Справа № 607/5123/18Головуючий у 1-й інстанції Мостецька А.А.
Провадження № 33/817/223/19 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.483 МК України
02 серпня 2019 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. з участю: апелянта ОСОБА_1 , представника Тернопільської митниці ДФС - Гребеняка Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2018 року, -
Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.1 ст.483 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі ста відсотків вартості товару, який є безпосереднім об'єктом порушення, а саме 260 030 гривень 54 копійки (двісті шістдесят тисяч тридцять гривень п'ятдесят чотири копійки) з конфіскацією у власність держави наступного товару: автомобіля MERCEDES-BENZ Sprinter 316CDI, 2011 року виготовлення, номер кузова: НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 275 грн.60 коп.
Згідно вказаної постанови визнано доведеним, що 18 лютого 2015 року згідно попереднього повідомлення митної декларації EE №403000010/2015/100036 від 17.02.2015, через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС, громадянином України ОСОБА_2 на підставі рахунку (invoice) №0021 від 14.02.2015 ввезено на митну територію України в митному режимі імпорт, товар - бувший у використанні вантажний автомобіль MERCEDES-BENZ Sprinter 316CDI, календарний рік виготовлення 2011, № кузова: НОМЕР_1 , об'єм двигуна: 2143 куб.см. Згідно із цим рахунком фактурна вартість товару становить 3100 євро, що по курсу Національного банку України на день подання митної декларації митниці становить 94 834.66 грн., відправником вказаного транспортного засобу був «M.VOS VOF 5334 LH Velddriel, De Tweede Geerden, 9 Netherlands, а одержувачем TOB «СОКІЛ-ЗАХІД» (Тернопільська область,Тернопільський район, с. Біла, вул. Бродівська-Бічна 15, Україна).
Вказаний товар переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю гр. України ОСОБА_2 шляхом надання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товару через митний кордон України рахунку (invoice) № 0021 від 14.02.2015, який містить неправдиві відомості про фактурну вартість товару, відправника одержувача, оскільки згідно з наданими прокуратурою м. Нюрнберг-Фюрт Баварія № 404 AR і 277336/16 від 27.04.2017 копіями, а саме рахунком-фактурою № 20/02/15 від 16.02.2015 та копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон ЕТ689001 справжнім відправником являється Klaus Automobile (Inh. Oleksandr Klaus, адреса: Warener АДРЕСА_1 5, 12683 Berlin Німеччина), одержувачем ОСОБА_2 .. Згідно рахунку-фактури № 20/02/15 від 16.02.2015 фактурна вартість транспортного засобу - бувшого у використанні вантажного автомобіля MERCEDES-BENZ Sprinter 316CDI, 2011 року виготовлення, номер кузова: НОМЕР_1 , становить 8500 євро, що по курсу Національного банку України на день подання митної декларації становить 260 030, 54 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану постанову та винести нову, якою закрити провадження у справі. Свої вимоги мотивує тим, що:
в даному випадку відсутній склад правопорушення, оскільки він є лише водієм-перевізником товару через кордон, а отримувачем і декларантом товару було ТОВ “Сокіл-Захід”. При перетині кордону він подав ті документи, які були вказані у попередньому повідомленні повідомленні митної декларації ЕЕ №403000010/2015/100036 від 17.02.2015р., відомості для якої митному брокеру надав директор ТОВ “Сокіл-Захід” ОСОБА_3 . Оплату митних платежів провело також це Товариство, а тому він не мав жодного відношення до розмитнення цього товару і не повинен нести відповідальність за недостовірну інформацію, яку подавали посадові особи ТОВ “Сокіл-Захід” і митний брокер;
йому не було відомо про недостовірність відомостей, що були вказані в інвойсі, попередньому повідомленні митної декларації та в самій митній декларації, адже такі документи він не розробляв, що підтверджує відсутність в нього умислу на порушення митних правил;
при розмитненні товару в 2015 році Тернопільській митниці ДФС було відомо про недостовірність інвойсу від 14.02.2015р. №0021 виданого “M.VOS VOF” для TOB “СОКІЛ-ЗАХІД” на підставі контракту №01/01/2014 від 20.09.2014р. між цими підприємствами. Про недійсність цього контракту Тернопільській митниці ДФС було достеменно відомо з листа митного інформаційного центу Королівства Нідерланди від 13 листопада 2015 року, в якому повідомлялось, що такий договір фактично не укладався і транспортні засоби українській компанії не продавались. Факт обізнаності митниці з такою інформацією неодноразово встановлений у рішеннях судів Тернопільської області, які залишені без змін касаційною інстанцією (справи №607/2241/18, 607/2400/17). За таких обставин, моментом виявлення порушення митних правил при переміщенні товарів через кордон 18 лютого 2015 року на підставі вказаного контракту є день, коли митниці стало відомо про його недійсність, а саме 13 листопада 2015 року. Отже, на час винесення оскарженої постанови шестимісячний строк накладення стягнення, передбачений ст.467 МК України закінчився;
протокол про порушення митних правил складено без належного повідомлення ОСОБА_1 і без дотримання вимог ст.494 МК України, а саме: йому не вручено копію протоколу, не роз'яснено процесуальні права, не повідомлено про можливість припинення провадження шляхом компромісу;
протокол про адміністративне правопорушення складено протокол щодо ОСОБА_2 , відносно якого вказано відомості про іншу особу - ОСОБА_1 . Однак, суд першої інстанції на це уваги не звернув, не направив протокол для належного оформлення і особу відносно якої складено протокол не встановив, а притягнув до відповідальності ОСОБА_2 , вказавши паспортні дані ОСОБА_1 , що мало наслідком безпідставне відкриття виконавчого провадження відносно останнього.
Також, просить поновити йому строк апеляційного оскарження з тих підстав, що не був повідомлений про час та місце судового розгляду, який проведено без його участі і таким чином грубо порушено його право на захист. Про складання протоколу про порушення митних правил він також не був повідомлений, оскільки в протоколі невірно вказано його місце проживання. Про існування постанови суду дізнався у виконавчій службі і отримав копію постанови в суді лише 04 червня 2019 року, а через три дні подав апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, представника митниці, який вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи судовий розгляд і винесення оскарженої постанови відбулось без участі ОСОБА_1 , а її копію він отримав лише 04 червня 2019 року через свого захисника (а.с.98). Апеляційну скаргу подано через три дні після отримання копії постанови суду - 07 червня 2019 року.
За наведених обставин причини пропуску строку апеляційного оскарження слід визнати поважними, що є підставою для поновлення цього строку.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що доводи щодо ОСОБА_1 про порушення його права на захист є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про складання протоколу про порушення митних правил і про час та місце судового розгляду.
Так, протокол про порушення митних правил за ч.1 ст.483 МК України було складено 23 лютого 2018 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 18.11.2004р. Зборівським РВ УМВСУ. Для складання протоколу про порушення митних правил митницею надсилались повідомлення на ім'я ОСОБА_2 за вказаною адресою, однак вони не були вручені адресату (а.с.1-2, 23-31).
Відповідно до ч.7,8 ст.494 МК України в редакції, що діяла на час складання протоколу, він складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим навіть у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування, назване нею, є недостовірним.
Як вбачається з матеріалів справи під час митного оформлення автомобіля MERCEDES-BENZ Sprinter 316CDI в попередньому повідомленні митної декларації було вказано, що його перевезення доручено ОСОБА_4 , жителю АДРЕСА_3 (а.с.8). В отриманій митницею інформації про придбання цього автомобіля ОСОБА_1 в Німеччині також вказано, що він проживає в АДРЕСА_3 (а.с.39).
Отже, при складання протоколу про порушення митних правил органу доходів і зборів було відоме фактичне місце проживання ОСОБА_1 .
В порушення вимог ст.494 МК України копія складеного без участі ОСОБА_1 протоколу про порушення митних правил не була надіслана за названим ним місцем фактичного проживання в АДРЕСА_3 .
Натомість, митним органом було здійснено повідомлення лише за адресою, яка отримана ним з власної ініціативи від уповноваженого органу ДМС України про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , і при цьому не вжито заходів для надіслання протоколу за повідомленою ним адресою фактичного проживання, як того вимагає ст.494 МК України.
Крім того, у протоколі про порушення митних правил було безпідставно вказано прізвище “ ОСОБА_5 ”, в той час як згідно поданої для митного оформлення документації перевезення автомобіля здійснював “ ОСОБА_6 ”.
Таким чином, при складанні протоколу про порушення митних правил не було достовірно встановлено особу порушника, не вжито належних заходів для його виклику за повідомленим ним місцем проживання і не дотримано вимог ст.494 МК України, чим порушено право особи на захист.
За вказаних обставин, протокол про порушення митних правил на підставі ст.ст. 527,528 МК України підлягав поверненню для проведення додаткової перевірки, однак суд першої інстанції допущені при складанні протоколу порушення залишив поза увагою і розглянув справу без виклику ОСОБА_1 , чим також порушив його право на захист і справедливий судовий розгляд.
Так, матеріали даної справи про порушення митних правил надійшли до суду першої інстанції 27 березня 2018 року і судовий розгляд було призначено на 10 квітня 2018 року, про що ОСОБА_2 надіслана судова повістка за місцем реєстрації проживання - по АДРЕСА_2 , яка йому не вручена і він в цьому засіданні не був присутнім (а.с.54).
За місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , відомості про яке наявні в матеріалах справи, судова повістка не надсилалась.
Про наступні судові засідання 7 і 21 травня 2018 року ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 суд повідомлень не надсилав, а провів судовий розгляд за участю представника митниці та з повідомленням ОСОБА_7 , який на той час був зареєстрований власником автомобіля, з приводу ввезення якого складено протокол про порушення митних правил (а.с.58-85).
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про його виклик в судове засідання, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, суд першої інстанції порушив конституційне право ОСОБА_1 на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати докази та навести доводи по суті справи.
Як наслідок, при розгляді протоколу про порушення митних правил суд першої інстанції допустив також неповноту та однобічність з'ясування обставин справи, а викладені в оскарженій постанові суду висновки містять істотні суперечності.
Так, щодо особи, яка вчинила порушення митних правил, судом вказано що факт порушення за ч.1 ст.483 МК України ОСОБА_2 підтверджується зокрема тим, що ввезений на митну територію України автомобіль був зареєстрований на ОСОБА_1 .
Також, за висновками суду вина ОСОБА_2 підтверджується попереднім повідомленням митною декларацією ЕЕ № 403000010/2015/100036 від 17.02.2015р., що не відповідає змісту цього документа, оскільки в ньому вказано про перевезення автомобіля ОСОБА_1 .
Крім того, поза увагою суду залишилось те, що як вказано у протоколі про порушення митних правил ОСОБА_2 перемістив через митний кордон України товар (автомобіль MERCEDES-BENZ Sprinter 316CDI) з приховуванням від митного контролю шляхом подання недостовірних відомостей про його відправника і одержувача та фактурну вартість, що призвело до недоборів обов'язкових митних платежів на суму 9 тис. 55 грн. 17 коп. А саме, ОСОБА_2 при перетині митного посту “Мостиська” подав інвойс №0021 про купівлю автомобіля за 3500 євро, а фактично цей автомобіль ним був придбаний згідно рахунку-фактури №20/02/15 за 8500 євро.
Розрахунок розміру недоборів обов'язкових митних платежів на суму 9 тис. 55 грн. 17 коп. в матеріалах справи відсутній.
Згідно доданих до протоколу про порушення митних правил документів, а саме митної декларації форми МД-2 (а.с.4) митна вартість цього автомобіля була визначена не на підставі інвойсу №0021, а відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 19 лютого 2017 року, згідно якого вартість автомобіля MERCEDES-BENZ Sprinter 316CDI, 2011 року випуску, що ввозиться на територію України на дату оцінки може складати 7456 євро (а.с.4,10-13).
Оскільки розмір митних платежів був розрахований органом доходів і зборів на підставі висновку експерта про дійсну вартість товару, а не згідно поданого ОСОБА_1 інвойсу, то при складанні протоколу і в ході судового розгляду залишилось нез'ясованим як саме дії ОСОБА_1 по переміщенню автомобіля через митний пост призвели до недоборів митних платежів, які ТОВ “Сокіл-Захід” сплатило на підставі експертної оцінки і визначеної митним органом вартості товару.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що порушення права особи на захист, які допущені при складанні протоколу і розгляді справи по суті, а також неповнота судового розгляду, позбавляли суд можливості постановити законне і обґрунтоване рішення та з'ясувати усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржена постанова підлягає скасуванню.
Усунути вказані порушення і неповноту з'ясування обставин справи можливо лише шляхом призначення згідно п.1 ч.1 ст.527 МК України додаткової перевірки, в ході якої необхідно провести обґрунтований розрахунок розміру недоотриманих митних платежів, встановити точні відомості про особу, відносно якої складено протокол, повідомити цю особу про складання протоколу і вручити його копію, роз'яснити права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомити про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, як це передбачено ст.494 МК України.
Разом з тим, на даний час вчинити вказані процесуальні дії неможливо, оскільки провадження у цій справі не може бути продовженим.
Так, згідно із ч. 2 ст. 467 МК України, у справах про порушення митних правил, які відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені ст. ст. 469, 477-485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
За змістом ст. 491 МК України порушення митних правил, в тому числі передбачене ст.483 МК України, може бути виявлено посадовими особами митниці як під час переміщення через митний кордон чи митного оформлення товарів, так і внаслідок офіційного письмового повідомлення про вчинення порушення митних правил, отриманого від митних та правоохоронних органів іноземних держав.
Як зазначено в протоколі від 23 лютого 2018 року порушення митних правил ОСОБА_2 виявлено Тернопільською митницею ДФС 24 листопада 2017 року.
Відповідно до положень ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Зокрема, питання стосовно обставин, які виключають провадження у справі про адміністративні правопорушення, регулюється ст.247 КУпАП.
Згідно з вимогами п.7 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Оскільки на даний час шестимісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил закінчився, то продовження провадження у справі шляхом проведення додаткової перевірки буде суперечити вимогам ст.247 КУпАП.
За наведених обставин постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.247,294 КУпАП, ст.ст.467,483,489,491,494 МК України суддя,-
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2018 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а провадження у цій справі закрити згідно п.7 ст.247 КУпАП за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Тернопільського
апеляційного суду В.Я.Сарновський