Іменем України
30 липня 2019 року м. Кропивницький
справа № 385/1655/18
провадження № 22-ц/4809/1043/19
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Дуковського О.Л. (суддя-доповідач)
суддів Суровицької Л.В., Чельник О.І.
з участю секретаря Демешко Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2019 року, у складі головуючого судді Панасюка І.В., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позову вказувало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.12.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 07.10.2018 року має заборгованість у розмірі - 12574,83 грн., яка складається з наступного: 5343,78 грн. - відсотків за користування кредитом; 7205,33 грн. - нарахованої пені; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 574,99 грн. - штраф (процентна складова).
Зазначало, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, чим порушує законні права АТ КБ «ПриватБанк».
Заочним рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Вважає, що суд порушив порядок, встановлений для вирішення даної справи, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрнутованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення скарги без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на недоведеність позову.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам та підлягає залишенню без змін.
З матеріалів справи вбачається, що між АК КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір від 22.12.2010 року шляхом підписання позичальником анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
У даній анкеті-заяві вказано, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становлять між позичальником та банком договір про надання банківських послуг. Також вказано, що позичальник ознайомився і згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які було надано для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщено на офіційному сайті банку. Позичальник зобов'язався виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку (а.с. 9).
На підставі вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач станом на 07.10.2018 року має заборгованість у розмірі 12574,83 грн., яка складається із 5343,78 грн. -відсотків за користування кредитом; 7205,33 грн. - пені; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 574,99 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 7-8).
На підставі вказаного розрахунку позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Суд першої інстанції правильно послався на те, що позивачем не надано обґрунтованих доказів нарахування заборгованості відповідачу за кредитним договором.
В матеріалах справи відсутні будь - які відомості на яку саме суму заборгованості за кредитом нараховувалися проценти за його користування, пеня та штрафи.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав право на користування кредитом, але даних про те чи скористався він ним та в якому розмірі матеріали справи не містять, а тому суд першої інстанції правомірно поставив під сумнів інші складові кредитної заборгованості як такі, що є похідними від основної суми кредитної заборгованості, яка позивачем не визначалася.
Пунктом 2.1.1.4.10 Умов та правил надання банківських послуг, в «ПриватБанку» визначено, що кошти отримані від Позичальника для погашення заборгованості за Кредитом, при реалізації Банком права на стягнення неустойки, згідно розділу Відповідальності сторін Умов і правил, насамперед направляються для погашення штрафів згідно розділів 2.1.1.7.6., 2.1.1.12.8.1. і 2.1.1.16.1 цих Умов, далі - пені згіднор розділу 2.1.1.12.6.1. цих Умов, далі - відсотків по овердрафту, тіла овердрафту, далі - штрафів згідно розділів 2.1.1.12.6.2. і 2.1.1.12.7.4. цих Умов, далі простроченого тіла кредиту, далі - відсотків до сплати по кредиту, далі - тіла кредиту до оплати, частина суми спрямовуються на погашення заборгованості за Кредитом, всі інші нарахування здійснюються згідно черговості погашення заборгованості.
Порядок нарахування і сплати відсотків та комісії, порядок погашення боргових зобов'язань за кредитом. Відповідно до п. 2.1.1.12.1 під борговим зобов'язанням за кредитом сторони узгодили зобов'язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта (п. 2.1.1.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачає).
Пункт 2.1.1.12.3 Умов передбачає, що погашення кредиту - поповнення картрахунку клієнтом в розмірі мінімального обов'язкового платежу шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта. Пункт 2.1.1.12.4. Умов вказує на термін внесення мінімального обов'язкового платежу, який повинен бути здійснений до 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Платіж включає відсотки за користуванням кредитом, частину заборгованості по тілу кредиту, штраф. Відповідно до п. 2.1.1.12.6 на боргові зобов'язання за кредитом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено умовами для преміальних карток.
Відсотки за користування кредитом нараховуються в дату їх сплати, передбачену п. 2.1.1.12.14, при цьому відсотки розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок кредиту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли кредит стає простроченим.
Згідно з ст. 1048 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Відповідно до п. 2.1.1.4.10 Умов кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості за кредитом, при реалізації банком права на стягнення неустойки, насамперед, направляються на погашення штрафів згідно розділів 2.1.1.7.6, 2.1.1.12.8.1, 2.1.1.16.1 Умов, далі-комісій, далі - пені згідно розділу 2.1.1.12.6.1, далі - відсотків по овердрафту, тіла овердрафту, далі - штрафів згідно розділу 2.1.1.12.6.2 і 2.1.1.12.7.4, далі - простроченого тіла кредиту, далі - відсотків по сплаті по кредиту, далі - тіла кредиту до оплати, частина суми спрямовується на погашення заборгованості за кредитом.
Згідно ст.ст. 526-530, 610-612, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору, вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлений строк (термін). Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Як визначено ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції, що позов не підлягає задоволенню за відсутності доказів виникнення та нарахування заборгованості за кредитним договором в сумі 12574,83 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
02.08.2019 року - складено постанову.
Головуючий суддя: О.Л. Дуковський
Судді: Л.В. Суровицька
О.І.Чельник