01 серпня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 752/10160/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7817/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Борисової О.В., Пікуль А.А.
при секретарі - Слободяник Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року, ухвалене під головуванням судді Шевченко Т.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про визнання автомобіля таким, що підлягає відновленню та стягнення страхового відшкодування, -
У липні 2016 року позивач звернулася із зазначеним позовом, збільшивши в подальшому позовні вимоги зазначила, що 26 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №011096/4002/0003950 щодо страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Skoda Fabia р.н. НОМЕР_1 .
Протягом дії договору виник страховий випадок, а саме 16 грудня 2015 року на вул. О. Теліги в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого був пошкоджений автомобіль, а позивач отримала тілесні ушкодження.
18 лютого 2016 року страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 15 249,72 грн., проте, позивач вважала суму страхового відшкодування заниженою, а звіт, складений оцінювачем СПД ОСОБА_2 №02-23/12 від 23 грудня 2015 року та звіт ТОВ «Автологистика Експрес» №00183010 від 26 січня 2016 року, надані відповідачем, такими, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів, оскільки згідно звіту №122/03/16 від 29 березня 2016 року, складеного незалежним оцінювачем ФОП ОСОБА_3 на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику внаслідок пошкодження ТЗ, складає 118 328,43 грн.
15 квітня 2016 року на адресу ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» позивач направила досудову претензію, у відповідь на яку відповідач повідомив, що згідно з п. 1.3.4 договору страхова сума транспортного засобу Skoda Fabia р.н. НОМЕР_1 становить 160 000 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 186 398,11 грн., що перевищує розмір страхової суми, у зв'язку з чим ТЗ було визнано конструктивно (тотально) знищеним.
На думку позивача, оцінювачем СПД ОСОБА_2 було неправомірно завищено суму ремонту та визначено суму 186 398,11 грн. з метою застосування ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» положень договору щодо конструктивної загибелі транспортного засобу, яким визначено дійсна вартість автомобіля Skoda Fabia р.н. НОМЕР_1 у розмірі 160 000,00 грн.
З метою визначення відповідності вимогам законодавства вищезазначених звітів СПД ОСОБА_2 та ТОВ «Автологистика Експрес» представником позивача було замовлено їх рецензування у Всеукраїнській громадській організації «Союз експертів України» і відповідно до складеної рецензії звіт СПД ОСОБА_2 визнано таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але можуть використовуватись з метою, визначеною у звіті, після виправлення недоліків.
За таких обставин, посилаючись на положення ст.ст. 11, 22, 625, 626, 629, 990, 981-982 ЦК України, ст.ст. 8, 16, 20 Закону України «Про страхування», позивач просила:
- визнати транспортний засіб Skoda Fabia р.н. НОМЕР_1 таким, що підлягає відновленню (ремонту) та який не є фізично знищеним та не підпадає під визначення «конструктивна повна загибель транспортного засобу»;
- стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування на відновлення (ремонт) автомобіля в розмірі 103 078,71 грн.;
- стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 суму пені в розмірі 5 978,64 грн.;
- стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат в розмірі 21 079,59 грн.;
- стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 суму, сплачену за проведення оцінки вартості збитку в розмірі 1300,00 грн.;
- судові витрати (судовий збір, витрати на правову допомогу) покласти на відповідача (т. 1 а.с. 3-5, 127).
