31 липня 2019 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 756/10573/17 (2-166/12)
Номер провадження № 22-ц/824/542/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Якушко Т. А.,
вивчивши апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Майбоженко А.М., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Дар'ї Іванівни, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання іпотеки припиненою та зобов'язання вчинити певні дії, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Дар'ї Іванівни, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору іпотеки припиненим та зобов'язання вчинити певні дії, за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року,
У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 505 000 грн. 00 коп., та покладення на відповідача судових витрат у вигляді судового збору - 1 700 грн. та витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи - 120 грн. 00 коп.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року (том І а.с.147-148) об'єднано в одне провадження позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, з позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Універсал Банк», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання вчинити дії.
У серпні 2013 року представник ПАТ «Універсал Банк» звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у якій початкова ціна предмета іпотеки - 336 000 грн.
У жовтні 2013 року представник ОСОБА_4 звернувся із заявою про зміну предмета позову (том ІІ а.с.14-15). Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року (занесена до протоколу судового засідання) прийнято вказану заяву, залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 .
У листопаді 2013 року представник ОСОБА_4 звернувся із заявою про зміну предмета позову (том ІІ а.с.63-64).
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2013 року (том ІІ а.с.82-83) прийнято до розгляду позов третьої особи ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Дар'ї Іванівни про визнання іпотеки припиненою та зобов'язання вчинити дії.
У листопаді 2013 року представник ОСОБА_1 звернувся із заявою про зміну предмета позову (том ІІ а.с.135-139).
Також, у листопаді 2013 року представник ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог (том ІІ а.с.152-153).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року (том ІІІ а.с.81-88) позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Універсал Банк» за генеральним договором про надання кредитних послуг від 31 січня 2008 року №BL1581 та додатковою угодою до нього від 31 січня 2008 року №BL1581/К-1 у сумі 2 992 065 грн. 98 коп., що складається з заборгованості за сплати кредиту (основного боргу) в сумі 2 882 999 грн. 84 коп., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 109 066 грн. 14 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 420 331 грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» судові витрати в сумі 1 820 грн. 00 коп.
У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. У задоволенні позову третьої особи ОСОБА_1 - відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року (том ІІІ а.с.213-216) апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_6 відхилено. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - відхилено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року (том IV а.с.85-86) касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відхилено, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року - залишено без змін.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2015 року (том IV а.с.217-221) в задоволенні скарги ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві, ПАТ «Приватбанк», ПАТ «Універсал Банк», на дії державного виконавця - відмовлено.
Постановою Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року (том IV а.с.366-370) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року - відмовлено.
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду міста Києва з заявою про перегляд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами (том V а.с.31-38).
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 травня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 задоволено частково, ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2016 року змінено, виключено з мотивувальної частини ухвали посилання на пункт 1 частини 2 статті 361 ЦПК України, вказавши, що застосуванню підлягає пункт 3 частини 2 статті 361 ЦПК України. В решті ухвалу залишено без змін.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду міста Києва з заявою про перегляд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами (том VI а.с.1-7).
Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Деснянського районного суду від 21 грудня 2012 року, яке набрало законної сили в встановленому порядку, ОСОБА_4 було визнано недієздатним.
Однак, дана обставина не була відома Оболононському районному суду під час ухвалення рішення від 12 березня 2014 року, а тому відповідно не була врахована та їй не було надано правову оцінку, що впливає на законність та обґрунтованість рішення суду.
Враховуючи недієздатність ОСОБА_4 , суд першої інстанції не мав правових підстав ухвалювати рішення стосовно зустрічного позову останнього.
Як недієздатна особа ОСОБА_4 не міг самостійно брати участь у судовому засіданні в судовому процесі, оскільки не мав цивільної процесуальної правоздатності.
Крім того, після ухвалення рішення суду, у червні 2014 року було прийнято Закон України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який пом'якшує відповідальність майнових поручителів та забороняє стягнення на їх майно під час дії відповідного мараторію. При цьому має значення, що квартира, яка є предметом іпотеки, придбана за кредитні кошти.
