Справа № 545/1487/18 Номер провадження 22-ц/814/80/19Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
02 серпня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Триголова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Грибовода Віталія Васильовича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
15 червня 2018 року позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору № б/н від 23 січня 2012 року, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач умови кредитного договору не виконує, має заборгованість по кредиту у розмірі 110057,45 грн.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість по кредитному договору та судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АК КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 січня 2012 року у розмірі 110 057, 45 грн. станом на 28 лютого 2018 року, яка складається з наступного: 7 195, 06 грн. - заборгованість за кредитом; 102 862, 39 заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 23 січня 2012 року по 31 липня 2017 року.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконує умови договору, станом на 28 лютого 2018 року заборгованість за кредитним договором складає 110 057,45 грн., а підстави для застосування строку позовної давності відсутні.
Із рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 - адвокат Грибовод В.В., який у апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати на ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що строк позовної давності позивач пропустив, а суд безпідставно не застосував наслідки пропуску строку позовної давності.
На думку представника відповідача, не може вважатися дією, що перериває строк позовної давності списання заборгованості із рахунків боржника.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Враховуючи положення ч. 7 ст. 10, ч. 1 ст. 369 ЦК України і беручи до уваги ціну позову та наявність достатніх даних про права та взаємовідносини сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 23 січня 2012 року укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов'язувалася повернути кредит у повному обсязі в терміни та в розмірах, що встановлені умовами договору.
Позивач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав, надав ОСОБА_1 кредитні кошти, проте, остання свої зобов'язання належним чином не виконує.
Оскільки, ОСОБА_1 не виконує умови договору, станом на 28 лютого 2018 року заборгованість за кредитним договором складає 110057,45 грн., яка складається з наступного: 7195,06 грн. заборгованість за кредитом, 102862,39 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 23 січня 2012 року по 31 липня 2017 року.
Заперечень в частині розміру заборгованості апеляційна скарга не містить, а тому у колегії суддів відсутні підстави для перевірки рішення суду в цій частині.
Разом з тим, суд першої інстанції, прийшов до висновку, щодо неможливості до спірних правовідносин застосувати строк позовної давності, оскільки матеріалами цивільної справи встановлено, що відповідач згідно кредитного договору б/н від 23 січня 2012 року отримала картку № НОМЕР_1 , яка мала термін дії до жовтня 2015 року (а.с. 115).
Також суд прийшов до висновку, що згідно виписки з основної карти НОМЕР_1 за період з 01 січня 2012 року по 31 липня 2018 року (а.с. 11-113) останній платіж відповідачем було здійснено 15 серпня 2015 року.
Проте, колегія суддів не може погодитися із даним висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, наданого позивачем розрахунку останній платіж по погашенню заборгованості відповідач здійснила 13 листопада 2014 року. В цей час у неї уже виникла заборгованість за основним зобов'язанням.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Положеннями ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що на момент останнього платежу 13 листопада 2014 року у відповідача виникла заборгованість по сплаті всіх чергових платежів, а до суду позивач звернувся 15 червня 2018 року, тобто, після спливу строку позовної давності.
Оскільки, право вимоги по всіх платежах (в тому числі по останньому) виникло до закінчення строку дії картки, то строк дії картки, для визначення строку перебігу позовної давності для цих платежів значення не має.
Строк дії картки мав би значення, якщо на час закінчення строку її дії по частині чергових платежів строк сплати настав, а по інших не настав.
Такий висновок можна зробити із аналізу постанови Верховного Суду України від 19 березня 2014 року по справі № 6-14цс14.
Щодо висновку суду про переривання строку позовної давності, то відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу ч. 3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.
Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.
Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України в постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16.
Однак, висновок суду про здійснення відповідачем останнього платежу 15 серпня 2015 року не підтверджується матеріалами справи, оскільки із виписки руху коштів на картці ОСОБА_1 (а.с. 111-113) вбачається, що 15 серпня 2015 року погашення заборгованості вона не здійснювала, а мало місце автоматичне погашення простроченої заборгованості.
Отже, автоматичне погашення простроченої заборгованості не може вважатися визнанням боргу як підставою для переривання перебігу позовної давності тому, що не являється результатом вольових дій боржника.
За вказаних обставин, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, подану в установлені строки, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2018 року підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, понесений відповідачем при подачі апеляційної скарги, у сумі - 2 643,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грибовода Віталія Васильовича - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2018 року - скасувати.
У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути із акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір, понесений при подачі апеляційної скарги, у сумі - 2 643,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текс постанови виготовлено 02 серпня 2019 року
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
В.М. Триголов