Справа № 636/1168/19
«02 » липня 2019 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Карімова І.В.,
за участю секретаря - Селеверстової Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чугуївського міського суду Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Чкаловська селищна рада Чугуївського району Харківській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
28 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку вимог ст.ст. 72,150,155 ЖК України з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме належної їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником Ѕ частини вказаної квартири, в якій зареєстрований її син ОСОБА_2 , але фактично з 2008 року не проживає в цьому приміщенні без поважних причин, речей відповідача в квартирі немає, комунальні послуги останній не сплачує, не приймає участі в поліпшенні стану квартири. Добровільно ОСОБА_2 зніматися з реєстрації місця проживання не бажає, що порушує її права власника квартири на її розпорядження та користування, в тому числі й на оплату комунальних послуг та отримання субсидії.
Позивач ОСОБА_1 позов підтримала за заявленими підставами та просила розглянути справу за її відсутністю, у разі неявки відповідача ухвалити у справі заочне рішення.
Представник третьої особи - Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківській області просить розглянути справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ЦПК України, відзив на позов не надав.
У зв'язку із зазначеним та відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити у справі заочне рішення.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на житло від 01 червня 2002 року, виданого фірмою «Аудит-Куп'янськ» (розпорядження № 6951), яка діяла на підставі ліцензії Державного комітету України по житлово- комунальному господарству № 1538 від 6.02.1996 р, договору з Управлінням економіки та власності Куп'янської міської ради, договору з Куп'янською дистанцією цивільних споруд, квартира загальною площею 44,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності: ОСОБА_3 -1/4 частка, ОСОБА_1 -1/4 частка, ОСОБА_2 -1/4 частка, ОСОБА_4 - ј частка. Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Зазначене свідоцтво 11.08.2005 року зареєстровано у Чугуївському МБТІ за № 2 р. № 178/4 в реєстровій книзі.(а.с. 12).
Згідно довідок виконавчого комітету Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківській області від 12.03.2019 за № 01-02-32/154 та № за № 01-02-32/155 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , має склад сім'ї: син ОСОБА_2 , який на підставі акту від сусідів, депутата та заяви від 12.03.2019 року № 27/01-01-52 за місцем реєстрації не проживає з 2008 року (а.с. 8-10).
Згідно копії свідоцтва ННА № 205260 про право на спадщину за законом, посвідченого 20 березня 2018 року державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області, спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1948 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 , в тому числі з урахуванням Ѕ частки у спадщині, від якої відмовився син спадкодавця, ОСОБА_2 , на її користь. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з права власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 . Ця ј частка квартири належить спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого фірмою «Аудит-Куп'янськ» 01 червня 2002 року за № 6951 та зареєстрованого у Чугуївському МБТІ Зарківської області за № 178/4 в реєстровій книзі № 2 від 11.06.2002 р.(а.с. 11).
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Установлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_1 - Ѕ частка ( з урахуванням прийнятої спадщини після смерті чоловіка), відповідачу ОСОБА_2 - ј частка, ОСОБА_4 -1/4 частка відповідно до свідоцтва про право на житло, отже, відповідач є співвласником вказаної квартири.
Частинами першою, другою статті 319 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 321 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Статтею 346 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, врегульовані підстави припинення права власності, а саме: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам'яток культурної спадщини; примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерті власника.
Учасниками справи не надано до суду доказів припинення права власності відповідача ОСОБА_2 на частку в спірній квартирі.
Тому на підставі вищевикладеного, суд виходить з того, що відповідач не втратив право власності на частку вказаної квартири в силу вимог статей 319, 321 ЦК України.
Отже, зазначені позивачем обставини про те, що відповідач був відсутній в квартирі за місцем своєї реєстрації понад один рік, не свідчать про відмову ОСОБА_2 від права власності на нерухоме майно та не є підставами для припинення права власності на нього.
При розгляді вказаного спору суд керується вищезазначеними нормами права про те, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового законодавства або права власності на це приміщення згідно цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).
Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 223, 263-265, 268, 273, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 391, ч.2 ст. 405 ЦК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Чкаловська селищна рада Чугуївського району Харківській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з наступного дня після складення його повного тексту.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Повне рішення складено 12 липня 2019 року.
Головуючий суддя: