Справа № 755/16644/15-ц
"03" липня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -Гончарука В.П.,
з участю секретарів - Краснової І.В., Гриценко О.І.
за участі:
представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
представник третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» - Радченко А.В.;
представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третіх осіб Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех», ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд
Позивач ОСОБА_5 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_6 , третіх осіб Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех», ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Просить суд витребувати від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 28 квітня 2008 року уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ» Договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 241 від 28 серпня 2008 року. Об'єкт інвестування (квартира), розташована за будівельною адресою АДРЕСА_2 , будівельний номер квартири 45 , на 16 поверсі, 3 кімнати загальною площею 128,83 кв. м. (житлова площа: 68,10 кв.м.) (п.1. 5 Договору). Термін введення об'єкту будівництва в експлуатацію - 4 квартал 2008 року.
Позивач належним чином виконав обов'язки, передбачені вищевказаними договорами, сплативши відповідно 100 % вартості вказаної нерухомості. У зв'язку з цим, між Позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ» 27 травня 2013 року було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 241 від 28 серпня 2008 року, у відповідності до якої за Позивачем було закріплено об'єкт інвестування у вигляді квартири за адресою АДРЕСА_1 , поверх 16 , З кімнати, загальна площа 129,4 кв.м. (копія Додаткової угоди № 1 додається).
28 травня 2013 року між Позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ» було підписано Довідку № 241 про право набуття у власність об'єкта інвестування (вищевказаної квартири). Також 28 травня 2013 року було підписано Акт прийому- передачі квартири між Позивачем, ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ» та ПАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», відповідно до якого між вищевказана квартира була передана Позивачеві. Також Позивач сплатив ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ» доплату за додаткові квадратні метри квартири у розмірі 6 515,10 грн. Це підтверджується квитанцією № N14LO55863 від 27 травня 2013 року.
Після здачі житлового будинку в експлуатацію Позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві з метою здійснити реєстрацію прав власності на квартиру. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 13275831 від 23 травня 2014 року було зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку із відсутністю згоди банку «Форум».
Після утворення ліквідаційної комісії з ліквідації ПАТ «Банк «ФОРУМ», Позивач знову звернувся із відповідною заявою до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Рішенням державного реєстратора № 22310184 від 23 червня 2015 року було відмовлено у державній реєстрації права власності у зв'язку з тим, що заявлене право вже зареєстровано за іншою особою Отже виявилось, що 13 травня 2015 року, вже після здачі житлового будинку в експлуатацію та вже після звернень Позивача до Реєстраційної служби Головного управління юстиції для реєстрації права власності на квартиру, Відповідач уклав з невідомою особою договір купівлі-продажу майна Позивача, чим були порушені права Позивача. Укладені Позивачем і ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ Договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 241 від 28 серпня 2008 року є чинним, у судовому порядку не був ніким оспорений, недійсним судом не визнаний, отже підлягає безумовному виконанню.
Укладення договору купівлі-продажу квартири № 1686 від 13.05.2015 року та реєстрації майна (квартири) Позивача за Відповідачем є порушенням прав Позивача як володільця та власника майна.
04 вересня 2015 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві про витребування майна з чужого незаконного володіння.
22 вересня 2015 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва клопотання представника позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову - задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , та заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаної квартири.
11 грудня 2015 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва залучено ТОВ ,,Фінансова компанія ,,Мітех'до участі у справі в якості трьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.
09 лютого 2016 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва клопотання представника третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено, призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
22 вересня 2016 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва клопотання експертів Прокопенко М.А., Юрченко О.Б. про внесення уточнень до ухвали суду від 09.02.2016 року - задоволено, внесено уточнення до ухвали суду від 09.02.2016 року зазначивши четверте питання як ,,чи нанесені відтиски печатки ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» у квитанції до прибуткового касового ордеру № 63 від 28 квітня 2008 року про сплату коштів за Договором про участь у ФФБ № 241, Договорі про участь у ФФБ № 241 від 28 серпня 2008 року, Договорі уступки майнових прав № 241 від 28 квітня 2008 року тією печаткою ТОВ «Фінансова компанія «Мітех», яка надана на дослідження, і чи нанесені вони однією і тією ж печаткою ?», виключено у питанні п'ятому слово ,,експериментальні".
01 березня 2017 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третіх осіб Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
29 жовтня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову - відмовлено.
04 квітня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 треті особи : Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех», про визнання права власності на нерухоме майно та на майнові права, скасування державної реєстрації залишено без руху з наданням строку позивачу та його представникам для усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали.
18 квітня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва позовну заяву про зміну предмету позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 треті особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех», про визнання права власності на нерухоме майно та на майнові права, скасування державної реєстрації постановлено вважати не поданою і повернуто позивачу.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у змісті позовної заяви та просили прийняти рішення, яким їх задовольнити позовні вимоги, вказуючи на те, що їх довіритель виконав вимоги інвестиційного договору в повному обсязі та право власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_6 було зареєстровано всупереч законодавству України, а також договір купівлі - продажу спірної квартири, що був укладений між відповідачем ОСОБА_6 та третьою особою ОСОБА_3 було вчинено в той момент, коли судом в рамках розгляду вказаної справи була винесена ухвала про зебезпечення позову та накладено арешт на спірну квартиру АДРЕСА_6 .
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшли пояснення на позовну заяву від представника Головного територіального управління юстиції у м. Києві про розгляд справи без його участі та прийняття рішення по справі відповідно до вимог діючого законодавства.
Представнк третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що за позивачем не було зареєстровано право власності на спірну квартиру, в зв"язку з чим останній не може витребовувати вказане майно з чужого незаконного володіння, крім того на час розгляду справи власником спірного майна є ОСОБА_3 , а не відповідач ОСОБА_6 , а також представник ТОВ "Мітех" ставить під сумнів повне виконання позивачем ОСОБА_5 умов інвестиційного договору в частині внесення коштів за вказану квартиру.
Представнк третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував в повному обсязі з підств викладених у відзиві на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 28 квітня 2008 року уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ» Договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 241 від 28 серпня 2008 року. Об'єкт інвестування (квартира), розташована за будівельною адресою АДРЕСА_2 , будівельний номер квартири 45 , на 16 поверсі, 3 кімнати загальною площею 128,83 кв. м. (житлова площа: 68,10 кв.м.) (п.1. 5 Договору). Термін введення об'єкту будівництва в експлуатацію - 4 квартал 2008 року.
У відповідності до п. 1.1 Договору Позивач взяв на себе зобов'язання передати ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ» кошти у довірче управління з метою отримання у власність об'єкта інвестування, а ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ зобов'язався прийняти кошти на рахунок Фонду фінансування будівництва у довірче управління з подальшим використанням коштів Фонду фінансування будівництва (надалі за текстом: ФФБ) у порядку, визначеному правилами ФФБ.
Позивач належним чином виконав обов'язки, передбачені вищевказаними договорами, сплативши відповідно 100 % вартості вказаної нерухомості.
27 травня 2013 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ» було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 241 від 28 серпня 2008 року, у відповідності до якої за Позивачем було закріплено об'єкт інвестування у вигляді квартири за адресою АДРЕСА_1 , поверх 16 , З кімнати, загальна площа 129,4 кв.м. (копія Додаткової угоди № 1 додається).
28 травня 2013 року між Позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ» було підписано Довідку № 241 про право набуття у власність об'єкта інвестування (вищевказаної квартири).
Також 28 травня 2013 року було підписано Акт прийому- передачі квартири між Позивачем, ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ» та ПАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», відповідно до якого між вищевказана квартира була передана Позивачеві.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 13275831 від 23 травня 2014 року було зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку із відсутністю згоди ПАТ Банк «Форум».
Рішенням державного реєстратора № 22310184 від 23 червня 2015 року було відмовлено у державній реєстрації права власності у зв'язку з тим, що заявлене право вже зареєстровано за іншою особою.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 40363044 від 09.07.2015 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за громадянином ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу квартири № 1686 від 13 травня 2015 року.
Так, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно приписів ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 2004 року, передбачено, що державним реєстратором є зокрема нотаріус.
Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
П. 13 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачено що у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.
Згідно із ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, предметом доказування є наявність у позивача права власності на спірне майно та незаконність володіння цим майном з боку відповідача.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК).
Пунктом 23 вказаної Постанови визначено, що відповідно до ст. 387 ЦК та ч. 3 ст. 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому, суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача. Факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння.
Як встановлено в судовому засіданні, квартира АДРЕСА_1 не перебувала у власності позивача та не була зареєстрована у встановленому законом порядку за ним.
У зв'язку з чим, стороною позивача не було надано належних та допустимих доказів та таких доказів не було встановлено в ході судового розгляду, які б підтверджували факт перебування у власності позивача квартири АДРЕСА_1 .
За змістом ст. 392 ЦК України, лише власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України (ч. 3 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Необхідно також враховувати і судову практику, яка склалася при вирішенні даної категорії правових спорів, зокрема на рішення Верховного суду України по справі № 6-327цс15 від 23.12.2015 (№ в ЄДРСРУ 55159817), яке передбачає, що виходячи з положень закону право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна.
У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.
Між тим Постановою ВСУ від 17.12.2014 по справі №6-140цс14 (№ в ЄДРСРУ 42576425) передбачено, що за положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Звертаючись до суду позивач просить витребувати від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 .
Однак, як було встановлено в ході судового розгляду та не заперечувалось сторонами по справі право власності на квартиру АДРЕСА_1 за реєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 жовтня 2015 року посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2000.
Даний договір купівлі-продажу квартири від 15 жовтня 2015 року посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2000 визнано недійсним не було та в законному порядку вказаний правочин не оскаржувався.
Тобто спірна квартира була відчужена ОСОБА_6 на користь третьої особи ОСОБА_3 , в результаті чого остання набула право власності на дане майно в законному порядку.
Таким чином, звертаючись до суду з вказаним позовом стороною позивача не вірно обрано спосіб захисту своїх прав.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третіх осіб Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех», ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесенні позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи наведене та керуючись п. п. 5, 23 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»; ст.ст. 316, 328, 387, 388, 392 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 354 ЦПК Укрїни, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третіх осіб Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех», ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 15 липня 2019 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_5 , адреса проживання: АДРЕСА_8 , адреса для листування: АДРЕСА_9
Відповідач:
ОСОБА_6 ІПН НОМЕР_1 адреса реєстрації, АДРЕСА_10
Треті особи:
ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» ЄДРПОУ 32920658, адреса: м.Дніпро, вул. Б.Хмельницького, буд.6;
ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_11 ;
Реєстраційна служба Головного Управління юстиції у м. Києві, адреса: м.Київ, вул. Є.Сверстюка, буд.15.
Суддя: