Справа №648/1368/19 Суддя суду першої інстанції - Строілов С.О.
Провадження № 33/819/328/19 Суддя апеляційного суду - Склярська І.В.
02 серпня 2019 року м. Херсон
Суддя Херсонського апеляційного суду Склярська І.В., за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Найченка Олександра Євгеновича розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Найченка Олександра Євгеновича на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 04 липня 2019 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Білозерка Херсонської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта вища, не працює,
визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
При обставинах, зазначених в постанові суду першої інстанції, ОСОБА_1 7.04.2019 року о 08-20 годині на вул.Фестивальна в с.Ромашкове Білозерського району Херсонської області керував автомобілем «ЗАЗ 110558-40» д/н НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження у передбаченому порядку медичного огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 04 липня 2019 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384 грн 20 коп.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Найченко О.Є. подав апеляційну скаргу, в який просить постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 04.07.2019 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, якою накладено на останнього штраф у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік- скасувати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що:
- поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом вини ОСОБА_1 .. У протоколі не зазначено, що ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я;
-перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський повинен інформувати особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надати сертифікат відповідності та свідоцтво про перевірку робочого засобу вимірювальної техніки, однак його вимога була проігнорована, працівник поліції не надав жодних документів, що стосуються даного технічного засобу, саме тому ОСОБА_1 і виявив бажання провести медичний огляд у спеціалізованому закладі - лікарні;
-протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а саме не зазначена суть адміністративного правопорушення;
-водія не відстороняли від керування, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст.130 КУпАП. Матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі;
-в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили той факт, що ОСОБА_1 неодноразово наголошував співробітникам поліції про бажання пройти медичний огляд на стан сп'яніння в медичному закладі. Суд першої інстанції при винесені постанови надав перевагу письмовим поясненням, які були в матеріалах справи, а не показам свідків, які були надані в судовому засіданні під присягою;
-поліцейським було порушено порядок ведення відеозапису при складанні протоколу. Відеозапис, який міститься в матеріалах справи, не може бути належним доказом, оскільки перелік технічних засобів, що використовуються для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху затверджено наказом МВС України №33 від 01.03.2010 року. У матеріалах справи відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери;
-в протоколі неправильно зазначено прізвище та по-батькові підзахисного. Так, протокол складено відносно ОСОБА_4 , а справа в суді розглядається стосовно ОСОБА_1 . Судом було відмовлено в задоволенні клопотання щодо повернення протоколу про адміністративне правопорушення на доопрацювання.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Найченко О.Є.підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_5 , дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За роз'ясненнями, викладеними в постанові Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» ( пункт 27), якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Згідно із п.6,8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів , що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я; у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суд дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за фактом відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, з'ясувавши всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків, допиту поліцейського, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Цей висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №025928, в якому викладені обставини його вчинення та в графі пояснення, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначено «с протоколом согласен». Протокол підписаний ОСОБА_6 без зауважень /а.с.2/;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких вони зазначають, що в їх присутності 27.04.2019 року о 8.20 годині у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода), працівник поліції запропоновував йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп'яніння із застосуванням Алкотестера «Драгер» на місці зупинки, або проїхати в медичний заклад, від чого ОСОБА_1 відмовився /а.с.3/;
-відеозаписом події, в якому зафіксовано відмову водія в присутності двох свідків від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я.
Наведене узгоджується з положеннями ст. 251 КУпАП, згідно яких доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Щодо тверджень апелянта стосовно того, що відеозапис, який міститься в матеріалах справи не є належним доказом, оскільки не входить до переліку технічних засобів, що використовуються для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, не є слушними, оскільки застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, прямо передбачено статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію», тому здійснений поліцейським відеозапис на мобільний телефон є допустимим доказом.
У судовому засіданні суду першої інстанції, працівник поліції пояснив щодо незабезпечення нагрудною камерою поліцейського, а тому фіксація відбулася на мобільний телефон. Також надав пояснення щодо обставин та причин зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 ..
Посилання захисника на те, що протокол не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, зокрема що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть адміністративного правопорушення також не є слушними, оскільки протокол складений відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки містить чіткий виклад фактичних обставин адміністративного правопорушення відповідно до диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Посилання апеляційної скарги на те, що водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, не спростовує висновків суду першої інстанції. Крім того, допитаний свідок ОСОБА_7 , який був керівником ОСОБА_1 пояснив, що завгар доповів йому у телефонному режимі про виниклі з ОСОБА_1 проблеми, а тому, враховуючи, що до останнього завгар не міг додзвонитися, він, як керівник, дав вказівку ОСОБА_1 поставити машину в гараж.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо незадоволення клопотання про направлення протоколу на доопрацювання, у зв'язку з тим, що протокол було складено по відношенню до ОСОБА_4 , в справа в суді розглядається стосовно ОСОБА_1 підлягають відхиленню, оскільки при складанні протоколу поліцейським зазначено прізвище та по-батькові на російській мові.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Пояснення ОСОБА_1 , надані ним в судовому засіданні суду першої інстанції про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням засобу алкотесту «Драген» через недовіру показникам цього засобу внаслідок поінформованості від знайомих про негативні відгуки, свідчать про те, що він не погодився нести певну відповідальність.
Суд першої інстанції, перевірив всі наведені ОСОБА_1 та його захисником доводи та надав їм належну оцінку. Так, заслухавши показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що своїми показами вони фактично підтвердили в суді, що в їх присутності ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, в тому числі із застосуванням алкотесту «Драгер». Суд першої інстанції ретельно з'ясовував у свідків обставини щодо стверджування ОСОБА_1 працівникам поліції свого бажання про проходження медичного огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, проте їх покази в цій частині не були послідовними, змістовними та ґрунтовними, посилаючись на погану пам'ять, «папір пам'ятає краще чим я», тривалість часу, який минув. Пояснення ОСОБА_1 про те що, працівники поліції повернули йому документи та він дуже поспішав на роботу, а тому підписав згоду з складеним відносно нього протоколом, а також не вирішив питання медичного огляду у медичному закладі також були перевірені судом першої інстанції шляхом допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з показів яких вбачається, що заміна ОСОБА_1 на роботі не є неможливою. Разом з тим, як пояснив ОСОБА_1 , керівництво про затримку на роботу він не повідомляв ( не дзвонив).
Отже, посилання апеляційної скарги про надання судом першої інстанції переваги письмовим доказам, які були в матеріалах справи, а не показам свідків не заслуговує на увагу.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів належну оцінку яким надав суд першої інстанції, підстав для їх переоцінки не доведено, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст.279,280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, при розгляді справи суд першої інстанції дотримався принципу доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», «поза розумним сумнівом».
Суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив всі обставини справи в їх сукупності, у достатній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, обставини справи, особу правопорушника, та обґрунтовано застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Найченка Олександра Євгеновича на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 04 липня 2019 року залишити без задоволення.
Постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 04 липня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Херсонського
апеляційного суду І.В.Склярська