Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12221/18 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.
Категорія 30 Доповідач Трояновська Г. С.
01 серпня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Трояновської Г.С.,
суддів Миніч Т.І., Микитюк О.Ю.
з участю секретаря Кучерявого О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/12221/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями працівників поліції
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 червня 2019 року, яке ухвалене під головуванням судді Полонця С.М. у м. Житомирі,
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями працівників поліції. В обґрунтування вимог зазначив, що 12.05.2017 старшим оперуповноваженим управління захисту економіки в Житомирській області ДЗЕ Національної поліції України майором поліції Костячнець Т.О. стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією. Зазначив, що в подальшому, постановою Богунського районного суду м. Житомира від 09.08.2017 провадження у справі відносно нього закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Позивач вказав, що у зв'язку із неправомірними діями щодо притягнення його до адміністративної відповідальності йому було завдану моральної шкоди, яку просив стягнути на свою користь у розмірі 100 000 грн шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку ДКС України, посилаючись на положення статей 23, 1167, 1176 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо його права на відшкодування моральної шкоди тільки за умови притягнення його до адміністративної відповідальності. Вказує, що у діях відповідача є вина, а складання протоколу про вчинення адміністративного (корупційного) проступку є доказом їх неправомірних дій, так як провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Також зазначає, що допитані у судовому засіданні свідки підтвердили факт зміни свого ставлення до нього у зв'язку із отриманням інформації щодо наявності протоколу про адміністративне правопорушення, що призвело до розладу стосунків із друзями, погіршилися стосунки у сім'ї, внаслідок чого він зазнав значних душевних страждань у зв'язку із чим проходив терапію у психолога.
Департамент захисту економіки Національної поліції України подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що у позивача відсутнє право на відшкодування шкоди у розмірах і порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», так як до нього не застосовано адміністративний арешт чи виправні роботи у розумінні положень ст. 1176 ЦК України. Також зазначає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності та не тягне для нього ніяких наслідків, а тому в розумінні ст. 23 ЦК України не порушує жодних прав позивача. Зазначає, що позивач не довів наявності моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювачів та вини останніх в її заподіянні.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.
Відповідачі до апеляційного суду не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України).
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 21.04.2016 року по 03.01.2017 року обіймав посаду начальника відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Головного управління ДФС у Житомирській області.
Управлінням захисту економіки в Житомирській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України було складено протокол про адміністративне правопорушення №71 від 12.05.2017 року відповідно до якого, ОСОБА_1 , обіймаючи вищезазначену посаду, яка у відповідності до статті 6 Закону України «Про державну службу» відноситься до категорії «Б», та відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення та звільненим з посади 03.01.2017 року, в порушення вимог ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно 28.02.2017 року, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями. Такі дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Зазначене підтверджується постановою Богунського районного суду м. Житомира від 09серпня 2017 року.
Вказаною постановою провадження у справі у відношенні позивача за ч.1 ст. 172-6 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.6-7).
В позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що протокол про адміністративне правопорушення, пов'язаний з корупцією №71 від 12 травня 2017 року було складено старшим оперуповноваженим управління захисту економіки в Житомирській області ДЗЕ Національної поліції України майором поліції Костячнець Т.О.
Вважаючи дії відповідачів неправомірними, ОСОБА_1 на підставі статей 23, 1167,1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» просив відшкодувати йому завдану моральну шкоду.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом ч.1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду
Відповідно до ч.2 ст.1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.5 ст.3 Закону у наведених в ст. 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
Частиною 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені також ст. 1167 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 фактично не був притягнений до адміністративної відповідальності, до нього не було застосовано адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу.
У результаті розгляду матеріалів, які надійшли з управління захисту економіки в Житомирській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнято постанову, якою провадження у справі закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Ніякі заходи примусу зі сторони держави до особи не застосовувалися, ніяких витрат на погашення штрафу позивач не поніс, оскільки такий не був накладений. Тобто особа до адміністративної відповідальності незаконно притягнута не була.
А тому посилання позивача на наявність підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до вказаних норм законодавства колегія суддів вважає необґрунтованими.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові відповідно до вимог ст. ст. 1176, 23 ЦК України, оскільки не доведено належними та допустимими доказами в силу вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України винних дій відповідачів.
Відповідно до ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
При цьому необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які довести повинен позивач.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що факт, складення протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки у відповідності до положень статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом.
До позивача не було застосовано судом жодного, передбаченого КУпАП, адміністративного стягнення, а складений працівником управління захисту економіки в Житомирській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України протокол про адміністративне правопорушення не є актом який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов'язки для позивача.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується й колегія суддів, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з незаконністю дій відповідачів.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що постанова Богунського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2017 року є підтвердженням протиправності дій відповідачів є безпідставним, оскільки вказаною постановою суду доведено лише те, що позивач не вчиняв адміністративного правопорушення, а не протиправність дій відповідачів.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи, є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.
З огляду на вищезазначене, висновки суду першої інстанції відповідають встановленим у справі обставинам, є законними та обґрунтованими, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02.08.2019.
Головуючий Судді