Представник ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» - Бортник Л.В. подала заперечення проти позову, в яких зазначила, що позивачем під час укладення договору було обрано варіант розрахунку страхового відшкодування (п. 1.7 договору), а саме варіант 1. що конкретизується у п. 10.1.14.1.1 умов договору, згідно яких розрахунок страхового відшкодування здійснюється на підставі калькуляції СТО із застосуванням цін на запасні частини та вартості нормо-годин СТО за вибором страховика, а також рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт. Відповідно до звіту про оцінку КТЗ №02-23/12 від 23 грудня 2015 року, виконаного СПД ОСОБА_2 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Fabia р.н. НОМЕР_1 склала 186 398,11 грн. Згідно п. 9.3 договору, розмір страхового відшкодування визначається, виходячи з фактичного розміру збитків, завданих ТЗ в результаті страхового випадку, та розрахованого відповідно до умов договору. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розмір прямого збитку, понесеного страхувальником (вигодонабувачем), та розміру страхової суми, зазначеної в договорі. Розрахунок суми страхового відшкодування визначається на день настання страхового випадку. Відповідач виправив зауваження, викладені в Рецензії №1, замовивши актуалізований Звіт. Оскільки сума відновлювального ремонту згідно звіту склала 186 398,11 грн. та, відповідно, перевищила 75% дійсної вартості ТЗ, визначеної згідно п. 1.1 договору (дійсна вартість ТЗ 160 000,00 грн.) і на підставі умов договору, транспортний засіб визнано конструктивно (тотально) знищеним. Страховиком прийняте рішення про виплату страхового відшкодування згідно п. 10.1.8.2 договору, в якому передбачено, що при повному конструктивному або фізичному зруйнуванні транспортного засобу, страховик здійснює виплату страхової суми за відрахуванням франшизи, зносу, який визначається відповідно до п. 10.1.2.2 цього договору, та вартості залишків ТЗ. Майнові права на автомобіль у цьому випадку залишаються у страхувальника. Відповідно до п. 10.1.8.3 договору вартість залишків ТЗ визначається шляхом вивчення попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків (в тому числі за допомогою інтернет-аукціонів з продажу автомобілів) або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/пропозицій на ринку) або за погодженням сторін. Вартість залишків ТЗ було визначено на підставі звіту про оцінку ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу Skoda Fabia р.н. НОМЕР_1 № НОМЕР_2 від 26 січня 2016 року ТОВ «Автологістика Експрес», відповідно до якого ринкова вартість пошкодженого автомобіля на дату оцінки складає 127 900,00 грн., який, в свою чергу, складений на підставі результатів інтернет-аукціону з продажу автомобілів «Авто Аукціон» лот. №1558. Також відповідачем був врахований знос за період дії договору до моменту настання страхового випадку відповідно до умов п. 10.1.2.2, п. 10.1.2.3. договору та п. 12.6.2 правил. Крім цього, посилаючись на виплату страхового відшкодування з дотриманням строків, передбачених договором, вважала нарахування пені та інфляційних втрат необґрунтованим та неправомірним. Звіт №122/03/16 від 29 березня 2016 року, складений незалежним оцінювачем ФОП ОСОБА_3 на замовлення позивачки, вважала неналежним доказом у справі, оскільки оцінювачем було проведено розрахунок станом на 29 березня 2016 року, а не день настання страхового випадку, як це передбачено п. 9.3 договору. Зважаючи на викладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 49-52).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Уніка» про визнання автомобіля таким, що підлягає відновленню та стягнення страхового відшкодування (т. 1 а.с. 178-183).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко В.В. посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На обґрунтування скарги зазначив, що суд неповно з'ясував обставини справи, не врахував фактичних обставин та доказів, які викладені на обґрунтування заявленого позову та дійшов помилкового висновку про відмову в його задоволенні (т. 1 а.с. 189-190).
05 червня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко В.В. подав до Київського апеляційного суду письмові пояснення, в яких обґрунтовуючи неправомірність звіту КТЗ №02-23/12 від 23 грудня 2015 року та звіту № 00183010 від 26 січня 2016 року, зазначив, що страховик не повинен був визнавати автомобіль конструктивно загиблим на підставі цих звітів, які не відповідають законодавству. Вказував, що звіти носять замовний характер з метою зменшення розміру страхового відшкодування. Разом з цим, посилаючись на Положення про порядок роботи Екзаменаційної комісії, затверджене Наказом Фонду державного майна України 13 листопада 2002 року №1997, зазначив, що оскільки вказані звіти за результатами рецензування оцінено як такі, що не повною мірою відповідають вимогам нормативно-правових актів, це є грубим порушенням нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності оцінювачем (т. 1 а.с. 227-229).
Представник відповідача - адвокат Бортник Л.В. до суду подала письмові пояснення в яких зазначила заперечення проти доводів позивачки, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (т. 2 а.с. 4-8).
Відповідно до пункту 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко В.В. підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» - адвокат Бортник Л.В. заперечувала проти скарги і просила її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. ОСОБА_1 була сповіщена врученням повідомлення представнику - адвокату Тимошенко В.В., цього останній в суді не заперечував (т. 1 а.с. 246-250 т. 2 а.с. 2, 16-18).
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії ПрАТ «СК «Уніка» щодо здійснення виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 відповідали умовам договору добровільного комплексного страхування на транспорті №011096/4002/0003950 від 26 грудня 2014 року, тобто автомобіль вірно визнано відповідачем конструктивно (тотально) знищеним, а страхове відшкодування виплачено правильно та в межах строку, визначеного договором.
Колегія суддів не погодилась з такими висновками суду виходячи з наступного.
З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №011096/4002/0003950 щодо страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Skoda Fabia р.н. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, зі строком дії договору до 26 грудня 2015 року (т. 1 а.с. 9-15).
16 грудня 2015 року на вул. Гонти кут вул. О. Теліги в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого був пошкоджений автомобіль.
Про настання події ОСОБА_1 повідомила Страховика телефоном та 21 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» з письмовою заявою №00183010 про подію, що має ознаки страхового випадку (т. 1 а.с. 53).
17 лютого 2016 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» складено страховий акт №00183010, відповідно до якого виплачено позивачці страхове відшкодування в сумі 15 249,72 грн. та повідомлено позивачку про прийняте рішення визнання автомобіля конструктивно знищеним та виплату суми страхового відшкодування у вищевказаному розмірі (т. 1 а.с. 16, 56-58).
Між сторонами виникли правовідносини у сфері страхування, які регулюються ЦК України, Законом України "Про страхування" та іншими актами цивільного законодавства.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 979 ЦК України та статтею 16 Закону України "Про страхування" від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування», розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Згідно з частинами першою-третьою статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною першою статті 988 ЦК України, частиною другою статті 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з Договором, розрахунок страхового відшкодування по ТЗ до ризику «Б» "ДТП", страхова сума - 160 000 грн., безумовна франшиза за даним ризиком 0.5 %, але не менше 50 євро.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі настання події, яка має ознаки страхового випадку, страхувальник повинен вчинити такі дії: негайно повідомити відповідні державні органи (Державтоінспекцію (ДАІ), органи протипожежної охорони, правоохоронні органи та інші).
Факт настання вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, своєчасне повідомлення Страхувальником Страховика про її настання та те, що вищевказана пригода є страховим випадком, відповідно до умов Договору страхування, сторони по справі не заперечували.
За пунктом 1.7 Договору добровільного комплексного страхування на транспорті передбачені варіанти 1 і 2 розрахунку страхового відшкодування, які конкретизуються у п. 10.1.14.1.1 і п. 10.1.14.1.2 умов договору, згідно якого розрахунок страхового відшкодування здійснюється на підставі калькуляції СТО із застосуванням цін на запасні частини та вартості нормо-годин СТО (за вибором Страховика або яка підтримує гарантійні зобов'язання щодо даної марки транспортного засобу), а також рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт (т. 1 а.с. 10, 14).
За пунктом 1.8 Договору відшкодування збитків визначається без врахування зносу деталей, що замінюються при ремонті (окрім випадків незаконного заволодіння та повного конструктивного або фізичного зруйнування транспортного засобу)(т. 1 а.с. 9).
