760/15091/19
1-кс/760/8109/19
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
31 липня 2019 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 в порядку ст.303 КПК України,
в кримінальному провадженні №12018100090014066, -
адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із скаргою, обґрунтовуючи її тим що, 11.04.2019 під час обшуку житлового приміщення, що за адресою: АДРЕСА_1 було вилучене належне ОСОБА_5 майно, згідно протоколу обшуку.
Вказує, що на день подання скарги до суду, слідчий чи прокурор у кримінальному провадженні №12018100090014066 від 12.12.2018 з клопотанням про арешт вилученого майна не звертались.
З метою недопущення порушення права власності ним в інтересах його підзахисного було подано клопотання про негайне повернення вилученого майна, на що жодної відповіді не отримав.
Посилаючись на те, що тимчасово вилучене майно підлягає поверненню саме особі, яка є володільцем відповідного майна згідно вимог ст.169 та ч.5 ст.171 КПК України, заявник просить скаргу задовольнити.
Адвокат ОСОБА_4 вимоги скарги підтримав з наведених у ній підстав, просив скаргу задовольнити. На запитання слідчого судді щодо вилучених грошових коштів, а саме яка їх кількість, останній зазначив, що грошові кошти в сумі 10 000 грн., які є заробітною платою його підзахисного, про що надав відповідні довідки.
Прокурор ОСОБА_3 категорично просив відмовити в задоволенні скарги. Наголошував, що кошти, які були вилученні під час обшуку за вказаною адресою в сумі 5 000 грн., відповідно до протоколу обшуку. Постановою визнані речовими доказами, досудове розслідування по кримінальному провадженню триває, тому на теперішній час підстав для повернення тимчасово вилученого майна, немає. Звернув увагу на те, що в ході обшуку були вилученні і наркотичні засоби.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, приходить до наступного висновку.
Із наданих пояснень прокурора вбачається, що вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12018100090014066 від 12.12.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, визнано речовими доказами.
Частиною 7 ст. 236 КПК України визначено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Ухвалою слідчого судді про проведення обшуку надано дозвіл на відшукання вказаних речей і документів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Аналіз правового змісту ч. 1 ст. 98, ч. 1 ст.167 КПК України дає підстави для висновку про те, що тимчасовим вилученням майна, відповідно до частини 1 ст.167 КПК України, є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про його арешт або повернення. Такий процесуальний порядок щодо тимчасово вилученого майна узгоджується і з вимогами Глави 16 КПК України. В протилежному випадку втрачається сенс у вирішенні питання щодо припинення тимчасового вилучення майна згідно ст. 169 КПК України, оскільки в такому процесуальному статусі воно перебуває лише до винесення постанови слідчим, прокурором про визнання його речовим доказом.
Відповідно до ч.2 ст.100 КПК України речовий доказ або документ наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.
Доля речових доказів в кримінальному провадженні по його закінченню вирішується слідчим або судом.
За змістом ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Відповідно до ст.22,26 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Посилаючись на ті обставини, що вилучені речі, документи підлягають поверненню як тимчасово вилучене майно, адвокат в суді не надав даних, які підтверджують такі обставини.
Так, до скарги не надано документів, що відповідають вимогам ст. 99 КПК України, які надавали б можливість слідчому судді пересвідчитися в тому, що вказане майно дійсно є тимчасово вилученим під час обшуку.
Надані фотокопії документів не відповідають вимогам ст. 99 КПК України, не є документами в розумінні ст. 99 КПК України, а також не є їх дублікатами, належним чином засвідченими, що перешкоджає суду пересвідчитися в тому, що вказане майно є тимчасово вилученим.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 9, 214, 303 - 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст виготоволено 02.08.2019