Провадження № 11-кп/803/1822/19 Справа № 201/10024/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 липня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря с/з - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040650002110 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2019 року, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий:
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6 , -
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням, призначивши іспитовий строк 1 рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду, обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, за таких обставин.
ОСОБА_7 25.08.2018 року приблизно о 12 год. 00 хв., перебуваючи біля буд. № 134 по вул. Набережній Перемоги в м. Дніпро, побачив на землі біля лавочки кастет. Після чого реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на носіння кастету, не маючи передбаченого законом дозволу, достовірно знаючи та розуміючи для себе протиправний характер своїх злочинних дій, ОСОБА_7 підняв з землі кастет, який є холодною зброєю виготовлений промисловим способом та поклав його в передню праву кишеню джинсових шорт.
Далі ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на носіння кастету, почав носити кастет при собі пересуваючись вулицями м. Дніпра. Після чого 25.08.2018 року в період часу з 18 год. 40 хв. до 19 год. 10 хв. під час проведення огляду за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, напроти будівлі № 44, у ОСОБА_7 виявлено та вилучено предмет, який є холодною зброєю та є різновидом холодної зброї ударно-дробильної дії - кастетом виготовленим промисловим способом.
Не погоджуючись з вказаним вироком, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник зазначає, що ОСОБА_7 на час розгляду справи навчався в Дніпропетровському державному агро-економічному університеті, одночасно проходив стажування, а зараз офіційно працює на посаді менеджера в ТОВ Промислово-виробничій компанії “Протехмаш”, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, повністю визнав свою провину та щиро покаявся в скоєному, працює та отримує дохід, з якого має можливість сплатити максимальний штраф до бюджету України.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, просила вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 було здійснено на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції дотримався вимог норм ч. 3 ст. 349 КПК України, допитав обвинуваченого, і за згодою всіх учасників процесу, визнав недоцільним дослідження всіх доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оскаржувались.
На підставі викладеного, колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оскаржувались і стосовно яких, відповідно до вимог ст. 349 КПК України, докази не досліджувались.
Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 263 КК України в апеляційній скарзі захисником також не оскаржується.
Так, суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані.
Перевіривши доводи захисника ОСОБА_6 щодо необхідності призначення більш м'якого покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, суд при призначенні покарання ОСОБА_7 врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання, до яких суд першої інстанції правильно відніс щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, та призначив покарання в межах санкції частини статті Особливої частини Кримінального кодексу України за ч. 2 ст. 263 КК України у виді 2 років обмеження волі із застосуванням положень ст. ст. 75,76 КК України.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні саме такого покарання дотримався вимог кримінального закону. Будь - яких підстав для призначення більш м'якого покарання з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає, та підстав вважати таке покарання несправедливими унаслідок суворості, немає. Колегія суддів з правильністю висновків суду першої інстанції погоджується та, з урахуванням вищенаведених обставин, вважає призначене покарання законним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, доводи апеляційної скарги захисника вказаних висновків суду не спростовують, оскільки обставини, на які він посилається, були відомі суду першої інстанції та достатньою мірою враховані при призначенні покарання обвинуваченому, та, на думку колегії суддів, у сукупності не свідчать про необхідність призначення іншого розміру покарання.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі “Скоппола проти Італії” від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок суду в частині призначення покарання та призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 263 КК України покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, який належить відбувати реально, а не ухвалити новий вирок, тобто погіршити становище обвинуваченого шляхом зміни вироку, тому в цьому разі суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості із вказаних підстав змінити вирок суду.
Враховуючи викладене, підстав для призначення більш м'якого покарання ОСОБА_7 колегія суддів не вбачає, так як призначене судом першої інстанції покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження, - колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: