31 липня 2019 року м. Київ
Справа №756/4767/17-ц
Резолютивна частина постанови оголошена 31 липня 2019 року
Повний текст постанови складено 02 серпня 2019 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи позивач Публічне акціонерне товариство «ЛегБанк»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухваленого суддею Шевчук А.В. 24 липня 2018 року, повний текст рішення виготовлено 25 липня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ЛегБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Справа №756/4767/17-ц
№ апеляційного провадження:22-ц-824/6651/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
У квітні 2017 року позивач МАТ «Легбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те. що 01.10.2012 року між ПАТ «Легбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 04-01-12КФК. відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 10 000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0.01 % річних на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення до 30.09.2013 року.
Крім того, додатковими угодами № 1 від 25.10.2012 року та № 2 від 30.09.2013 року кредитний ліміт збільшено до 100 000.00 грн. строком до 29.09.2014 року, а додатковою угодою № 3 від 25.02.2014 року до 500 000.00 грн.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01.04.2017 року становить 64 628.32 грн. і складається з 26 508.23 грн. заборгованість за кредитом, 23 899.39 гри. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5 860.54 грн. - пеня по процентах, 8 360.16 грн. пеня по кредиту.
Заочним рішенням Оболонського районного суду позов Публічного акціонерного товариства «Легбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Легбанк» заборговність за кредитним договором у розмірі 64 628 (шістдесят чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 32 ( тридцять дві) коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . на користь Публічного акціонерного товариства «Легбанк» судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду є необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач ПАТ «Легбанк» явку свого представника в судове засідання не забезпечив.
Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.
Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення позивача ПАТ «Легбанк», про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.
За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності ПАТ «Легбанк».
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції заочне рішення не відповідає в повній мірі зазначеним вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.10.2012 року між ПАТ «Легбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №04-01-12КФК. відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 10 000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0.01 % річних на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення до 30.09.2013 року.
Додатковою угодою № 1 від 25.10.2012 року, п. 1.1 Кредитного договору було викладено у новій редакції, відповідно до якої кредитний ліміт збільшено до 100 000,00 грн., а строк дії кредитної лінії продовжено до 29.09.2014 року у відповідності до Додаткової угоди № 2 від 30.09.2013 року.
Крім того. Додатковою угодою № 3 від 25.02.2014 року. п. 1.1 Кредитного договору черговий раз було викладено у новій редакції, яка передбачає встановлення кредитного ліміту у розмірі 500 000.00 грн.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1.1 Кредитного договору банк зобов'язувався відкрити позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 10 000.00 грн., а позичальник зобов'язувався отримати та повернути в передбачений Кредитним договором строк кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором.
Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком, починаючи з дати видачі кредиту позичальнику і до повного його погашення. При розрахунку процентів за кількість днів у році приймається фактична кількість днів поточного року. В розрахунок процентів включається день надання кредиту та не включається день погашення кредиту.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. ст. 1048, 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а отже банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Вивчивши наявні у справі письмові докази, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б мали підтвердити рух грошових коштів.
Розрахунок заборгованості, на думку колегії суддів, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, адже будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано, і нічим іншим не підтверджується та його правильність неможливо перевірити.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Разом із тим, в матеріалах справи міститься лише нічим не обґрунтований розрахунок заборгованості, а отже в силу принципу змагальності сторін, визначеного ст. 12 ЦПК України, позивач мав надати належні та допустимі докази надання відповідачу грошових коштів за кредитним договором та розміру заборгованості у випадку її наявності, чого ним зроблено не було.
Додана до позовної заяви на 45 аркушах, як зазначено в позовній заяві, виписка з банківського рахунку, судом не може бути визнано як належний та допустимий доказ, оскільки дана виписка складена на іноземній мові, що позбавляє суд можливості ідентифікувати проведення операцій. Крім того, зазначений у виписці номер рахунку: НОМЕР_2 , не відповідає номеру рахунку: НОМЕР_3 , зазначеному у кредитному договорі №04-01-12 КФК від 01 жовтня 2012 року.
Отже, оскільки позивачем не доведено факту надання кредиту на підставі умов кредитного договору, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є безпідставними і задоволені бути не можуть.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ «ЛегБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ЛегБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна