Провадження № 33/803/788/19 Справа № 202/2869/19 Суддя у 1-й інстанції - Шофаренко Ю. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В.
23 липня 2019 року м. Дніпро
Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 10200 грн. Стягнуто судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Згідно з оскаржуваною постановою, 14 квітня 2019 року о 22 год. 50 хв. в м. Дніпро по пр. Слобожанському, 65, водій ОСОБА_1 керував т/з Volkswagen Polo н/з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія ОСОБА_1 у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» ARHK-0502 в присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , результат тесту позитивний 1,95% проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження постанови, скасувати її та провадження у справі закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку оскарження постанови ОСОБА_1 посилається на те, що суд, за наявності заяви про відкладення судового розгляду, у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, розглянув її без його участі, а про ухвалення рішення він дізнався лише 11 червня 2019 року.
Свої вимоги про скасування постанови ОСОБА_1 обґрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження. Апелянт зазначає, що 14 квітня 2019 року він їхав разом зі своїм знайомим ОСОБА_4 , який попросив його підвезти, на машині, яку він у нього фактично купив, однак офіційно не оформив. Поряд із цим, ОСОБА_1 вказує, що він не довіряє алкотестеру, а ознаки сп'яніння в нього були відсутні. Апелянт зауважує, що він намагався з'ясувати у поліції як він може оскаржити результати алкотестеру, однак вони повідомили, що він має сам пройти огляд у лікарні. При цьому, направлення йому не видавалось, а в протоколі не було зазначено ознак сп'яніння. З огляду на ці обставини, він протягом двох годин пройшов огляд у медичному закладі, яким було підтверджено відсутність алкогольного сп'яніння. Також, апелянт звертає увагу на те, що не відсторонявся від керування автомобілем, а зазначені в рапорті відомості є хибними. Окрім цього, ОСОБА_1 посилається також й на те, що зазначені у протоколі показання свідків є нікчемними з юридичної точки зору, оскільки складені інспектором та є ідентичними. До того ж у протоколі не повністю зазначено відомості про його особу.
Заслухавши суддю-доповідача, Суржко В.О., який апеляційну скаргу підтримав, свідка ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня її винесення, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Вирішуючи питання про необхідність поновлення строку апеляційного оскарження постанови, суд апеляційної інстанції виходить з того, що справу було розгляду за відсутністю ОСОБА_1 та матеріали справи містять відомості про ознайомлення з ухваленим рішенням лише 11 червня 2019 року.
За таких обставин, зважаючи на те, що скарга надійшла до суду 18 червня 2019 року, тобто в межах 10-денного строку оскарження, суд не вважає строк апеляційного оскарження постанови пропущеним.
Розглядаючи апеляційну скаргу по суті, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та доведеність його вини, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Цей висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом серії БР № 198245 від 14 квітня 2019 року, довідкою УПП в Дніпропетровській області, поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , чеком до нього про результати огляду з використанням алкотестера “Драгер”, яким зафіксовано результат тесту - 1,95 проміле, атом огляду на стан алкогольного сп'яніння, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.
Зазначені докази у своїй сукупності є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, та доведеність вини апелянта у його вчиненні.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про відсутність ознак сп'яніння та хибність показників газоаналізатора, то вони не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 мав можливість у відповідності з вимогами ст. 266 КУпАП пройти медичний огляд з метою спростування результатів огляду із застосуванням спеціальних засобів, однак наданим йому правом не скористався.
Окрім того, як видно з відеозапису з нагрудних камер поліцейських, ОСОБА_1 було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, тому сумніви в упередженості інспекторів поліції у суду відсутні.
Отже, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст.ст.279, 280 КУпАП, а докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст.252 КУпАП, та всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд також дотримався вимог ст.ст.30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП з урахуванням того, що на час вчинення правопорушення ОСОБА_1 не мав водійського посвідчення, тобто не мав права керування транспортним засобом.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни або скасування постанови, апеляційним судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими, тому його апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Н.В. Коваленко