Провадження № 22-ц/803/6599/19 Справа № 215/2986/17 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
31 липня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2019 року, яке постановлено суддею Демиденко Ю.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 23 квітня 2019 року, -
В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», з позовом про визнання виконавчого напису №10635 від 02.12.2016 таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову зазначено, що 17.05.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір №KRHTG100150766, згідно якого позивач отримав від відповідача кредитні кошти в іноземній валюті на придбання житлової нерухомості в сумі 12000 доларів США зі сплатою 12 відсотків за користування кредитними коштами із кінцевим строком повернення до 16.05.2022 року.
В забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором №KRHTG100150766 від 17.05.2007 року, між відповідачем та позивачем укладено договір іпотеки від 17.05.2007 року.
22.06.2017 року позивач дізнався, що 19.05.2017 року, відповідно до постанови державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі, було відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису №10635 від 02.12.2016 року, який вчинений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на грошові кошти та задоволення вимог відповідача за кредитним договором в розмірі 7813,56 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.10.2016 року становить 200343,43 грн., з яких: 6617,19 доларів США - заборгованість за кредитом; 1078,05 доларів США - заборгованість за відсотками; 118,32 доларів США - комісія, а також 1700 грн. - витрат пов'язаних із вчиненням виконавчого напису, а всього 202043,43 грн.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що зазначений виконавчий напис було вчинено з грубими процесуальними порушеннями, оскільки вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору між сторонами щодо заборгованості, розрахунок заборгованості зроблений відповідачем одноособово без урахування думки та пропозиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Крім того, з заявою про вчинення виконавчого напису відповідач звернувся лише 02.12.2016 року, в той час, як право на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором виникло з січня 2013 року, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги.
На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №10635 від 02.12.2016 року вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., щодо звернення стягнення на грошові кошти в сумі 202043 грн. з ОСОБА_1 .
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було перевірено виписку з рахунку позивача із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Зауважує на тому, що в матеріалах справи відсутні копії документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, а судом першої інстанції не враховано, що у виконавчому написі вказана сума заборгованості 202043 грн., в той час як у вимозі вона інша, та не вірно зазначено місце роботи боржника.
Крім того позивач вважає, що суду не було надано відповідачем жодного доказу безспірності заборгованості та ним оскаржується кредитний договір №KRHTG100150766 та Договір іпотеки від 17.05.2007 року, що свідчить про відсутність безспірності заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ КБ «ПриватБанк» - Бродька А.І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог доводів апеляційної скарги, та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», 17.05.2007 року укладено Кредитний договір №KRHTG100150766, згідно якого позивач отримав від відповідача кредитні кошти в іноземній валюті на придбання житлової нерухомості в сумі 12000 доларів США зі сплатою 12 відсотків за користування кредитними коштами із кінцевим строком повернення до 16.05.2022 року (а.с.13-14).
В забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором №KRHTG100150766 від 17.05.2007 року, між відповідачем та позивачем укладено договір іпотеки від 17.05.2007 (а.с.15-17).
У зв'язку з неналежним виконанням позивачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 02.12.2016 року було вчинено виконавчий напис №10635, яким запропоновано стягнути грошові кошти в сумі 202043 (двісті дві тисячі сорок три) гривні 43 копійки з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Зоря, місце роботи - Фізична особа - підприємець, які є його боргом за Кредитним договором №KRHTG100150766 від 17.05.2007 року, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк», (код платника податків за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 14360570, місце знаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, буд.50, к/р № НОМЕР_2 у УНБУ в Дніпропетровській області, МФО 305299), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
Запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» у розмірі: Заборгованість за кредитом - 6 617,19 доларів США; Заборгованість за відсотками - 1 078,05 доларів США; Комісія - 118,32 доларів США, що всього становить 7813 (сім тисяч вісімсот тридцять) доларів США 56 центів, що за курсом НБУ станом на 25.10.2016 року (один долар США дорівнює 25,64048) становить 200343 (двісті тисяч триста сорок три) гривні 43 копійки; витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 1 700,00 гривен.
Всього в гривневому еквіваленті, з урахуванням витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 202 043 (двісті дві тисячі сорок три) гривні 43 копійки.
Строк, за який провадиться стягнення, - дев'ять років п'ять місяців вісім днів, а саме з 17.05.2007 року по 25.10.2016 року (а.с.9).
Постановою державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 19.05.2017 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №10635 від 02.12.2016 року (а.с.11).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту наявності спору щодо заборгованості при вчиненні нотаріусом виконавчого напису, а також відсутності інших підстав, які б свідчили про порушення, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюються Главою 14 Закону України «Про нотаріат» та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічний порядок вчинення нотаріальних дій передбачений пунктами 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Згідно статті 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним Законом України «Про іпотеку».