Пунктом 9.3 вищевказаного Договору № 011096/4002/0003950 передбачено, що розмір страхового відшкодування визначається виходячи з фактичного розміру збитків, завданих транспортному засобу (далі - ТЗ) в результаті страхового випадку, та розрахованого відповідно до умов договору. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, понесеного страхувальником (вигодонабувачем), та розміру страхової суми, зазначеної в договорі. Розрахунок суми страхового відшкодування визначається на день настання страхового випадку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору для визначення вартості матеріального збитку, що був заподіяний забезпеченому транспортному засобу, та визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» замовило проведення автотоварознавчої експертизи у СПД ОСОБА_2 , що має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №1665/14 від 08 липня 2014 року.
Згідно зі звітом про оцінку КТЗ №02-23/12-1 від 23 грудня 2015 року, складеним СПД ОСОБА_2 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Fabia р.н. НОМЕР_1 склала 185 610,38 грн., ринкова вартість без врахування аварійних пошкоджень на момент оцінки склала 226 120,38 грн., вартість матеріального збитку склала 102 463,99 грн. (т. 1 а.с. 72-79).
Як вбачається зі з п. 1.1. договору добровільного комплексного страхування на транспорті дійсна вартість транспортного засобу Skoda Fabia р.н. НОМЕР_1 на день укладення договору встановлена 160 000,00 грн. (т. 1 а.с. 9).
Страховиком прийняте рішення про виплату страхового відшкодування згідно п. 10.1.8.2 договору, в якому передбачено, що при повному конструктивному або фізичному зруйнуванні транспортного засобу страховик здійснює виплату страхової суми за відрахуванням франшизи, зносу, який визначається відповідно до п. 10.1.2.2 цього договору, та вартості залишків ТЗ. Майнові права на автомобіль у цьому випадку залишаються у страхувальника.
Таким чином, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», на підставі висновку СПД ОСОБА_2 , визнавши транспортний засіб таким, що фізично зруйнований, на підставі вищевказаних звітів здійснило розрахунок страхового відшкодування за формулою, передбаченою п.п. 10.1.2.2., 10.1.2.3 за якою від з страхової суми у розмірі 160 000,00 грн. відрахували знос за період дії договору у розмірі 15 561,64 грн., франшизу за договором у сумі 1 288,64 грн. та залишкову вартість транспортного засобу у розмірі 127 900,00 грн. Тому, позивачу було сплачено страхове відшкодування - 15 249,72 грн. (т. 1 а.с. 56-58).
Суд першої інстанції на підставі звіту про оцінку КТЗ №02-23/12-1 від 23 грудня 2015 року СПД ОСОБА_2 та звіту №00183010 про оцінку ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу від 26 січня 2016 року ТОВ «Автологістика Експрес» погодився з тим, що відповідачем правомірно визнано транспортний засіб Skoda Fabia р.н. НОМЕР_1 конструктивно (тотально) знищеним.
Проте, як вбачається з Акту огляду транспортного засобу від 23 грудня 2015 року складеного оцінювачем ОСОБА_4 , вказаний Акт був складений за фактичним місцем знаходженням пошкодженого автомобіля за адресою : м. Київ, пр-т Перемоги, 20, без участі власника транспортного засобу та за відсутності даних щодо наявності доступу оцінювача до вузлів та агрегатів, які оцінювач визначив такими, що підлягають ремонту (заміні).
Крім того, звіт про оцінку КТЗ №02-23/12-1 СПД ОСОБА_2 складений ним 23 грудня 2015 року, фототаблиця транспортного засобу до звіту не додана, але додана до звіту ремонтна калькуляція № 00183010 з використанням системи AUDATEX виконана 23 травня 2016 року, при цьому, здійснено ручне коригування нормо-годин відновлювальних робіт, зроблені оцінювачем припущення не обґрунтовані (т. 1 а.с. 72-81).
Звіт № 00183010 про оцінку ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу складений 26 січня 2016 року оцінювачем ОСОБА_5 виконаний на підставі Акту огляду транспортного засобу від 23 грудня 2015 року складеного СПД ОСОБА_2 , фото таблиця пошкодженого транспортного засобу до звіту не додана (т. 1 а.с. 59-71).
Статтею 13 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено порядок рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Так, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
На підтвердження доводів позовної заяви про те, що у звіті було неправомірно завищено суму ремонту з метою застосування ПрАТ «СК «Уніка» положень договору щодо конструктивної загибелі транспортного засобу, до суду було подано рецензії Фонду державного майна України на вказані звіти.
Так, за рецензією на копію звіту про оцінку КТЗ Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 №02-23/12-1 від 23 грудня 2015 року СПД ОСОБА_2 , складеної 12 липня 2016 року рецензентом головним спеціалістом Фонду державного майна України - Сторожуком В.А., зроблено такий висновок: звіт класифікується за ознакою абз. 4 п. 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 року №1440, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів щодо оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених у рецензії недоліків (т. 1 а.с. 107-108).
Згідно з висновком в рецензії на копію звіту №00183010 про оцінку ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу від 26 січня 2016 року ТОВ «Автологістика Експрес», складеної 12 липня 2016 року рецензентом головним спеціалістом Фонду державного майна України - Сторожуком В .А., звіт класифікується за ознакою абз. 5 п. 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 року №1440, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний (т. 1 а.с. 105-106).
За повідомленням Голови Екзаменаційної комісії, заступника Голови Фонду - Лебідь Н. від 01 листопада 2016 року № 10-36-20961, за наслідками розгляду скарги представника позивачки на порушення законодавства з боку оцінювачів під час складання звітів про оцінку майна на підставі яких ПрАТ «СК «Уніка» здійснено виплату страхового відшкодування позивачці ОСОБА_1 , результати рецензування вищевказаних звітів підтверджують наявність у оцінювачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 одноразового грубого порушення нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності. Тому, відповідно до абзацу четвертого пункту 10 розділу ІV Положення, Екзаменаційною комісією були прийняті рішення щодо необхідності позачергового проходження навчання за програмою підвищення кваліфікації оцінювачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 104).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За змістом положення частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами статті 89 цього Кодексу, а його відхилення судом повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
З урахуванням вищезазначених обставин і доказів, висновків про не відповідність наданих відповідачем звітів вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, колегія суддів відхилила посилання відповідача на звіт КТЗ №02-23/12-1 від 23 грудня 2015 року та звіт №00183010 від 26 січня 2016 року.
Разом з тим, позивач при зверненні з позовом надав суду звіт №122/03/16 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) від 29 березня 2016 року, який складений ФОП ОСОБА_3 на замовлення позивача. За результатами звіту вартість КТЗ на момент пошкодження визначено у розмірі 183 923,53 грн., а вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу, з врахуванням ПДВ та інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) визначена у розмірі 118 328,43 грн. (т. 1 а.с. 17-22).
Судом першої інстанції вказаний звіт не був прийнятий до уваги, оскільки, як зазначено в рішенні суду, звіт був складений автотоварознавцем ОСОБА_3 станом на 29 березня 2016 року, тобто на дату оцінки, однак, відповідно до п. 9.3 договору розрахунок суми страхового відшкодування визначається на день настання страхового випадку, який стався 16 грудня 2015 року (т. 1 а.с. 182).
Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду та звертає увагу на те, що у звіті, який наданий позивачем, вірно зазначена дата оцінки 16 грудня 2015 року, тобто дата настання страхового випадку, а дата складання звіту зазначена 29 березня 2016 року (т. 1 а.с. 17-27).
Таким чином колегія суддів визнала неспроможним висновок районного суду про те, що транспортний засіб позивача Skoda Fabia р.н. НОМЕР_1 є конструктивно (тотально) знищеним та визнала необґрунтованими розрахунки Страховика щодо визначення розміру страхового відшкодування із застосуванням положень пунктів 10.1.2.2., 10.1.2.3, п. 1.8 Договору, які передбачають повну конструктивну загибель (знищення) транспортного засобу.
Про призначення судової товарознавчої експертизи в суді першої інстанції сторони не заявляли. Колегія суддів забезпечила таке право в апеляційному суді, проте відповідного клопотання представники сторін не заявили. З власної ініціативи суд не вправі призначити таку експертизу та має виходити з оцінки наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, при визначенні суми страхового відшкодування має братися до уваги звіт №122/03/16 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) від 29 березня 2016 року, який складений ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 118 328,43 грн., що не перевищує 75% дійсної вартості транспортного засобу.
Відповідно до положень пункту 10.1.14.1 Договору страхування, страхове відшкодування може бути здійснено на підставі калькуляції СТО в разі погодження із Страховиком та враховуючи умови пунктів 10.1.14.1.1, 10.1.14.1.2, 10.1.16, тільки шляхом перерахування суми страхового відшкодування на рахунок цього СТО. В разі виплати страхового відшкодування не на СТО та враховуючи умови пунктів 10.1.14.1.1, 10.1.14.1.2 Страховик має право самостійно розрахувати суму вартості відновлювального ремонту на підставі середньої регіональної вартості нормо години та без нарахування ПДВ на вартість запасних частин.
Передбачених пунктом 10.1.22.2 Договору страхування, доказів оплати вартості ремонтних робіт (платіжного доручення або товарного і фіскального чеків або прибуткового касового ордеру, оформленого належним чином, акту виконаних робіт) пошкодженого автомобіля позивачка до районного суду не надала. Цих обставин представник позивачки - адвокат Тимошенко В.В. в суді апеляційної інстанції не заперечував, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання.
Тому, з урахуванням вищенаведених положень Договору страхування, сума страхового відшкодування має бути визначена без нарахування ПДВ на вартість запасних частин.
Отже, з урахуванням виплати страхового відшкодування у сумі 15 249,72 грн., ПрАТ «СК «Уніка» має сплатити позивачці залишок невиплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 80457.10 грн. (12215.50 грн. + 84779.96 грн.(106112.93 грн. - 21332.97 грн. 20% податку на додану вартість) вартість необхідних для ремонту матеріалів, складових (деталі, вузли та агрегати), підлягаючих заміні - 15 249,72 грн. - 1288.64 грн. франшиза (0.5% але не менше 50 Євро)).
Збільшивши позовні вимоги, позивач також просила стягнути з відповідача пеню та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Що ж до позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат за період з 19 лютого 2016 року по 20 вересня 2017 року, то судом апеляційної інстанції встановлено, що у пункті 6.1.3 Договору сторони дійшли згоди про те, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити відшкодування у передбачений Договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами Договору.
Відповідно до пункту 10.1.23 Договору рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом 10 робочих днів з дня надання всіх необхідних документів.
Необхідні документи для отримання страхового відшкодування визначені в п. 10.1.4. договору, а саме необхідно надати страховику заяву про виплату страхового відшкодування, довідку ДАІ (постанову суду), документи, складені ремонтним підприємством, які містять відомості стосовно відновлювального ремонту або акти виконаних робіт, або звіт (дослідження) оцінювача з відповіддю на поставлені питання та інші.
Згідно з пунктом 12.3 Договору страховик несе майнову відповідність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,01 % від суми страхового відшкодування за кожний день прострочення, але не більше, ніж у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за відповідний період.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
Отже, можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 19 квітня 2013 року, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1003цс16 та постанові Верховного Суду від 8 травня 2019 року у справі № 914/2907/16.
Згідно з п. 10.1.24. договору страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів з дня прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування.
Наказ №00183010 про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування було прийнято 17 лютого 2016 року (а.с. 57).
За таких обставин кінцевим строком відшкодування страхової виплати є дата 02 березня 2016 року.
Тому суду дійшов висновку, що починаючи з 03 березня 2016 року має нараховуватися пеня за прострочення виплати страхового відшкодування у сумі 80457.10 грн.
Отже, ПрАТ «СК «Уніка» необхідно виплати суму пені за вказаний період прострочення у розмірі 4561.92 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 18689.82 грн.
При цьому, колегія суддів наводить наступні результати розрахунку
Розмір пені, зазначений у договорі за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 03/03/2016 до 20/09/2017, складає 4561.92грн. (80457.10 грн. x 0.01% x 567 днів прострочення : 100).
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБ України за відповідний період, як це передбачено пунктом 12.3 укладеного між сторонами Договору страхування.
Інфляційні витрати, розрахунок здійснюється за формулою відповідно до індексів інфляції за період з 03 березня 2016 року до 20 вересня 2017 року: (101,00 : 100) x (103,50 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (99,90 : 100) x (99,70 : 100) x (101,80 : 100) x (102,80 : 100) x (101,80 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (101,00 : 100) x (101,80 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (100,20 : 100) x (99,90 : 100) x (102,00 : 100) x = 1.23229542. Тому, інфляційне збільшення: 80457.10 грн. x 1.23229542 - 80457.10 = 18689.82 грн.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи те, що заяву про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції заявлено не було, нараховування пені, яка передбачена пунктом 12.3 укладеного між сторонами Договору на суму невиконаного грошового зобов'язання може здійснюватися протягом усього періоду прострочення.
Представник відповідача брав участь в суді першої інстанції, надавав відповідні пояснення і докази проте про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції не заявив. З цих підстав, колегія суддів відхилила заяву представника відповідача - адвоката Бортник Л.В. в суді апеляційної інстанції про застосування наслідків пропуску строку позовної давності як підставу відмови в позові.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують тому колегія суддів їх відхилила.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
При цьому, відповідач в суді першої інстанції та апеляційному суді не заявляв вимог повернути, пропорційно відшкодованій ним шкоди, пошкоджені автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням але мають певну цінність, тому, колегія суддів не вирішувала вказане питання .
Щодо судових витрат.
Звертаючись до суду із позовом у липні 2016 року адвокат Юхимчук В.Г. - Тимошенко В.В. заявив вимогу щодо стягнення з відповідача судових витрат (судового збору, витрат на правничу допомогу).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Позивачкою сплачено 2291.28 грн. судового збору за розгляд справи районним судом, 1300 грн. за проведення оцінки пошкодженого майна, 3438 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом (т. 1 а.с. 1-2, 42, 126, 191)
Відповідно до актуалізованого розрахунку витрат станом на 28 вересня 2017 року на правову допомогу за договором 010 від 23 лютого 2016 року, укладеного між АО «АДВОКАЦІЯ» та ОСОБА_1 загальна сума витрат на правову допомогу становить 15 041,60 грн., з яких 5421.38 грн. витрат на правничу допомогу адвоката в районному суді підтверджується квитанціями. Інших доказів оплати позивачкою понесених нею витрат на правничу допомогу адвоката до суду не надано (т. 1 а.с. 41, 43-45, 128-130, 133-146, 192-194).
За результатом апеляційного розгляду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, отже, позивачка має право на відшкодування їй відповідачем частини 1037.09 грн. судового збору за розгляд справи районним судом, 1555.63 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги та 5421.38 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року - скасувати, ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про визнання автомобіля таким, що підлягає відновленню та стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (код ЄДРПОУ - 20033533) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 011096/4002/0003950 від 26 грудня 2014 року:
- 80457 (вісімдесят тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 10 коп. суму страхового відшкодування на відновлення (ремонт) автомобіля;
- 4561 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят одна) грн. 92 коп. пені та 18689 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 82 коп. інфляційних втрат за період з 03 березня 2016 року до 20 вересня 2017 року;
- 1300 (одна тисяча триста) грн. за проведення оцінки вартості збитку.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» » (код ЄДРПОУ - 20033533) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , 1037 (одна тисяча тридцять сім) грн. 09 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1555 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 63 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 5421 (п'ять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 38 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 02 серпня 2019 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
А.А.Пікуль