Провадження № 11-кп/803/1045/19 Справа № 194/1876/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
31 липня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12018040400000518 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 на вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2019 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 28.05.2015 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 24.10.2018 року по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки; в іншій частині вирок залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, є необгрунтованим та невмотивованим.
Вказує на те, що суд першої інстанції взагалі не врахував ступінь суспільної небезпеки злочинів, скоєних обвинуваченим, який посягнув на одне з найцінніших соціальних благ - право власності, основу стабільного функціонування правового суспільства.
Без належної уваги суду залишились тяжкість вчинених злочинів, передбачених ч.2 ст.186 КК України, які відповідно до ст.12 КК України, є тяжкими злочинами, стійкість умислу обвинуваченого, його посткримінальну поведінку.
Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_7 є раніше судимою особою, на час ухвалення вироку має 7 непогашених та не знятих в установлений законом строк судимостей, звільнившись після відбуття реального покарання, на шлях виправлення не став, оскільки через короткий проміжок часу скоїв умисний корисливий злочин проти власності.
Зазначає, що обвинувачений суспільно корисною працею не займався, а лише за місяць до ухвалення вироку працевлаштувався, що можливо розцінити як спосіб пом'якшити покарання.
Також, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, судом не взято до уваги досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб).
Вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 3 роки з покладанням певних обов'язків, передбачених ст.76 КК України; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 , 29.10.2018 року приблизно об 11.00 годині, проходячи поруч з буд. АДРЕСА_2 , побачив свою знайому ОСОБА_9 , яка знаходилась біля вищевказаного будинку та в правій руці тримала мобільний телефон. ОСОБА_7 , маючи умисел, направлений на повторне, відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою самозбагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_9 та шляхом ривка, вихватив з правої руки останньої мобільний телефон марки «Samsung 5610» з сім карткою «Vodafon», які належать потерпілому ОСОБА_10 та які перебували у ОСОБА_9 .. Вартість телефону «Samsung 5610» складає 616,67 грн., вартість сім картки «Vodafon» встановити не можливо.
З місця скоєння злочину ОСОБА_7 зник та викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 616,67 грн..
Крім того, ОСОБА_7 02.11.2018 року о 16.00 годині, знаходячись в торгівельному залі магазину «Брусничка № 03400» ТОВ «Український Рітейл», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Харківська, буд. 5, діючи з корисливих мотивів, з метою самозбагачення, маючи умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями не спостерігають працівники та інші покупці магазину, шляхом вільного доступу з вітрини, на якій розташовані вироби у торгівельному залі вказаного магазину, викрав пляшку пива «Оболонь світле» вартістю 28,13 грн., яку тут же відкрив та почав пити, пачку кави «Якобз Монарх» вагою 250 г, вартістю 193,18 грн., яку поклав під куртку, котра була одягнена на ньому. Після чого, ОСОБА_7 виходячи з приміщення магазину через касові апарати, минаючи чергу з покупців та не розрахувавшись за вказані товари, пройшов повз каси з викраденим майном, де при виході був помічений працівником магазину ОСОБА_11 , яка звернулась до ОСОБА_7 , щоб він зупинився та розрахувався за викрадене майно або його повернув, однак ОСОБА_7 на вимоги працівника магазину ніяк не відреагував та покинув приміщення магазину.
З місця скоєння злочину ОСОБА_7 зник та викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши ТОВ «Український Рітейл» матеріальну шкоду на суму 221,31 грн..
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги прокурора, обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за кримінальним законом та доведеність його вини в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Однак вказаних вимог кримінального закону суд першої інстанції не дотримався.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував тяжкість скоєним ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працює двірником в КП “ТЖКП”, за місцем проживання характеризується посередньо; обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, активно сприяння розкриттю злочинів, добровільне часткове відшкодування шкоди, офіційне працевлаштування; обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочинів.
Однак, суд, пославшись на обставини, які він враховує при призначенні покарання, не в повній мірі виконав вимоги ст. 65 КК України, та належним чином не мотивував і не навів переконливих доводів про доцільність звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Крім того, посилання у вироку на те, що призначаючи покарання ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є формальним і фактично не враховує характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, віднесеного законом до тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 4 до 6 років, стійкість умислу обвинуваченого та його посткримінальну поведінку.
При вирішенні питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання, судом не було в достатній мірі враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, звільнившись після відбуття реального покарання, на шлях виправлення не став, оскільки через короткий проміжок часу, а саме, через 5 днів скоїв перший, а ще через 4 дні другий умисний злочин проти власності, які передбачені ч.2 ст.186 КК України.
Також, судом належним чином не взято до уваги досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб).
Враховуючи викладене, зазначені судом першої інстанції обставини не вказують на те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без відбування покарання, а тому підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні.
Отже, колегія суддів вважає, що призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.75 КК України в даному випадку не є необхідним і достатнім для його виправлення та не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також меті покарання, якою є запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
З урахуванням вищезазначеного, вирок щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання на підставі п. 4 ч. 1 і ч. 2 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413, ст. 414 КПК України, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, з ухваленням, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, нового вироку судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги прокурора підлягають задоволенню щодо скасування вироку суду в частині призначеного покарання ОСОБА_7 ..
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, скоїв умисні корисливі злочини проти власності через короткий проміжок часу після звільнення, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працює двірником в КП “ТЖКП”, за місцем проживання характеризується посередньо; обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне часткове відшкодування шкоди, офіційне працевлаштування.
Обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочинів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки така не вказана в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 ..
У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку, що покарання ОСОБА_7 повинно бути призначено, в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям на строк, зазначений в апеляційній скарзі прокурора.
На думку колегії суддів, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 на вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2019 року - задовольнити.
Вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2019 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
В решті вирок залишити без змін.
Строк покарання рахувати з 31 липня 2019 року.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Судупротягом трьох місяців з моменту проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Негайно після проголошення вручити копію вироку обвинуваченому, прокурору.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4