Постанова від 01.08.2019 по справі 214/7100/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5714/19 Справа № 214/7100/18 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року м.Кривий Ріг

Справа № 214/7100/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Зубакової В.П.,

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2019 року, яке ухвалене суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні),-

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 01 березня 2013 року відповідач ОСОБА_2 спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді одного синця на підборідді праворуч, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень. На лікування, медичні обстеження та у зв'язку зі зверненням до Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз, позивачкою витрачено 264,59 грн.

За фактом нападу на ОСОБА_1 та заподіяння їй тілесних ушкоджень, було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013040450000199 від 08.03.2013 року за ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідач, 10.09.2018 року у Криворізькому районному суді Дніпропетровської області, під час підготовчого судового засідання, свою вину визнав у повному обсязі та надав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10.09.2018 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження відносно нього закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. При цьому у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину визнав у повному обсязі

Крім того, позивачка вважає, що своїми діями відповідач завдав їй моральну шкоду, яка полягає в суттєвих емоційних стражданнях, пов'язаних зі спогадами про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення події, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, нервозність та дратівливість, тому розмір моральної шкоди вона оцінює у 25000 гривень.

В зв'язку з вищевикладеним, позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 264,59 грн., моральну шкоду у розмірі 25000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 264 грн. 59 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1190 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 704 грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди стягнутого на її користь з відповідача, просить збільшити його розмір до заявленого у позові, крім того просить змінити розмір витрат на професійну правничу допомогу, збільшивши його до заявленого в позові, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не взяв до уваги, тривалість її страждань та обсягу зусиль, потрібних їй для відновлення попереднього становища, того що відповідач не визнавав своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення шість років, також не враховано судом першої інстанції, що неодноразово кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закривалось слідчими органами внутрішніх справ. Зменшення витрат на професійну правничу допомогу, вважає несправедливими, оскільки вони підтвердженні належними доказами.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог позивачки про стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди в апеляційному порядку не оскаржено, у зв'язку з чим колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що відносно ОСОБА_2 біло відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013040450000199 від 08.03.2013 року за ч. 1 ст. 125 КК України (а.с.8-9,10,14, 17-18,19).

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10.09.2018 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження відносно нього закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. (а.с.6-7).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, як встановлено ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10.09.2018 року, в результаті протиправних дій відповідача позивачці було завдано легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим остання змушена була звертатись до КЗ «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» ДОР» з метою проведення експертизи та за медичною допомогою до лікарні, внаслідок чого вона понесла матеріальні витрати у загальному розмірі 264 грн. 59 коп., що підтверджується відповідними квитанціями та чеками (а.с.1, 15, 16, 20-21).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою доведено належними і допустимими доказами обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, доведений факт завдання їй шкоди, що є предметом спору, спричиненої вчиненням відповідачем кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Судом встановлено, що позивачка зазнала душевних страждань та інших негативних явищ, у неї погіршився стан здоров'я, внаслідок вчинених відповідачем злочинних дій.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, взявши до уваги характер вчиненого відповідачем ОСОБА_3 правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивачки ОСОБА_1 , пов'язаних з отриманням тілесних ушкоджень, характеру немайнових втрат позивачки у зв'язку з відновленням її фізичного та психологічного здоров'я, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 4 000,00 грн.

Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги тривалість її страждань та обсягу зусиль, потрібних їй для відновлення попереднього становища, колегія не бере до уваги, оскільки визначена судом сума відшкодування відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань, розміру погіршення здібностей позивачки, які мали нетривалий характер, ступень тяжкості завданих потерпілій тілесних ушкоджень, а також - принципам розумності та справедливості. Позивачем не було надано до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження обґрунтування наявності моральної шкоди у більшому розмірі, ніж визначив суд першої інстанції.

Зважаючи на короткотривале ушкодження здоров'я внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення, яке є невеликої тяжкості, що призвело до незначних вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивачки внаслідок неправомірних дій відповідача, враховуючи їх незначну тривалість, час та зусилля, які були необхідні для відновлення попереднього стану, беручи до уваги глибину фізичних та душевних страждань, які були незначними, суд правильно визначив розмір шкоди.

Доводи апеляційної скарги позивачки щодо несправедливого зменшення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 01 серпня 2019 року.

Головуючий:

Судді:

Попередній документ
83426521
Наступний документ
83426523
Інформація про рішення:
№ рішення: 83426522
№ справи: 214/7100/18
Дата рішення: 01.08.2019
Дата публікації: 05.08.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Дніпровський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (10.12.2019)
Результат розгляду: Приєднано до провадження
Дата надходження: 10.12.2019
Предмет позову: про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням