"02" серпня 2019 р.
м. Київ
справа № 755/11205/19
провадження № 2а/755/322/19
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., перевіривши додержання вимог, викладених у ст.ст. 160, 161 КАС України, по позовній заяві ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення іноземця з України та заборону в'їзду,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення іноземця з України та заборону в'їзду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення іноземця з України та заборону в'їзду залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання ухвали суду. Копію ухвали негайно було надіслано на адресу позивача, зазначену у позовній заяві.
Зазначену ухвалу суду отримано позивачем 24 липня 2019 року, про що свідчить власноручна розписка у поштовому повідомленні, долучена до матеріалів справи.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та у рішенні від 30 травня 2013 року» Наталія Михайленко проти України» зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
На виконання ухвали суду від 15 липня 2019 року позивачем 31 липня 2019 року надіслано на адресу суду нову редакцію позовної заяви, датовану заднім числом, тобто 08 липня 2019 року (вх.№ 48556 від 01.08.2019 року), та на виконання ухвали суду від 15 липня 2019 року, отриману позивачем 24 липня 2019 року, останнім надіслано до суду заяву лише 31 липня 2019 року, про що свідчить поштова відмітка на конверті про направлення нової редакції заяви на адресу суду, в той час як судом надано строк на усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання позивачем ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Таким чином позивачем прострочено виконання ухвали суду на чотири дні, не зазначивши при цьому причини значного терміну прострочення виконання ухвали суду від 15 липня 2019 року, а також не заявивши клопотання про поновлення пропущеного строку виконання ухвали суду.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 169, 241-243, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення іноземця з України та заборону в'їзду - повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: В.І. Галаган