Провадження № 22-ц/803/4689/19 Справа № 214/1509/18 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
31 липня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.,
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 лютого 2019 року, яке постановлено суддею Ткаченко А.В. у м. Кривому Розі та відомості щодо дати складання повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні, -
В березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДПП «Кривбаспромводопостачання» (далі ДПП «КПВС») про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що згідно наказу по підприємству ДПП «Кривбаспромводопостачання» від 12.02.2018 року № 83-к він був звільнений з посади електромеханіка Радушанського водопровідного комплексу ДПП «КПВС» за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Підставою його звільнення стала доповідна записка головного інженера від 31.01.2018 року, доповідна записка начальника служби з питань безпеки та охорони від 07.02.2018 року, акт відсутності на робочому місці від 31.01.2018 року та його пояснювальна записка від 12.02.2018 року.
Проте, фактичною причиною звільнення, на думку позивача, була його активна громадська позиція стосовно допомоги профспілковому комітету Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничої промисловості України ДПП «Кривбаспромводопостачання», щодо відстоювання законних прав та інтересів трудового колективу ДПП «КПВС» в процесі реорганізації підприємства, масового скорочення чисельності штату працівників, передача більшої частини активів підприємства в оренду іншому підприємству та інше.
Позивачем зауважено, що 31.01.2018 року він знаходився на своєму робочому місці, виконував роботу відповідно своєї посадової інструкції, про що свідчать відповідні записи в журналі реєстрації роботи за нарядами та розпорядженнями служби електромеханіка Радушанського водопровідного комплексу. Відповідного до його службових обов'язків, він не має фіксованого робочого місця (кабінету). У зв'язку із віддаленим розташуванням об'єктів комплексу, насосних станцій, складів та управління підприємства, протягом робочого дня він може перебувати на зазначених об'єктах та неодноразово переміщуватись між ними. 31.01.2018 року близького 9-30 години, він, власним автомобілем, у зв'язку із виробничою необхідністю, виїхав за територію Радушанського комплексу та направився до управління підприємства. Разом з ним в автомобілі знаходився ОСОБА_2 , машиніст насосних установок ДПП «КПВС». По дорозі до управління, біля Криворізького міськвиконкому машина зламалась. Поки ОСОБА_2 ремонтував машину, він зайшов у будівлю Криворізького міськвиконкому для того, щоб відвідати вбиральню та зігрітися, оскільки на вулиці були морози. Після ремонту автомобіля, який тривав близько 40 хвилин, він повернувся до Радушанського комплексу. Своє перебування у будівлі Криворізького міськвиконкому вважє вимушеним, а трактування про відсутність на робочому місці протягом більше ніж три години, нікчемним та недоказовим.
Крім того позивач вважає, що при його звільнені було допущено порушено ст. 43 КЗпП України, оскільки 20.02.2018 року позивач звернувся до профспілки із заявою про надання копії погодження, надання згоди, щодо його звільнення, однак у відповідь отримав листа від 26.02.2018 року № 28, у якому зазначено, що станом на 26.02.2018 року до профспілкового комітету жодних звернень, подань від адміністрації ДПП «Кривбаспромводопостачання» стосовно його звільнення з посади електромеханіка по п. 4 ст. 40 КЗП України, не надходило.
Також, позивач зауважує на тому, що на даний час він перебуває у вимушеному прогулі, кількість днів прогулу з 13.02.2018 року, з дня до наступного за днем звільнення по 07.03.2018 року становить 13 днів, тому за цей час відповідач зобов'язаний виплатити йому втрачений заробіток у розмірі 6722,80 грн.
На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 83-к від 12.02.2018 року про припинення трудового договору, поновити його на роботі на посаді електромеханіка ДПП «Кривбаспромводопостачання», стягнути з ДПП «Кривбаспромводопостачання» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6722,80 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 2100 грн. та допустити негайне виконання рішення в частині поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяц.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 лютого 2019 року позивачу відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи.
Так, на думку позивача, суд першої інстанції при ухвалені рішення дійшов помилкового висновку про те, що акт від 31.01.2018 року, яким зафіксовано відсутність позивача на робочому місці електромеханіка Радушанського водопровідного комплексу 31.01.2018 року з 08-35 до 13-00 год., пояснювальна записка, що позивач лише приблизно о 15-00 години взяв у неї документи щоб відвезти до управління, пояснення охоронців, які чергували в будівлі управління, з яких вбачається, що ОСОБА_1 в будівлі управління 31.01.2018 року не з'являвся та пояснення свідка ОСОБА_3 , який, будучи під присягою, суду пояснив, що на сесії він бачив працівників ДПП «Кривбаспромводопостачання», в тому числі і ОСОБА_1 , позивач на сесії був до 13-00 годині, є неналежними доказами його відсутності на робочому місці 31.01.2018 року з 08-35 до 13-00 години.
Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те що він був звільнений за згодою профспілкового комітету, оскільки така згода була надана через вісім місяців після звільнення, позивач зауважує на тому, що його звільнення, без попередньої згоди профспілкової організації є незаконним.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представників ДПП «Кривбаспромводопостачання» - Булгакова В.С. та Сергєєнкова О.Ю., які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 24.09.2007 року (а.с.9-10).
31.01.2018 року підприємству відповідача стали відомі факти порушення трудової дисципліни позивачем ОСОБА_1 , а саме відсутність останнього на робочому місці більше трьох годин.
З даним фактом на ДПП «Кривбаспромводопостачання» було проведено службове розслідування, та складено акт від 31.01.2018 року, яким зафіксовано відсутність на робочому місці 31.01.2018 року з 08-35 до 13-00 год. електромеханіка Радушанського водопровідного комплексу Мантуленка О.В.
Згідно наказу № 83-к від 12.02.2018 року ОСОБА_1 звільнено за прогул без поважних причин за ст. 40 п. 4 КЗпП України ( а.с.11).
Згідно відповіді голови профспілкового комітету первинної організації ПМГУ ДПП «Кривбаспромводопостачання», станом на 26.02.2018 року до профкому жодних звернень, подань від адміністрації ДПП «Кривбаспромводопостачання» стосовно звільнення ОСОБА_1 з посади електромеханіка Радушанського водопровідного комплексу по п. 4 ст. 40 КЗпП України не надходило ( а.с.16).
Звертаючись до суду з позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, позивач посилався на те, що, відповідного до його службових обов'язків, він не має фіксованого робочого місця (кабінету) а 31.01.2018 року він, у зв'язку із виробничою необхідністю, виїхав за територію Радушанського комплексу та направився до управління підприємства відповідача. Однак, у зв'язку з поломкою автомобіля, який зламався біля будівлі Криворізького міськвиконкому, він зайшов у будівлю Криворізького міськвиконкому для того, щоб відвідати вбиральню та зігрітися, оскільки на вулиці були морози.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів поважності причин відсутності на робочому місці 31.01.2018 року в період часу з 08-35 год. до 13-00 год. та не надано доказів необхідності залишення території Радушанського водопровідного комплексу та направлення на власному автомобілі до управління підприємства, як безпосереднього роботодавця.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
За змістом пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу, в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин.
Згідно ст. 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, власник має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. З урахуванням цього визначення в п. 4 ст. 40 КЗпП України того, що до поняття прогулу належить і відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, не містить будь-яких дефектів юридичного характеру. Для звільнення працівника за п. 4 ст. 40 КЗпП України важливо, щоб були докази, які з вірогідністю підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня (зміни).
Звільнення на цій підставі допускається тільки в тому випадку, якщо працівник здійснив прогул або був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини. Оцінка причин, як поважних, здійснюється судом при розгляді спору про звільнення. Очевидно, поважними причинами варто визнати такі причини, що виключають вину працівника. Наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена лікарняним листком, відмови працівника від переміщення, якщо робота протипоказана працівникові за станом здоров'я. Поважними можуть бути визнані і причини сімейно-побутового характеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти працівникові або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу.
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин, безперервно, або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Згідно ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Як вбачається із матеріалів справи, 25.01.2018 року ОСОБА_1 звертався до генерального директора ДПП «Кривбаспромводопостачання» ОСОБА_4 з заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати на 29.01.2018 року та 31.01.2018 року, у зв'язку з особистими невідкладними справами ( а.с.74).
Згідно доповідної записки головного інженера Святушенка ОСОБА_5 від 31.01.2017 року електромеханік Радушанського водопровідного комплексу ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці більше трьох годин, про що було складено відповідний акт (а.с.65).
