31 липня 2019 р. м. ХарківСправа № 520/10953/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Гуцала М.І.,
Суддів: Сіренко О.І. , Донець Л.О. ,
за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛАБРАЗИВ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В. (повний текст складено 23.05.19) по справі № 520/10953/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛАБРАЗИВ"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛАБРАЗИВ", звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001571411 від 27.07.2018.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00001571411 від 27.07.2018 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 300,00 грн, в тому числі за основним платежем - у розмірі 240,00 грн та штрафними санкціями - у розмірі 60,00 грн.
В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001571411 від 27.07.2018 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 66666,25 грн, в тому числі за основним платежем - у розмірі 53333,00 грн та штрафними санкціями - у розмірі 13333,25 грн - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про невідповідність вимогам чинного законодавства. Просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове про задоволення такої частини позовних вимог.
В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує про протиправність податкового повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з ТОВ “Фінкомплюс ЛТД” та ТОВ “Слобожанський Агроресурс” мали реальний характер. Зазначає, що недоліки товарно-транспортної накладної не можуть бути підставою для позбавлення права позивача на податковий кредит. Також, на думку заявника апеляційної скарги, сам факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагента не може свідчити про нереальність господарських операцій. Вважає, що допущені контрагентами порушення податкового законодавства не можуть впливати на нього, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку. Запевняє, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій.
В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав, вказуючи на наявність належних та достатніх доказів правомірності формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.
Відповідач не погодився з вимогами та доводами апеляційної скарги, надавши письмовий відзив, в якому стверджує про відповідність своїх дій наявним у нього повноваженням та способу, встановлених чинним законодавством. Вказуючи на безтоварність господарських операцій, посилається на зібрану податкову інформацію та недоліки і суперечності наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, зважаючи на законність та обгрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані під час слухання та наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги з огляду на наступне.
У висновках акту №2845/20-40-14-11-11/38894388 від 13.07.2018 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛАБРАЗИВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ “Фінкомплюс ЛТД” за серпень 2017 року, ТОВ “Слобожанський Агроресурс” за серпень 2017 року, ТОВ “ХСК СТЕНДПРО” лютий 2017 року (т. 1 а.с. 15-35) відображено про порушення позивачем п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 53573 грн, в т.ч. у серпні 2017 у сумі 53333 грн, у лютому 2017 року у сумі 240 грн, що в свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за серпень 2017 на суму 53333 грн, за лютий 2017 року на суму 240 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00001571411 від 27.07.2018 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку з податку на додану вартість у сумі 66966,25 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - у сумі 53573 грн. та за штрафними санкціями - у сумі 13393,25 грн. (т. 1 а.с. 14).
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛАБРАЗИВ" не доведено реальність господарських операцій з придбання дизельного палива саме у ТОВ “Фінкомплюс ЛТД” та ТОВ “Слобожанський Агроресурс”.
Колегія суддів погоджується з такими судовими рішеннями, з огляду на фактичні обставини справи та вимоги діючого законодавства на час спірних правовідносин сторін.
В ході судового розгляду було встановлено, що між позивачем та ТОВ “Фінкомплюс ЛТД” укладено договір купівлі-продажу №15/08-2017 від 15.08.2017, відповідно до умов якого ТОВ “БЕЛАБРАЗИВ” отримував паливо дизельне. Якість якого мала відповідати чинним в Україні нормам та правилам та підтверджуватися сертифікатом якості підприємства-виробника. Поставка здійснювалася автомобільним транспортом на умовах: франко-склад (склад продавця), на якому мала здійснюватися передача товару (т. 1 а.с.72-73).
На підтвердження виконання умов цього договору надані: рахунок на оплату № 55 від 15.08.2017, видаткова накладна № 27 від 15.08.2017, податкова накладна № 27 від 15.08.2017 (т. 1 а.с. 74, 76, 78), платіжне доручення №569 від 19.08.2017 (т. 1 а.с. 75), товарно-транспортна накладна № Р15 від 15.08.2017 (а.с. 77 т. 1).
Суд першої інстанції правильно звернув увагу на неповноту записів товарно-транспортної накладної, у якій зазначалося про транспортування дизельного палива обсягом 4762 л автомобілем BONUM 30 автомобільним перевізником ТОВ “ФІНКОМПЛЮС ЛТД” (т. 1 а.с.77). Адже, BONUM 30 є причепом, проте не транспортним засобом, який саме здійснював перевезення дизельного пального за допомогою такого причепу BONUM 30. Таке постачання не відповідає умовам договору №15/08-2017 від 15.08.2017, за умовами якого поставка палива здійснювалася на складі продавця, а не на складі позивача, що обумовлювало необхідність доведення обставин транспортування придбаного палива від складу контрагента до місця зберігання товару на території ТОВ “БЕЛАБРАЗИВ”. Будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про отримання палива певним автомобільним транспортом за певних умов (договір на транспортування, оплата таких послуг, тощо) позивач не надав.
Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.
У постанові від 12.06.2018 №826/11879/13-а (касаційне провадження №К/9901/4022/18) Верховний Суд дійшов висновку, що товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, при цьому, як зазначено у постанові від 06.06.2018 №П/811/2247/14 (касаційне провадження №К/9901/7235/18), товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця та повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).
В даному випадку позивачем не доведено реальність транспортування придбаного палива, з огляду на відсутність інформації про транспортний засіб, за допомогою якого було транспортовано дизельне паливо у причепі BONUM 30, а також якісних та певних кількісних характеристик товару, перевезення якого має певні особливості.
Зазначений висновок грунтується на тому, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів регулюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 20.05.2008 №281/171/578/155.
Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі №803/3408/15.
Матеріали справи не містять доказів наявності у позивача саме сертифікованих резервуарів для зберігання нафтопродуктів, достатніх для їх збереження в обсягах, що зазначені у бухгалтерських документах (з врахуванням придбаних раніше нафтопродуктів); доказів використання автотранспорту, що має свідоцтва про повірку автоцистерн; сертифікати якості підприємства-виробника, придбаного саме у ТОВ “ФІНКОМПЛЮС ЛТД” дизельного палива. У товарно-транспортній накладній від 15.08.2017 (а.с. 77 т. 1) зазначений лише вид нафтопродукту без визначення його марки.
Наведене не дає підстав вважати, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх змісту та оформлення, відтак унеможливлює, з огляду на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», розцінювати їх як належні та достатні докази фактичного отримання позивачем обумовленого договором поставки товару та подальшого його використання у власній господарській діяльності. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №804/3309/13-а.
Надані позивачем документи про використання у власній господарській діяльності дизельного палива підчас експлуатації автомобільної техніки не можуть обгрунтовувати реальність постачання такого палива саме від ТОВ “ФІНКОМПЛЮС ЛТД”, оскільки ТОВ «БЕЛАБРАЗИВ» неодноразово отримував від інших постачальників дизельне пальне, в тому числі до серпня 2017. На пропозицію суду апеляційної інстанції надати докази використання дизельного палива у власній господарській діяльності, отриманого саме від ТОВ “ФІНКОМПЛЮС ЛТД”, представник позивача зазначив про відсутність таких документів, окрім тих, які наявні у матеріалах справи.
Судом першої інстанції, надаючи оцінку нереальності спірної господарської операції, було правильно враховано інформацію з Єдиного реєстру податкових накладних, згідно якої податковим органом було встановлено, що товар (дизельне пальне (код УТК ЗЕД 2710194300)) не придбавалось підприємством ТОВ “Фінкомплюс ЛТД” за період з дня реєстрації по дату реалізації на адресу ТОВ “БЕЛАБРАЗИВ” в серпні 2017 року. При цьому ТОВ “Фінкомплюс ЛТД” не є виробником чи імпортером продукції. Основні фонди, працівники, виробничі потужності на підприємстві відсутні. Такі обставини діяльності контрагента позивача звертають на себе особливу увагу, з огляду на узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ “ФІНКОМПЛЮС ЛТД” від 10.10.2017 № 861/20-40-14-11-12/41273042 (т. 1 а.с. 149-154), в якій наведені пояснення гр. ОСОБА_1 , керівника та одночасно головного бухгалтера і засновника ТОВ “Фінкомплюс ЛТД” щодо його непричетності до створення та діяльності такого суб'єкта підприємницької діяльності.
Щодо взаємовідносин з ТОВ “Слобожанський Агроресурс”.
На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано договір поставки нафтопродуктів від 28.08.2017 №28/08/2017, укладений між ТОВ “БЕЛАБРАЗИВ” та ТОВ “Капітал-Інвєст-Лімітед” (т. 1 а.с.57-58), згідно умов якого позивачем придбавались нафтопродукти на умовах 100% попередньої оплати вартості товару, в ціну якого входить вартість транспортування товару.
Стверджуючи про належне виконання умов такого договору, позивач вказує на здійснення ним 30.08.2017 переказу на розрахунковий рахунок ТОВ "Капітал-Інвєст-Лімітед” 240000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №574 від 30.08.2017 (т. 1 а.с.60).
Разом з тим, у зв'язку з неможливістю ТОВ “Капітал-Інвєст-Лімітед” поставити зазначену кількість пального 30.08.2017 між ТОВ “Капітал-Інвєст-Лімітед”, ТОВ “Слобожанський "Агроресурс” та ТОВ “БЕЛАБРАЗИВ” було укладено договір №30/08/2017-1 про переведення боргу, відповідно до якого Первісний боржник (ТОВ “Капітал-Інвєст-Лімітед”) переводить на Нового боржника (ТОВ “Слобожанський Агроресурс”) основний борг на загальну суму 240000 грн, що виник на підставі договору поставки нафтопродуктів №28/08/2017 року від 28.08.2108 (т.1 а.с. 61).
Незважаючи на укладення такого договору про переведення боргу ТОВ “Капітал-Інвєст-Лімітед” направило до ТОВ “БЕЛАБРАЗИВ” видаткову накладну №17 від 30.08.2017 та товарно-транспортну накладну на поставку дизельного палива ДП-Л Євро5-ВО. Проте, зважаючи на відсутність реального характеру за такими документами первинного бухгалтерського обліку, ТОВ “Капітал-Інвєст-Лімітед” згодом повідомив листом за №30-08-/15 від 30.08.2017 про недійсність таких документів у зв'язку з помилковістю їх виписки.
Позивач, стверджуючи про поставку дизельного палива від ТОВ “Слобожанський Агроресурс”, надав видаткову накладну №21 від 30.08.2017 на відпуск 11428,5714 літрів дизельного палива Євро5-ВО на суму 240000 грн, податкову накладну № 23 від 30.08.2017 на відпуск 95238095,00 літрів дизельного палива Євро5-ВО на суму 200000 грн, та товарно-транспортну накладну №Р27 від 30.08.2017 на транспортування 11428,5714 літрів дизельного палива Євро5-ВО (т. 1 а.с. 62-634).
Отже, з наданих документів вбачається невідповідність кількості постачання товару: у податковій накладній 9523,8095, а у інших документах 11428,5714 літрів дизельного палива, також загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ складає 200000 грн, в той час, як в інших - 240000 грн. Таку невідповідність не зміг пояснити позивач, посилаючись на індивідуальну відповідальність його контрагента, дії якого є для нього незрозумілими.
В той же час, у товаро-транспортній накладній від 30.08.2017 №Р27 (а.с. 62 т. 1) вказується про транспортування 11428,517 літрів дизельного палива ДП-Л Євро5-ВО за допомогою автомобіля ТАТА LPT АІ2406НІ, який за загальнодоступною інформацією має максимальну вантажопідйомність 4280 кг., що свідчить про технічну неспроможність постачання за допомогою такого автомобіля.
Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відсутність доказів реальності здійснення такої господарської операції, приймає до уваги податкову інформацію від 03.01.2018 №14/20-40-14-11-12/41377913 щодо ТОВ “Слобожанський Агроресурс” щодо відсутності у такого контрагента позивача необхідних трудових ресурсів та задекларованих операцій з придбавання дизельного палива ( т.1 а.с. 155-161). Також, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що підприємство ТОВ “Фінкомплюс ЛТД” є учасником кримінального провадження № 32017220000000194 за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (тут і наділі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За правилами підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг). Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 по справі № 826/10361/17, яка, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковою для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність реального характеру задокументованих спірних господарських операцій, оскільки не містять посилання на відповідні належні та достовірні докази дійсності постачання дизельного палива за вказаними у первинних документах бухгалтерського обліку способі та порядку його отримання.
Отже, зважаючи на відсутність належних та достовірних, у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, доказів реальності придбання позивачем саме у ТОВ “Фінкомплюс ЛТД” та ТОВ “Слобожанський Агроресурс” товарів в межах його власної господарської діяльності, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення частини позовних вимог є обгрунтованими, що зумовлює, з огляду на приписи ст. 316 КАС України, відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги про скасування судового рішення.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛАБРАЗИВ" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 по справі № 520/10953/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко Л.О. Донець
Повний текст постанови складено 02.08.2019.