн - 13 жовтня 2015 року. З наданої позивачем виписки по його кредитному рахунку, убачається, що ОСОБА_1 було здійснено останній платіж в сумі 900 грн по погашенню даного кредиту 26 серпня 2011 року.
Вважає, що автоматичне погашення банком частини кредиту в 2015 році, а саме 13 жовтня 2015 року, в сумі 99,42 грн. з картки 26 хххххххх-98, не свідчить про визнання ним даного боргу та не може слугувати підставою для переривання позовної давності.
Щодо доводів апеляційної скарги, що строк перевипущеної кредитної картки діє до серпня 2017 року, відтак позивачем подано до суду в межах строку позовної давності, то вважає їх безпідставними, оскільки як слідує з довідки, виданої позивачем, між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 за даним кредитним договором банком були видані 2 кредитні картки, термін дії яких закінчився в грудні 2011 року та в квітні 2013 року.
Враховуючи вищевикладене, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом установлено, що 26 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно якого він отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 30 % на рік та встановленням 55 днів пільгового періоду.
Сторони також домовились, що заява позичальника разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають договір про надання банківських послуг. Свою згоду ОСОБА_1 висловив у своїй заяві, яку власноручно підписав (а.с.8). Також ОСОБА_1 26 серпня 2008 року отримав кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії - до грудня 2011 року, що підтверджується його підписом у заяві, за допомогою якої використовував кредитні кошти.
Станом на 30 квітня 2018 року через неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитними договором у ОСОБА_1 виникла перед Банком кредитна заборгованості у розмір 19 517,92 грн, з яких 1581,98 грн - заборгованість за кредитом, 13 207,84 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3560,58 грн - заборгованість за пенею та комісією, 250,00 грн - штраф (фіксована частина), 917,52 грн - штраф (процентна складова) (а.с.5-7).
Згідно виписки банку, наданої на вимогу суду, було встановлено, що відповідач особисто здійснював операцію «депозит», тобто погашення суми кредиту, в розмірі 900 грн лише 26 серпня 2011 року (а.с.55-60), а внесені 13 жовтня 2015 року на рахунок Банку кошти в розмірі - 99,42 грн були службовою операцією Банку (автоматичне списання коштів з рахунку відповідача), тобто дію було вчиненою не самим відповідачем, та без його відома (а.с.55).
ОСОБА_1 в заяві про застосування строку позовної даності заперечував той факт, що він здійснював оплату з погашення заборгованості за кредитним договором після 26 серпня 2011 року.
АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної кредитної заборгованості лише 31 травня 2018 року (а.с.2-4).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом частини першої статті 264 ЦК України підставою вважати, що перебіг позовної давності перервався, є вчинення саме особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, зокрема, надіслання позивачу певного листа, самостійного зарахування на рахунок позивача певної частини заборгованості.
За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Судом першої інстанції було установлено, що відповідач 26 серпня 2008 року отримав кредит у Банку в розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку строком на рік та в той же день отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , термін дії якої було визначено до грудня 2011 року, а останній платіж нею було вчинено 26 серпня 2011 року. За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що Банк звернувся до суду 31 травня 2018 року з пропуском позовної давності про застосування якої було заявлено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги Банку про переривання перебігу позовної давності договірним списанням коштів колегія суддів відхиляє, оскільки самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором не є волевиявленням відповідача, що свідчить про визнання ним свого боргу, і не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності, тому, позивачем пропущено позовну давність для захисту наведених цивільних прав та інтересів. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього або без його схвалення.
Такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 та Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 191/2478/15-ц (провадження № 61-2501св18).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з дня вчинення відповідачем дії щодо сплати кредиту, тобто з 26 серпня 2011 року і до дня звернення позивача до суду, тобто до 31 травня 2018 року, минуло більше трьох років, у зв'язку з чим позовна давність сплила.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди Банку із ухваленим у справі судовим рішенням.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Оскільки оскаржене рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка її подала.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника АТ КБ "Приватбанк" - Крилової О.Л. залишити без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 01 серпня 2019 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків