Справа № 755/4798/18
1кп/755/354/19
"02" серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018100040001374 від 05 лютого 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Володимирівка, Апостолівського р-ну, Дніпропетровської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого: 13 вересня 2012 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 15 листопада 2013 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 186 КК України до 1 року позбавлення волі, за ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 08 вересня 2016 року по відбуттю строку покарання; 19 березня 2019 року Дніпровським апеляційним судом за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
потерпілого ОСОБА_13 ,
захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
04 лютого 2018 року приблизно о 21 год 00 хв за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101, у ОСОБА_7 на ґрунті особистих раптово виниклих неприязних стосунків з наглядно знайомим потерпілим ОСОБА_13 , після спільного розпивання алкогольних напоїв, виник словесний конфлікт, який переріс у бійку, під час якої у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на нанесення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, ОСОБА_7 дістав ніж з кишені штанів та умисно наніс один цілеспрямований колючо-ріжучий удар в життєво важливі органи, а саме в ліву частину тулубу потерпілого ОСОБА_13 , спричинивши йому проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з ушкодженням лівої легені, перикарда, гемоперикард, пневмогемоторакс.
Згідно висновку експерта №507 від 19 березня 2018 року проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з пересіченням 6-го ребра, з наскрізним пораненням верхньої долі лівої легені та пошкодженням перикарду, яке ускладнилось гемо перикардом, лівобічним гемо пневмотораксом, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень; колото-різана рана лівого надпліччя, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але не менше ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не визнав в повному обсязі та зазначив, що 04 лютого 2018 року після роботи він повернувся у гуртожиток, в якому проживав, де познайомився з потерпілим ОСОБА_13 . Через деякий час придбав пиво та став його розпивав в кімнаті гуртожитку АДРЕСА_3 у компанії ОСОБА_13 та інших осіб. В цей час виник словесний конфлікт з потерпілим, який вже був досить п'яним, через недоречний жарт. Під час конфлікту потерпілий наносив йому удари. Згодом в бійку втрутився дядько ОСОБА_13 та разом з потерпілим продовжив його лупцювати. Через певний час конфлікт перемістився з кімнати в гуртожитку на вулицю, де продовжилась бійка. Зрозумівши, що може втратити свідомість він витягнув з кишені штанів розкладний ніж, взяв його в праву руку та став попереджати, щоб потерпілий до нього не підходив. Проте, в цей час ОСОБА_13 , якого закликали невідомі особи до продовження бійки, вирвався від чоловіків, які його тримали та накинувсь на нього, в результаті чого обоє повалились на землю. Потерпілий впав спиною на його руку, а під час падіння він відчув як ніж випав з руки або його хтось вихопив. Також він не здогадувався, що під час даного падіння потерпілому були нанесені тілесні ушкодження. Згодом викликали поліцію та швидку медичну допомогу, по приїзді якої він дізнався, що ОСОБА_13 заподіяно тілесні ушкодження. Також зазначив, що у нього не було умислу заподіювати тілесні ушкодження ОСОБА_13 , а ніж він використовував для самооборони та з метою захисту від дій потерпілого та його дядька. Вину у заподіянні потерпілому тілесного ушкодження визнає лише частково та не заперечує, що ОСОБА_13 нанесені тяжкі тілесні ушкодження ножем, який йому належить, проте він не міг передбачити те, що потерпілий невдало впаде на ніж та отримає тілесні ушкодження. Також зазначив, що ініціатором бійки був ОСОБА_13 , він же захищався він нападу потерпілого, а коли зрозумів, що йому нанесли значних пошкоджень, від яких він може втратити свідомість, то став демонструвати ніж для того, щоб змусити потерпілого перестати його бити. Однак в результаті нещасного випадку ОСОБА_13 впав на його ніж. Із зазначених підстав просив змінити правову кваліфікацію його дій та визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України.
Сторона захисту, визнаючи фактичні обставини справи та посилаючись на показання потерпілого та обвинуваченого, а також наявні у кримінальному провадженні докази, одночасно заперечуючи проти показів свідків, які є працівниками поліції, у зв'язку з тим, що вони не були безпосередніми свідками події злочину, заперечувала проти правової кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України та просила змінити її, кваліфікувавши дії обвинуваченого за ст. 128 КК України.
Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_7 не визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, його винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується всією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а у взаємозв'язку - є достатніми для таких висновків суду.
Будучи допитаним в судовому засідання, потерпілий ОСОБА_13 показав, що 04 лютого 2018 року після роботи він повернувся до гуртожитку, де проживає. Після чого зі своїм дядьком - ОСОБА_16 вживали алкогольні напої. Згодом до них приєднався ОСОБА_7 , який попередньо з ним зайшов у магазин, де ще придбав пива. Вони повернулись у гуртожиток та стали його розпивати. Під час цього обвинувачений невдало пожартував, йому це не сподобалось, після чого він вдарив ОСОБА_7 та почалась обопільна бійка. Вийшовши на коридор гуртожитку, бійка між ним та обвинуваченим продовжилась, проте конфлікт намагався вирішити його дядько, який їх розбороняв. Згодом комендант гуртожитку усіх вигнав з гуртожитку на вулицю, де бійка продовжилась. Що сталось згодом він не пам'ятає, оскільки був у стані алкогольного сп'яніння. Біль від ударів ножем відчув у гуртожитку, коли його внесли до кімнати та приїхала швидка. Також зазначив, що у нього від конфлікту залишилось три ножових поранень, два з який прийшлись на ребра, а один у плече. На даний момент він вже одужав та у нього добрий стан здоров'я. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має.
Будучи допитаним в судовому засіданні, свідок ОСОБА_17 показав, що працює у поліції та з колегою приїхав на виклик за адресою АДРЕСА_4 . Зі слів свідків він дізнався, що відбулась бійка під час якої обвинувачений завдав тілесних ушкоджень ножем потерпілому. Коли свідок зайшов в кімнату, де знаходився ОСОБА_7 , то запитав чи він завдавав удари ножем потерпілому, проте обвинувачений заперечував проти цього. Згодом ОСОБА_7 був затриманий та викликана слідчо-оперативна група.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що працює у патрульній поліції та виїжджав з колегами на виклик. Коли приїхав на місце виклику, то його відвели до кімнати, де знаходився потерпілий, якому він надав медичну допомогу і дочекався приїзду швидкої медичної допомоги. Потерпілий відмовився спілкувати з ним про подію, що відбулась, лише, вказав що його хтось вдарив ножем, не вказуючи конкретно на особу та зазначив, що на наступний день сам особисто розбереться з винуватцем. На його прохання потерпілий підняв футболку та показав йому одну колото-різану рану, яка знаходилась біля ребер. На той момент потерпілий можливо і перебував у стані алкогольного сп'яніння, проте він не проводив огляду на стан алкогольного сп'яніння, а лише відчував характерний запах, хоча не виключає, що запах міг бути від інших осіб, які в той час були там та теж мали ознаки сп'яніння. Ножа він не бачив, проте його намагались знайти інші працівники поліції.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що приблизно 04 лютого 2018 року він разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та наглядно знайомим ОСОБА_19 , відпочивали у гуртожитку та випивали пиво. Через деякий час між обвинуваченим та потерпілим почалась словесна перепалка, яка переросла у бійку. Він разом із знайомим ОСОБА_19 стали розбороняти ОСОБА_13 з ОСОБА_7 . Обвинувачений став нападати то на нього, то на потерпілого. Після цього, вони усі вийшли з гуртожитку на вулицю, де зібрався натовп людей 30 - 40, які намагались заспокоїти обвинуваченого та потерпілого, але ОСОБА_13 з ОСОБА_7 знову почали боротись. Коли він підбіг до потерпілого з обвинуваченим та намагався знову їх розняти, то побачив, що у ОСОБА_7 у руках знаходиться маленький ніж та став розжимати йому рук, щоб вибити, оскільки він міг йому чи іншим особам завдати шкоди. Після того він ніж відкинув у сторону та викликали працівників поліції та швидку. Сам процес нанесення ударів ножем він не бачив, оскільки в ту пору на вулиці було темно, лише бачив рухи, а все розгледів вже коли підбіг до місця події. Хто був ініціатором бійки він не знає, проте агресію у обох була однакова, не зрозуміло було хто захищається, а хто нападає. Свідок не чув щоб ОСОБА_7 повідомляв, що він має ніж, проте він міг не почути оскільки в той час стояв великий галас. Після того як усе закінчилось ОСОБА_13 повели до кімнати, де він помітив у потерпілого пошкоджений светр з якого просочувалась кров. У потерпілого він бачив на тілі дві рани.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що в той день він як патрульний поліції ніс службу у Дніпровському районі м. Києва. Приїхавши на виклик, він дізнався про обставини справи. Також присутні особи повідомили, хто наніс тілесні ушкодження ОСОБА_13 . ОСОБА_7 затримали у кімнаті на другому поверсі, де він проживав. Обвинувачений не намагався нікуди втекти з місця злочину, оскільки спочатку ніхто не знав куди він дівся після нанесення поранення, але згодом вирішили, що він знаходиться у себе в кімнаті, де він і був затриманий.
Додатково винуватість ОСОБА_7 підтверджується сукупністю доказів наданих стороною обвинувачення та безпосередньо досліджених судом, зокрема: протоколом огляду місця події від 04 лютого 2018 року з ілюстративною таблицею, об'єктом огляду якого є ділянка місцевості біля будинку АДРЕСА_4 , під час якого зі смітника вилучено предмет, зовні схожий на багатофункціональний ніж, а біля вхідних дверей будівлі виявлені плями, розмірами 3х4 мм, в кількості, приблизно 7 шт. з яких зроблено змиви (т. 1 а.с. 182-184, 185-187);
протоколом огляду місця події від 05 лютого 2018 року з ілюстративною таблицею, який проведено в приміщенні каб. №105 по вул. Червоноткацька, 2 у м. Києві у Дніпровському УП ГУНП у м. Києві, під час якого у ОСОБА_7 відібрані зразки нігтів з лівої та правої руки, змиви з правої та лівої руки; вилучено одяг в який одягнений ОСОБА_7 , а саме: куртка блакитно-білого кольору, рукавиці чорного кольору, штани сірого кольору та светр сірого кольору з плямами речовини бурого кольору (т. 1 а.с. 189-192, 193-195);
висновком експерта №285 від 05 лютого 2018 року, з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі ОСОБА_7 виявлено: синці - в лобній ділянці справа, на повіках правого ока, спинці та скатах носу в середній третині, лівій боковій поверхні шиї в середнє-нижній третині; садно на лівій боковій поверхні шиї в середнє-нижній третині. Вказані ушкодження спричиненні тупим предметом (предметами), могли утворитись 04 лютого 2018 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (т. 1 а.с. 200-202);
висновком експерта №507 від 19 березня 2018 року, у якому встановлено, що при проведені судово-медичної експертизи ОСОБА_13 при обстеженні і вивченні медичної документації на його ім'я виявлені ушкодження:
а) проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва з пересіченням 6-го ребра, з наскрізним пораненням верхньої долі лівої легені та ушкодженням перикарду (згідно клінічним даним, рана 1,0х0,5 см по середньо пахвовій лінії в 5 міжребіррі зліва, рановий канал направляється з ліва направо, знизу вверх, спереду назад), яке ускладнилось гемо перикардом, лівобічним гемо пневмотораксом (описаний рубець на переднє-боковій поверхні грудної клітки зліва на рівні 5-го міжребірря по переднє-пахвовій лінії є наслідком його загоєння);
б) колото-різана рана лівого надпліччя (описаний рубець по верхнє зовнішньому краю лівої лопатки є наслідком її загоєння).
Характер та морфологічні властивості, виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися від дій травмуючого предмету (предметів) якому (яким) притаманні колюче-ріжучі властивості.
Морфологічні властивості виявлених тілесних ушкоджень, а також часові дані, наведені в медичній документації, свідчать про те, що тілесні ушкодження, були спричиненні 04 лютого 2018 року до 21 год 02 хв.
Ушкодження зазначене у п. а) відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).
Відновлення анатомічної цілісності та функції травмованих ділянок по місцю утворення ран будь-якої етіології спостерігається у строк понад 6 але менше ніж 21 добу, тобто, власне цей строк відображає тривалість розладу здоров'я, як судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. За таких обставин, є підстави стверджувати, що тілесне ушкодження вказане в пункті б) відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менше ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (т. 1 а.с. 226-232);
висновком експерта № 119ц від 23 березня 2018 року, у якому зазначається, що при судово-цитологічному дослідженні клинка багатопредметного складного ножа знайдена кров особи чоловічої генетичної статі, яка містить антиген А ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові від потерпілого ОСОБА_13 . Клітині з ядрами не знайдені. На відкривачці для пляшок, шилі, клинку для відкривання консерви, штирі з гачком та рукоятці даного ножа кров та клітині з ядрами не знайдені (т. 1 а.с. 235-238);
висновком експерта № 121 від 26 березня 2018 року встановлено, що кров ОСОБА_13 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В.
На наданому на дослідження светрі (об. №1, 2, 4-8), вилученому у ОСОБА_7 , виявлена кров людини. При визначені групової належності крові в об'єктах 4, 5, 8 виявлено антеген А, що не виключає можливості походження крові від ОСОБА_13 .
В об'єктах № 1, 2, 6, 7 виявлено тільки антиген Н. Даних за можливістю походження крові в об'єктах № 1, 2, 6, 7 від ОСОБА_13 результатами дослідження не отримано.
В об'єкті №3 кров методом висхідної тонкошарової хроматографії не виявлена (т. 1 а.с. 243-246).
постановами про приєднання до справи речових доказів (т. 1 а.с. 188, 196).
З встановлених в судовому засіданні обставин вбачається, що ОСОБА_7 під час бійки з ОСОБА_13 завдав останньому удар ножем, який прийшовся в ділянку грудей. Не зважаючи на те, що ні допитані в судовому засіданні свідки, ні потерпілий не змогли підтвердити факт нанесення ОСОБА_7 удару ножем потерпілому ОСОБА_13 , проте зазначена обставина логічно узгоджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів. Зокрема, показами свідка ОСОБА_16 , який будучи повідомлений про кримінальну відповідальність за відмову та за надання завідомо неправдивих показів, зазначив, що бачив рухи обвинуваченого в сторону потерпілого, після яких він помітив ніж у руці ОСОБА_7 , який в подальшому вибив та викинув у сторону. Крім того, з показів обвинуваченого вбачається, що він тримав ніж у правій руці перед тим, як на його руку впав спиною потерпілий і вони обоє повалились на землю, після чого у нього вилетів ніж з руки. Згідно висновку експерта від 19 березня 2018 року №507 рановий канал колото-різаного поранення грудної клітки зліва з пересіченням 6-го ребра у ОСОБА_13 направляється зліва направо, знизу вверх, спереду назад. Опис розташування ранового каналу потерпілого спростовує твердження обвинуваченого про виникнення поранення при падінні ОСОБА_13 спиною на ніж, так як рана розташована на грудній клітці та направляється спереду назад. При цьому направлення ранового каналу зліва направо та знизу вверх робить цілком допустимим нанесення удару ОСОБА_7 потерпілому, зважаючи на те, що ніж знаходився у нього в правій руці та він перебував в той момент на землі.
Також на задній половині правого рукава з лиця в 14 см від низу та в 5 см від шва рукава, а також на задній половині правого рукава з лиця в 5 см від низу та 2,5 см від шва рукава светра ОСОБА_7 виявлені плями бурувато-коричневого кольору, слабкої насиченості, з нечіткими контурами, невизначеної форми, які не просочуються та не ущільнюють тканину розмірами 0,5х1,2 см та 1,3х2 см відповідно, виявлено кров людини, при антеген А, що не виключає можливості походження крові від ОСОБА_13 .
Щодо доводів сторони захисту про відсутність в обвинуваченого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та вчинення злочину через необережність, то слід зазначити таке.
Обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Так, умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров'я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв'язку між зазначеним діянням та наслідками.
Кримінальна відповідальність за необережне тілесне ушкодження (стаття 128 КК України) настає за наявності таких самих елементів об'єктивної сторони, як і складу злочину, передбаченого статтею 121 КК України, за умови, якщо були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а за суб'єктивною стороною цей злочин проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Розмежування умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (частина перша статті 121 КК України) і необережного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (стаття 128 КК України) здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною сторонами цих злочинів. Окрім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.
В судовому засіданні встановлено, що 04 лютого 2018 року під час бійки ОСОБА_13 ножем завдано проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва з пересіченням 6-го ребра, з наскрізним пораненням верхньої долі лівої легені та ушкодженням перикарду (згідно клінічним даним, рана 1,0х0,5 см по середньо пахвовій лінії в 5 міжреберрі зліва, рановий канал направляється з ліва направо, знизу вверх, спереду назад), яке ускладнилось гемо перикардом, лівобічним гемо пневмотораксом та колото-різана рана лівого надпліччя, які відносяться до тяжкого та легкого тілесних ушкоджень. Припинено кримінальне правопорушення було після того, як свідок ОСОБА_16 вибив у ОСОБА_7 з руки ніж. Передував нанесенню тілесного ушкодження потерпілому конфлікт з обвинуваченим, під час якого останньому завдано легких тілесних ушкоджень. Перед вчиненням кримінального правопорушення між потерпілим та обвинуваченим не було ніяких відносин, а познайомились вони цього ж дня.
Суд вважає, що наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 умисно завдав удар ножем потерпілому. При чому тяжкість цих наслідків у його свідомості не була конкретизована, тобто він діяв з невизначеним і непрямим умислом. У такому випадку є всі підстави констатувати наявність непрямого умислу в діях ОСОБА_7 щодо спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження за якого особа хоча не бажає спричинити, але свідомо припускала спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, однак при цьому не конкретизувала точними межами у своїй свідомості тяжкості цієї шкоди. У таких випадках, особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно, тобто умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Зазначені обставини вказують на наявність у діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що виключають можливість кваліфікації цього діяння за ознаками необережного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.
Також слід зазначити, що обвинувачений неодноразово під час судового розгляду зазначав, що використав ніж для самооборони, оскільки відчував, що починає втрачати свідомість від нанесених йому ударів. У зв'язку із чим суд вважає за необхідне перевірити наявність у діях обвинуваченого необхідної оборони, чи перевищення її меж.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України).
Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж необхідної оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з нанесенням особі тілесних ушкоджень, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах. Зазначена правова позиція закріплена у постанові Верховного суду України № 5-27кс14 від 22 січня 2015 року.
Суд встановив, що між потерпілим ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, через невдалий жарт обвинуваченого, який згодом переріс у бійку, ініціатором якої був ображений від жарту потерпілий. Зазначена бійка була тривала, оскільки виникла у кімнаті гуртожитку та згодом перемістилась у коридор гуртожитку, а потім перемістилась на вулицю, а саме на майданчик біля гуртожитку. З показань свідка ОСОБА_16 під час бійки прояв агресія у потерпілого та обвинуваченого був однаковий, а тому не зрозуміло було хто захищається, а хто нападає. Також в судовому засіданні встановлено, що за перебігом бійки, яка відбувалась на вулиці біля гуртожитку, спостерігала невизначена кількість сторонніх осіб, які час від часу розбороняли обвинуваченого та потерпілого. Проте в судовому засіданні не встановлено обставин, які б підтверджували, що обвинувачений намагався якимось чином зупинити бійку, зокрема помиритись з потерпілим, повідомляв про погане самопочуття, пробував залишити місце події чи прохав про допомогу. Згідно висновку експерта обвинуваченому завдані легкі тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі та шиї. У зв'язку із чим суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_21 відсутній стан необхідної оборони.
Суд вважає, що заперечення ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України спростовується дослідженими судом доказами та розцінює його позицію не інакше, як намагання уникнути відповідальності за свої дії.
Таким чином, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_7 в умисному завданні тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя у момент заподіяння та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає неправомірну поведінку потерпілого.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України, є рецедив злочинів.
Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації, на момент вчинення кримінального правопорушення проживав у гуртожитку в м. Києві, за місцем відбування попереднього покарання характеризувався негативно, за місцем стажування характеризувася позитивно, раніше неодноразово судимий, не працює; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, думку державного обвинувача, потерпілого, особи винуватого та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 121 КК України, у вигляді позбавлення волі, оскільки перевиховання та виправлення ОСОБА_7 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.
При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Крім того, суд враховує те, що вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України, вироком Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року зазначений вирок скасовано в частині призначення покарання та ухвалено новий, яким ОСОБА_7 призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі (т. 2 а.с. 110-112, 113-118).
У зв'язку із чим суд вважає, що оскільки даний злочин обвинуваченим скоєно після постановлення вироку, але до набрання вироком законної сили, тому ОСОБА_7 необхідно призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст.70 КК України.
Також, при складанні зазначених покарань суд вважає за необхідне згідно вироку Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838-VІІІ від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 16 жовтня по 07 грудня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлений.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складення з вироком Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року остаточно призначити покарання ОСОБА_7 у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 відраховувати з моменту затримання, а саме з 04 лютого 2018 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838-VІІІ від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 16 жовтня по 07 грудня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Речові докази, а саме: змиви речовини бурого кольору, предмет схожий на ніж, зрізи нігтів з правої та лівої руки, змиви з правої та лівої руки, светер сірого кольору з плямами речовини бурого кольору - знищити; куртку блакитно-білого кольору, печатки чорного кольору, штани сірого кольору - залишити у володінні ОСОБА_7 ;
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме: в розмірі 2 070 грн 70 к. за проведення судово-медичної експертизи №507 від 19 березня 2018 року; 5 926 грн 80 к. за проведення судово-цитологічної експертизи №119ц від 23 березня 2018 року; 273 грн 80 к. за проведення судово-медичної експертизи № 285 від 05 лютого 2018 року, а усього в сумі 8 271 грн 30 к.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1