При цьому стаття 33 Закону України «Про іпотеку», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачала, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частинами першою, другою статті 35 цього Закону визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої статті 35 цього Закону не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вказаний висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 84цс19).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до умов укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», 17.05.2007 року Кредитного договору №KRHTG100150766, згідно якого позивач отримав від відповідача кредитні кошти в іноземній валюті на придбання житлової нерухомості в сумі 12000 доларів США зі сплатою 12 відсотків за користування кредитними коштами із кінцевим строком повернення до 16.05.2022 року, ОСОБА_1 зобов'язався в період з 17по 21 число кожного місяця надавати Банку кошти, щомісячний платіж, у сумі 141,09 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам за користування кредитом, винагороди (а.с.14-оборот).
Натомість, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не з'ясував чи не пропущено банком строк позовної давності, не встановив коли було здійснено останню оплату по кредитному договору, що свідчить про відсутність безспірності заборгованості перед стягувачем, а отже вчинення виконавчого напису, в даному випадку, відбулось з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача в цій частині заслуговують на увагу.
Крім того слід зауважити, що період, за який провадиться стягнення у виконавчому написі зазначено з 17.05.2007 року по 25.10.2016 року, тобто більше ніж три роки, як того вимагає стаття 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту наявності спору щодо розміру заборгованості при вчиненні нотаріусом виконавчого напису, а також відсутності інших підстав, які б свідчили про порушення,, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, оскільки нотаріус, при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст.88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання таким, що не підлягає виконанню, з моменту вчинення, виконавчого напису №10635 від 02.12.2016 року, який вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований 02.12.2016 року у реєстрі за № 10635, яким запропоновано стягнути грошові кошти в сумі 202043 грн. 43 коп. з гр. ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Зоря, місце робот - Фізична особа - підприємець, які є його боргом за Кредитним договором №KRHTG100150766 від 17.05.2007 року, укладеним між ним та ПАТ «КБ «Приватбанк», (код платника податків за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 14360570, місце знаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, к/р № НОМЕР_2 у УНБУ в Дніпропетровській області, МФО 305299), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
Яким запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» у розмірі:
-Заборгованість за кредитом - 6 617,19 доларів США;
-Заборгованість за відсотками - 1 078,05 доларів США;
-Комісія - 118,32 доларів США,
Що всього становить 7813 доларів США 56 центів, що за курсом НБУ станом на 25.10.2016 року (один долар США дорівнює 25,64048) становить 200343 (двісті тисяч триста сорок три) гривні 43 копійки;
Витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 1 700,00 гривен.
Всього в гривневому еквіваленті, з урахуванням витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 202 043 (двісті дві тисячі сорок три) гривні 43 копійки.
Строк, за який провадиться стягнення, - дев'ять років п'ять місяців вісім днів, а саме з 17.05.2007 року по 25.10.2016 року.
На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 640 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 960 грн., а всього 1600 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2019 року скасувати та постановити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, з моменту вчинення, виконавчий напис №10635 від 02.12.2016 року вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований 02.12.2016 року у реєстрі за № 10635, яким запропоновано стягнути грошові кошти в сумі 202043 (двісті дві тисячі сорок три) гривні 43 копійки з гр. ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Зоря, місце робот - Фізична особа - підприємець, які є його боргом за Кредитним договором №KRHTG100150766 від 17.05.2007 року, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк», (код платника податків за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 14360570, місце знаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, буд.50, к/р № НОМЕР_2 у УНБУ в Дніпропетровській області, МФО 305299), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
Запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» у розмірі:
-Заборгованість за кредитом - 6 617,19 доларів США;
-Заборгованість за відсотками - 1 078,05 доларів США;
-Комісія - 118,32 доларів США,
Що всього становить 7813 (сім тисяч вісімсот тридцять) доларів США 56 центів, що за курсом НБУ станом на 25.10.2016 року (один долар США дорівнює 25,64048) становить 200343 (двісті тисяч триста сорок три) гривні 43 копійки;
-Витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 1 700,00 гривен.
-Всього в гривневому еквіваленті, з урахуванням витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 202 043 (двісті дві тисячі сорок три) гривні 43 копійки.
Строк, за який провадиться стягнення, - дев'ять років п'ять місяців вісім днів, а саме з 17.05.2007 року по 25.10.2016 року.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривен.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 серпня 2019 року.
Головуючий:
Судді: