Справа № 697/1417/19
Провадження № 2/697/492/2019
01 серпня 2019 року
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Русакова Г.С.
за участю секретаря судових засідань - Десятник О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Канів Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Свій позов мотивує тим, що вона є власником житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Цей будинок нею успадковано внаслідок смерті її рідного дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так склалося, що останні роки життя дядько проживав в своєму будинку один, отож за власним бажанням 30.09.2015 прописав на свою житлову площу відповідача ОСОБА_2 і таким чином відбувся факт реєстрації місця його проживання. Наразі в будинку позивача постійно проживають батьки її чоловіка (свекри) ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Вони зареєструвалися за цією адресою, обновили документацію на будинок і виявилось, що в цьому приміщенні залишається прописаним відповідач ОСОБА_6 . За таких обставин можуть виникнути ускладенення отримання субсидії, виникнути проблеми з оплатою на газове опалення і таке інше. Відповідач насправді не проживає у вище зазначеному будинку, хто він такий, чим займається і де перебуває не відомо.
Просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зняти його з реєстрації.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Належно повідомлений через оголошення на сайті судової влади відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих причин, заяву про причини неявки або про розгляд справи за його відсутності суду не надав, тому суд ухвалює заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, про що не заперечувала позивач.
Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 124948435 від 23.05.2018, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1215 від 23.05.2018 (а.с.4-5).
З копії будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 , що в житловому будинку в АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (а.с.7-9).
З довідки територіального комітету № 224 від 23.06.2019 вбачається, що ОСОБА_2 , 1973 року народження, який прописаний за адресою АДРЕСА_1 , з 30.09.2015 по 23.06.2019 за вказаною адресою не проживає (а.с.17).
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, маютьправо розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь який час. Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі 6-709цс16.
Отже, проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач по справі ОСОБА_1 , будучи новим власником будинку, правомірно звернулася до суду з позовом про усунення порушень свого права власності шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, оскільки він не є членом її сім'ї та не відноситься до кола осіб, які постійно проживають разом з позивачем по справі і ведуть з нею спільне господарство.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, в тому числі, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для зняття зазначеної особи з реєстраційного обліку.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, ст.ст. 71-72, 156 ЖК України, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування жилим приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Головуючий /підпис/ Г. С. Русаков
Згідно оригіналу, який знаходиться в матеріалах справи № 697/1417/19
Головуючий Г . С . Русаков