01 серпня 2019 року
м. Рівне
Справа № 570/3604/17
Провадження № 22-ц/4815/979/19
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструк С.В., Шимківа С.С.
секретар судового засідання: Шептицька С.С.
учасники справи:
заявник: головний державний виконавець Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Павелко Л.М.
боржник: ОСОБА_1
стягувачі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2018 року, ухваленого в складі судді Кушнір Н.В., у справі № 570/3604/18,
У серпні 2017 року головний державний виконавець Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Павелко Л.М. звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 .
Подання обґрунтоване тим, що у провадженні Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 10 березня 2016 року в сумі 20 000 доларів США, процентів за час прострочення виконання грошового зобов"язання в сумі 1 520 доларів США 82 центи, сплачений судовий збір у розмірі 5 679 грн. 67 коп. /№570/4059/16-к від 25 січня 2017 року/ та на користь ОСОБА_3 155 798 грн. 00 коп. /№570/973/16-к від 09 червня 2017 року/.
Боржник добровільно рішення суду не виконує, під час перевірки його майнового стану, майна, яке б належало йому на праві приватної власності, не виявлено. Проте встановлено, що набутий за час шлюбу незданий в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1 та автомобіль DACIA LOGAN, номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуск, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_4 , є спільним сумісним майном подружжя, а тому й просив визначити його 1/2 як частку у спільному сумісному майні подружжя.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2018 року подання головного державного виконавця про визначення частки майна боржника задоволено.
Визначено майно дружини ОСОБА_1 в майні її чоловіка ОСОБА_4 , яке нажите ними за час перебування в шлюбі, як 1/2 частку цього майна, зокрема, 1/2 частину незданого в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину автомобіля DACIA LOGAN, номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску.
Ухвала суду мотивована тим, що майно вказане у поданні набуто ОСОБА_1 у період шлюбу з ОСОБА_4 , а тому є спільною власністю подружжя. Враховуючи презумпцію рівності часток подружжя, боржнику належить Ѕ частина у праві власності на зазначене нерухоме та рухоме майно.
На вказану ухвалу боржник подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні подання, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що державним виконавцем не надано належних доказів на підтвердження майнової участі боржника у придбанні спірного майна, а саме не зданого житлового будинку, а також належності вказаного будинку саме їй чи її чоловікові. Вказує, що судом не встановлено часу набуття вказаного у поданні майна.
У відзиві на апеляційну скаргу в .о. начальника відділу Рівненського районного ДВС вказує, що судове рішення законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 352ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам не відповідає.
Установлено, що у провадженні Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 10 березня 2016 року в сумі 20 000 доларів США, процентів за час прострочення виконання грошового зобов"язання в сумі 1 520 доларів США 82 центи, сплачений судовий збір у розмірі 5 679 грн. 67 коп. /№570/4059/16-к від 25 січня 2017 року/ та на користь ОСОБА_3 155 798 грн. 00 коп. /№570/973/16-к від 09 червня 2017 року/.
Боржник добровільно рішення суду не виконує, під час перевірки його майнового стану, майна, яке б належало йому на праві приватної власності, не виявлено.
Згідно повідомлення від 30 червня 2017 року наявний актовий запис про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 від 02 серпня 2003 року № 13.
Станом на 24 листопада 2017 року за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючим по АДРЕСА_2 зареєстрований транспортний засіб DACIA LOGAN, номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску.
Відповідно до акту опису і арешту майна від 23 серпня 2016 року, в порядку забезпечення цивільного позову ОСОБА_2 , державним виконавцем накладено арешт на незданий в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1 та автомобіль DACIA LOGAN, номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуск, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_4 відповідно до ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2016 року
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження є завершальною стадію судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) і являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у названому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
За приписами ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі й обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника пі час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
У разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Також положеннями ч. 1 ст. 443 ЦПК України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України. За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену вище норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, за якими спірному набутому майну можна надати режим спільного майна, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.
Колегія звертає увагу, що клопотань про надання доказів на підтвердження доводів подання державного виконавця або клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що стверджується матеріалами даної справи.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального чи процесуального права, що призвели до неправомірного вирішення справи по суті.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які докази достовірної інформації про власників нерухомого майна, в тому числі земельної ділянки на якій розташований не зданий в експлуатацію будинок, станом на день розгляду подання державного виконавця і що таке майно перебуває у володінні боржника в матеріалах справи відсутні.
Крім того, відсутні і докази придбання автомобіля DACIA LOGAN, номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_4 за спільні кошти подружжя.
Сам по собі факт придбання спірного майна під час перебування у зареєстрованому шлюбі не може бути підставою для визнання такого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи, що право власності боржника ОСОБА_1 на вказаний будинок правовстановлюючими документами не підтверджено, а також враховуючи, що державним виконавцем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які свідчили б про належність спірного майна на праві спільної сумісної власності боржнику (з урахуванням наведених вище вимог матеріального закону), апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця про визначення частки майна боржника.
Крім того, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
П.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389, 433 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 12 січня 2018 року скасувати.
В задоволенні подання головного державного виконавця Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Павелко Л.М. про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 серпня 2019 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.