Справа № 352/485/16-к
Провадження № 11-кп/4808/244/19
Категорія ч.2 ст.286 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
01 серпня 2019 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015090000000228 за апеляційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_10 на вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2019 року, яким
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ісаків, Тлумацького району, Івано-Франківської області, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
За вироком суду ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання - три роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
Звільнено ОСОБА_11 від відбування призначеного судом основного та додаткового покарання у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки - на підставі п. «в» ст.1 Закону України "Про амністію в 2016 році" від 07.09.2017 року.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь держави 2148,30 грн., понесених Івано-Франківським НДЕКЦ МВС витрат на проведення судових експертиз.
Вирішено питання про речові докази в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_12 .
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:
22.09.2015 року приблизно о 21 год., в темну пору доби, суху погоду, обвинувачений - водій ОСОБА_11 , керуючи автомобілем марки «Рено Трафік», реєстраційний № НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год. ділянкою автодороги по вул. Підпечерівська у с. Підпечери, Тисменицького району, Івано-Франківської області у напрямку м. Івано-Франківськ. Проїзна частина вул. Підпечерівська у даному місці має по одній смузі руху у кожному напрямку, яка освітлюється вуличним освітленням. В цей час, у попутному напрямку, по лівому краю зустрічної смуги, рухалися пішоходи ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
При наближенні до пішоходів, водій ОСОБА_11 прийняв автомобілем «Рено Трафік» вліво та виїхав лівим колесом на ліве грунтове узбіччя дороги, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху. Маючи об'єктивну можливість виявити перешкоду для руху, у вигляді пішоходів ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , водій ОСОБА_11 проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його руху та безпечно керувати ним, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху автомобіля аж до його зупинки або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_12 .
При цьому водій-обвинувачений ОСОБА_11 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 2.3. б)., згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 10.1., відповідно до якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 11.3., в якому зазначено, що на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків, виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;
п. 12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
п. 12.3., який зобов'язує водія в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
У результаті порушення обвинуваченим ОСОБА_11 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пішохід ОСОБА_12 помер від поєднаної травми голови, грудної клітки, живота та їх органів з крововиливами в м'які відкритої черепно-мозкової травми з крововиливами в м'які покриви голови, під м'яку мозкову оболонку головного мозку, мозочка, довгастого мозку, в речовину головного мозку; множинними переломами ребер та крововиливами в м'язову тканину в ділянках переломів, крововиливами в навколосерцеву сумку з розривом її, крововиливами, розривами тканини легень, печінки, правої нирки, яка ускладнилась внутрішньою крововтратою.
Не погодившись з вироком суду заступник прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеність вини, правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_11 , вважає вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2019 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування апеляційних доводів прокурор посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відніс до обставин, які пом'якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину та повне визнання вини ОСОБА_11 . Крім того, стороною обвинувачення ставилося у вину ОСОБА_11 скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, однак обвинувачений зазначену обставину заперечив. Вказує, що в ході досудового розслідування свідок ОСОБА_15 дала показання, що ОСОБА_11 впродовж дня 22.09.2015 року вживав алкогольні напої, у зв'язку з чим під час підготовчого судового засідання прокурором було заявлено про необхідність допиту вказаного свідка. Однак, у зв'язку з неодноразовою неявкою свідка ОСОБА_15 в судові засідання, суд без вжиття всіх вичерпних заходів для явки останньої, вирішив не допитувати її.
Прокурор вважає, що належних підстав для виключення з обвинувачення обтяжуючої обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та подальшого застосування Закону України «Про амністію у 2016 році», у суду не було.
Просить вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08.05.2019 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обвинуваченим ОСОБА_11 подано до апеляційного суду заперечення, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, а вирок суду залишити в силі. Вважає апеляційні доводи прокурора такими, що суперечать здобутим доказам та фактичним обставинам справи. Вказує, що при постановленні вироку судом першої інстанції обґрунтовано визнано та враховано при призначення покарання обставини, що пом'якшують покарання, а саме: активне сприяння слідству та розкриттю злочину, щире каяття у вчиненому, повне визнання вини, вибачення перед потерпілим та повне відшкодування йому в добровільному порядку завданої кримінальним правопорушенням моральної та матеріальної шкоди. Крім того, обвинувачений вказує на безпідставність посилань прокурора щодо нібито невжиття судом всіх вичерпних заходів щодо належної явки до свідка сторони обвинувачення ОСОБА_16 . Так, судові засідання у зв'язку з неявкою вказаного свідка відкладались близько 15 разів, до свідка застосовувались примусові приводи, хід виконання яких прокурор у справі зобов'язувався особисто проконтролювати, однак вони не виконувались. За вказаних обставин, прокурор відмовився від допиту свідка ОСОБА_17 безпосередньо в суді.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити;
- потерпілий вважав, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню;
- обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_9 просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, а вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження та ухваленні вироку дотримався вказаних вимог закону.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на незаконність вироку суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, прокурор посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав обставинами, які пом'якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину та повне визнання вини ОСОБА_11 і не погоджується з висновками суду першої інстанції про виключення з обвинувачення обтяжуючої обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та, внаслідок чого, безпідставне застосування Закону України «Про амністію у 2016 році».
Колегія суддів вважає вказані апеляційні доводи прокурора необгрунтованими.
Так, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність визнання обставинами, які пом'якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину та повне визнання вини ОСОБА_11 , оскільки останній добровільно звернувся до поліції із зізнанням у вчиненні кримінального правопорушення та неодноразово надавав показання, в яких повністю визнавав вину у вчиненні злочину.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_11 в суді першої та апеляційної інстанції заперечував, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння під час дорожньо-транспортної пригоди. Вищевказані доводи ОСОБА_11 матеріалами провадження не спростовуються.
Зокрема, показання обвинуваченого ОСОБА_11 про неперебування в стані алкогольного сп'яніння повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
Відповідно до довідки №49 від 24.09.2015 року про медичний огляд ОСОБА_11 - сп'яніння немає та довідки ОНД №01-7/1547 від 06.10.2015 року (дослідження №1327 від 25.09.2015) етиловий спирт в крові ОСОБА_11 не виявлено.
Згідно апеляційних доводів свідок ОСОБА_15 під час досудового розслідування надала покази про те, що ОСОБА_11 впродовж дня 22.09.2015 року вживав алкогольні напої, і прокурор клопотав про допит вказаного свідка в судовому засіданні, проте суд не вжив усіх необхідних заходів для її явки.
Відповідно до вимог ст.327 КПК України прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик і суд тільки сприяє сторонам у забезпеченні явки свідка шляхом здійснення судового виклику та може постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що основне завдання суду, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створити сторонам необхідні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 327 КПК України, сприяв стороні обвинувачення в забезпеченні явки свідка ОСОБА_16 шляхом її виклику до суду та піддавав її приводу у судове засідання, внаслідок чого було встановлено, що забезпечити участь вказаного свідка неможливо в зв'язку з тим, що вона не проживає за місцем реєстрації.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до принципу диспозитивності, кожна із сторін є вільною у використанні своїх матеріальних та процесуальних прав у межах та у спосіб, передбачених законом.
Однак, зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що прокурор відмовився від допиту свідка ОСОБА_15 .
Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) так і обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання.
Відповідно до вимог ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування вищевказаних обставин покладається на слідчого та прокурора, а в деяких випадках на потерпілого, а відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про виключення з обвинувачення ОСОБА_11 обтяжуючої його вину обставини «вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння».
Колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора про вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та неправильне застосування судом вимог Закону України «Про амністію у 2016 році».
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і апеляційних підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2019 року щодо ОСОБА_11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5