Відповідно до акту про відсутність працівника на робочому місці від 31.01.2018 року, складеного головним інженером ОСОБА_6 , начальником служби з ремонту будівель і споруд ОСОБА_7 , інженером з питань безпеки І кат. Єрлісовим ОСОБА_8 , 31.01.2018 року було зафіксовано відсутність на робочому місці електромеханіка Радушанського водопровідного комплексу ОСОБА_1 з 08-35 год. до 13-00 год. (а.с.66)
Відповідно до доповідної записки начальника служби з питань безпеки та охорони ОСОБА_9 за фактом відсутності на робочому місці 31.01.2018 року електромеханіка Радушанського водопровідного комплексу ОСОБА_1 , зазначеному в доповідній записці головного інженера ОСОБА_6 та зафіксованого актом відсутності працівника на робочому місці, було проведено опитування працівників Радушанського водопровідного комплексу, а саме табельника ОСОБА_10 , сторожа ОСОБА_11 , сторожа ОСОБА_12 .
Із наданих пояснень ОСОБА_12 від 05.02.2018 року вбачається, що останній працював по охороні Радушанського водопровідного комплексу 31.01.2018 року спільно зі сторожем ОСОБА_13 . Електромеханік ОСОБА_1 через північну прохідну з 08 ранку до 13-00 год. не проходив та не проїжджав (а.с.69).
Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_10 від 01.02.2018 року, ОСОБА_1 знаходився в її кабінеті 31.01.2018 року приблизно о 09 год. 00 хв. Потім він звертався до неї після обідньої перерви близько 13-15 год. О 15-00 год. він взяв у неї документи щоб відвезти до управління. (а.с.70)
Згідно пояснень ОСОБА_11 від 05.02.2018 року, працюючого по охороні РВК на посту «Південні ворота», 31.01.2018 року ОСОБА_1 період часу з 08-00 год. ранку до 19-00 год. на територію не приходив (а.с.71).
Відповідно до службової записки інспектора з кадрів ОСОБА_14 31.01.2018 року наказу на відпуску без збереження заробітної плати, щорічної відпустки ОСОБА_1 , електромеханіка Радушанського водопровідного комплексу не проведено. Відомості про тимчасову непрацездатність відсутні. В табелі обліку робочого часу внесено відпрацьовані години (а.с.64).
Відповідно до посадової інструкції електромеханіка Радушанського водопровідного комплексу в зобов'язання та обов'язки електромеханіка входить здійснення оперативного керівництва насосними станціями комплексу, керівництво черговим, обслуговуючим та ремонтним персоналом електромеханічної служби комплексу. Забезпечення безперебійної і безаварійної експлуатації всіх видів механічного та електромеханічного обладнання комплексу, його цілісність, своєчасний ремонт, обслуговування та відбір оптимальних технологічних режимів роботи.
Таким чином, відповідно до посадової інструкції електромеханік Радушанського водопровідного комплексу - позивач ОСОБА_1 , у свій робочий час повинен був знаходитись виключно на території Радушанського водопровідного комплексу.
На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність звільнення позивача з роботи за прогул, згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України, та обґрунтовано відмовив у задоволенні його позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при ухвалені рішення дійшов помилкового висновку про те, що акт від 31.01.2018 року, яким зафіксовано відсутність позивача на робочому місці електромеханіка Радушанського водопровідного комплексу 31.01.2018 року з 08-35 до 13-00 год., пояснювальна записка, що позивач лише приблизно о 15-00 години взяв у неї документи щоб відвезти до управління, пояснення охоронців, які чергували в будівлі управляння, з яких вбачається, що ОСОБА_1 в будівлі управління 31.01.2018 року не з'являвся та пояснення свідка ОСОБА_3 , який будучи під присягою, суду пояснив, що на сесії він бачив працівників ДПП «Кривбаспромводопостачання», в тому числі і ОСОБА_1 , який був на сесії до 13-00 годин є неналежними доказами його відсутності на робочому місці 31.01.2018 року з 08-35 до 13-00 години, з огляду на та, що 31.01.2018 року, відповідно до пп. 2.1, 2.2 Посадової інструкції електромеханіка Радушанського водопровідного комплексу, ОСОБА_1 повинен був знаходитись безпосередньо на території Радушанського водопровідного комплексу та виконувати свої посадові обов'язки, виробничих завдань від свого керівництва стосовно виїзду до управління підприємства він не отримував.
Проте, відповідно до акту про відсутність працівника на робочому місці від 31.01.2018 року, складеного головним інженером ОСОБА_6 , начальником служби з ремонту будівель і споруд ОСОБА_7 , інженером з питань безпеки І кат. Єрлісовим Д ОСОБА_15 . 31.01.2018 року було зафіксовано відсутність на робочому місці електромеханіка Радушанського водопровідного комплексу ОСОБА_1 з 08-35 год. до 13-00 год., вказані обставини були підтверджені проведеним службовим розслідуванням та відповідно до доповідної записки начальника служби з питань безпеки та охорони ОСОБА_9 було проведено опитування працівників Радушанського водопровідного комплексу, а саме табельника ОСОБА_16 ОСОБА_17 , сторожа ОСОБА_11 , сторожа ОСОБА_12 , які підтвердити факт відсутності на робочому місці ОСОБА_1 31.01.2018 року з 08-35 год. до 13-00 год. на території Радушанського водопровідного комплексу.
Натомість,позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст.12,81 ЦПК України, на підтвердження поважності причин відсутності на робочому місці, а саме на території Радушанського водопровідного комплексу за адресою м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 219 в період часу з 08-35 год. до 13-00 год. та не надано доказів необхідності залишення території Радушанського водопровідного комплексу та направлення на власному автомобілі до управління підприємства, як безпосередньому роботодавцю.
Посилання позивача на те, що через відсутність на роботі начальника Радушанського водопровідного комплексу 31.01.2018 року, він мав право самостійно вирішувати виробничі питання, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вирішення технологічних питань, передбачених посадовою інструкцією електромеханіка, має здійснюватися за місцем роботи електромеханіка на території Радушанського водопровідного комплексу, а не поза ним.
При цьому слід зауважити, що згідно інформації, наданої начальником управління організаційно-протокольної роботи виконавчого комітету Криворізької міської ради за зверненням депутата міської ради Колесник ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , працівнику ДПП «Кривбаспромводопостачання», була надана можливість бути присутнім на пленарному засіданні ХХХІ сесії міської ради , якою він і скористався. Пленарне засідання ХХХІ сесії міської ради відбулося з 9-00 год. до 14-20 год. 31.01.2018 року ( а.с.61).
Матеріалами справи встановлено, що останній мав намір бути присутнім на пленарному засіданні ХХХІ сесії міської ради, оскільки 25.01.2018 року ОСОБА_1 звертався до генерального директора ДПП «Кривбаспромводопостачання» ОСОБА_4 з заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати на 29.01.2018 року та 31.01.2018 року у зв'язку з особистими невідкладними справами (а.с.74).
У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що 31.01.2018 року він мав обслуговувати Насосну станцію № 5, яка розташована поруч з РВК за адресою м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 213, оскільки матеріалами справи та поясненнями свідка ОСОБА_3 підтверджено, що позивач відвідував пленарне засідання ХХХІ сесії міської ради, що проходило в іншій частині міста: за адресою АДРЕСА_1 , 1.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про що він був звільнений за згодою профспілкового комітету, оскільки така згода була надана через вісім місяців після його звільнення та зауважує на тому, що його звільнення без попередньої згоди профспілкової організації є незаконним.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України,розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п. 1, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації, 2 - 5, 7 ст. 40 та п.п. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, профспілкового представника, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Однак, згідно ч. 9 ст. 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
Судом першої інстанції, відповідно до вищезазначених норм цивільного законодавства, було зупинено провадження у справі та запитано у профспілкового комітету первинної профспілкової організації ДПП «Кривбаспромводопостачання» про надання згоди або відмови на звільнення ОСОБА_1 .
З відповіді, наданої первинною профспілковою організацією ДПП «Кривбаспромводопостачання» вбачається, що ОСОБА_1 тричі запрошувався на засідання профспілкового комітету, проте жодного разу не з'явився з невідомих причин.
Дослідивши документи, профспілковий комітет з'ясував, що підставою звільнення ОСОБА_1 стала його відсутність своєму робочому місці більше трьох годин без поважних на те причин.
На виконання ухвали суду від 02.06.2018 року Первинною профспілковою організацією ДПП «Кривбаспромводопостачання» було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 (а.с.123-124).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в діях відповідача факту порушення права позивача під час звільнення за прогул без поважних причин ст. 40 п. 4 КЗпП України.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 02 серпня 2019 року.
Головуючий:
Судді: