Справа № 554/6859/18 Номер провадження 22-ц/814/1998/19Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.
22 липня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Бондаревської С.М.,
суддів: Кривчун Т.О., Триголова В.М.,
секретар: Григоришина М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції НП України про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, -
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, в якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 44 676 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що постановою патрульного поліцейського роти №4 батальйону УПП міста Полтави капрала поліції Мілокумової О.С. від 08 березня 2017 року на нього накладено адміністративне стягнення за ст.122 ч.1 КУпАП у розмірі 255 грн. Згідно з постановою, він, ОСОБА_1 , начебто 03 березня 2017 року о 15 год. 30хв. в м. Полтаві по вул. Зіньківській порушив вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», здійснив рух прямо, за наявності на знаку стрілки, яка вказує напрямок руху «Лише праворуч».
Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 02 квітня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано дії патрульного поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Мілокумової О.С. щодо винесення постанови від 8 бе-резня 2017 року незаконними.
Визнано незаконною та скасовано постанову серії АР №318131 від 08 березня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Вказував, що через незаконні дії та рішення органів національної поліції, він, позивач, фактично протягом дванадцяти місяців перебував в стані постійного напруження та стресу, змушений був доводити свою невинуватість у адміністративному правопорушенні, якого не вчиняв, та як наслідок, змушений був докладати додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки йому потрібно було регулярно з'являтися до суду, надавати пояснення, звернутися за допомогою до професійних адвокатів, приймати участь у судових засіданнях.
Все це спричиняло йому сильні душевні страждання та завдавало значної моральної шкоди. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 44676 гривень.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Вказував, що судом не взято до уваги факт тривалого страждання через незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності, у тривалому перебуванні його під слідством і судом. Він був змушений докласти додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки йому потрібно було регулярно з'являтися до суду, звертався за допомогою до професійних адвокатів, а також не мав змоги протягом тривалого часу користуватися картковим рахунком, оскільки він був заблокований.
На апеляційну скаргу ОСОБА_1 свій відзив подало Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, у якому зазначало, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотримання норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення.
Вказує, що не відповідає фактичним обставинам посилання апелянта на перебування «під слідством та судом». В матеріалах справи не міститься також жодних доказів, які б підтверджували перебування останнього у стані напруження та стресу, наявності у нього моральних страждань та інших негативних наслідків, на які посилається позивач.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що згідно з постановою серії АР №318131 від 08 березня 2017 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Постанова поліцейського УПП м. Полтави серія АР №318131 від 08 березня 2017 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була оскарження в порядку адміністративного судочинства,
Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 02 квітня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконними дії поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мілокумової О.С. щодо винесення постанови серії АР №318131 від 08 березня 2017 року незаконними; визнано незаконною та скасовано постанову серії АР №318131 від 08 березня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.8-9).
Постановою державного виконавця Шишацького районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання постанови № АР №318131 від 08 березня 2017 року, винесеної УПП у м.Полтаві про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510 грн. на користь держави, а також ОСОБА_1 звертався до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із оскарженням вказаної постанови в судовому порядку та фактично позивач суму штрафу не сплачував.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих доказів позивачем не вбачається понесення моральних та душевних страждань з приводу доказування своєї невинуватості, чи тривале перебування його під слідством і судом, залучення професійних адвокатів, внаслідок чого порушився нормальний уклад та спосіб життя позивача, та останній був змушений докладати додаткових зусиль для його налагодження та організації.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивач посилався на те, що незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності йому була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього та незаконним притягненням до адміністративної відповідальності; у тривалому перебуванні його під слідством і судом.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені нормами ст.1167 ЦК України. Так, згідно частини першої даної статті, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу), про що зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 22 червня 2017 року у справі №6-501цс17.
Відповідно до положень ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Згідно з ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позивачем не було надано доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків та стосунків з оточуючими, а також не зазначено з яких саме міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди, а також позивач не конкретизував, у чому саме полягає тривале перебування його під слідством і судом.
З огляду на зазначене, суд дійшов вірного висновку про те, що необґрунтованими є посилання позивача про те, що сам факт визнання протиправними дій патрульного поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Шишацьким районним судом Полтавської області від 02.04.2018 року та скасування постанови від 08.03.2017 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та підставою для стягнення моральної шкоди.
Крім того, судом встановлено, що постанова поліцейського УПП м. Полтави серії АР №318131 від 08.03.2017 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була оскаржена в порядку адміністративного судочинства, та фактично позивач суму штрафу не сплачував.
Звідси правильним є висновок суду про те, що саме по собі накладення штрафу на особу та в подальшому скасування цієї постанови не може свідчити про встановлений факт спричинення моральної шкоди за відсутності понесеної позивачем шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між нею та неправомірними діями відповідача, оскільки сам факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не породжує обов'язку про відшкодування моральної шкоди.
Також вірним є висновок суду, що із наданих до суду доказів та матеріалів не вбачається понесення позивачем моральних та душевних страждань з приводу доказування своєї невинуватості, чи тривале перебування його під слідством і судом, залучення професійних адвокатів, внаслідок чого порушився нормальний уклад та спосіб життя позивача, та останній був змушений докладати додаткових зусиль для його налагодження та організації.
За встановлених обставин, - обгрунтованим є висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
В свою чергу, з урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування - не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: Бондаревська С.М.
Судді: Кривчун Т.О.
Триголов В.М.