Заявник зазначає,що в рішенні Оболонського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року не визначені всі складові частини заборгованості.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року (том VI а.с.123-125) (занесена до протоколу судового засідання) замінено та допущено до участі у справі правонаступників ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року (том VI а.с.187-196) задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року, скасовано вказане судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено частково, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Універсал Банк» за генеральним договором про надання кредитних послуг від 31 січня 2008 року №BL1581 та додатковою угодою до нього від 31 січня 2008 року №BL1581/К-1 у сумі 400 661 доларів США 19 центів, що еквівалентно 3 175 600 грн. 53 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у сумі 505 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Дар'ї Іванівни, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання іпотеки припиненою та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Дар'ї Іванівни, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору іпотеки припиненим та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року в частині відмови у задоволенні її позову, як третьої особи із самостійними вимогами, про визнання іпотеки припиненою та зобов'язання вчинити дії, у частині задоволення первісного позову ПАТ «Універсал Банк» та в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_4 , - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позов як третьої особи із самостійними вимогами задовольнити, а в задоволенні первісного позову ПАТ «Універсал Банк » - відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що в порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції незаконно та неправомірно задоволено первісний позов, до того ж в редакції позивача, який подано 29 серпня 2013 року, тобто коли відповідач вже був недієздатним.
Отже, суд не виконав вимоги процесуального закону, не перевірив всебічно, повно та об'єктивно обставини та докази, надані сторонами, розглянув справу неповно та поверхнево.
Крім того, суд помилково не врахував, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даними вимогами. При цьому, суд не взяв до уваги, що позивачем заявлено позовні вимоги саме до майнового поручителя (а не до позичальника), який не був стороною у спорі за позовом банку у 2009 році про стягнення з позичальника заборгованості.
Суд помилково не надав оцінки тим обставинам, що у позивача право на пред'явлення позову до майнового поручителя виникло ще у 2008 році, коли позичальник порушив строки сплати чергового платежу і Банк направив їй відповідну вимогу про повне дострокове повернення кредиту та звернувся з відповідним позовом до суду. Проте, з будь-якими вимогами до майнового поручителя банк до відповідача не звертався.
Крім того, всупереч нормам матеріального права, складові частини заборгованості, в рахунок якої й звернуто судом стягнення, не були встановлено судом.
Також, суд незаконно відмовив у призначенні експертизи.
Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 також звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року в частині задоволення первісного позову ПАТ «Універсал Банк», а також в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову ПАТ «Універсал Банк» та задовольнити позов ОСОБА_1 , як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору.
Апеляційну скаргу мотивував, зокрема, тим, що судом помилково не враховано той факт, що позивач ПАТ «Універсал Банк» вже втратив саме право вимоги, оскільки ним не було пред'явлено протягом встановленого законом строку будь-яких вимог до нього, ОСОБА_2 , та до іншого спадкоємця, який згідно норм закону є присічними (преклюзивними), що дійсно позбавляє його права вимоги до спадкоємців. Суд мав врахувати та застосувати ст.1282 ЦК України, однак помилково не застосував. Так, сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців є наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язанням, а також припинення таких зобов'язань.
Отже, судом першої інстанції не враховано, що Банк пропустив передбачені законом строки для пред'явлення вимог до спадкоємців.
Крім того, судом першої інстанції не було з'ясовано дійсний розмір заборгованості позичальника при здійсненні звернення стягнення на предмет іпотеки, не встановлені усі її складові частини, не враховано пропуск строку позовної давності, зокрема в частині платежів, строк стягнення, за якими визначається по кожному платежу окремо, а також не з'ясовано дійсну ринкову вартість предмету іпотеки.
Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року в частині задоволення первісного позову ПАТ «Універсал Банк», в частині відмови у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_9 , а також в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_4 , та просив ухвалити у справі нове судове рішення про відмову в задоволенні первісного позову ПАТ «Універсал Банк», задовольнити позови ОСОБА_1 як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору та позов ОСОБА_4 .
Апеляційну скаргу мотивував, зокрема, тим, що розгляд справи відбувся поверхнево, в порушення вимог процесуального закону судом не було з'ясовано дійсні обставини справи та належним чином не досліджено письмові докази, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Так, судом грубо порушено норми процесуального права, оскільки розгляд справи відбувся без його, скаржника, участі, хоча він належним чином повідомляв суд про причини своєї неявки та надав письмові докази. Наведене є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Крім того, суд помилково не врахував, що позивач ПАТ «Універсал Банк» вже втратив саме право вимоги, оскільки ним не було пред'явлено протягом встановленого законом строку будь-яких вимог до нього, скаржника, а також до іншого спадкоємця, який згідно норм закону є присічним (преклюзивним), що позбавляє його права звертатись до спадкоємців. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців є наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року поновлено ОСОБА_2 процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою останнього, зупинено дію оскаржуваного рішення, надано учасниками справи строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року поновлено ОСОБА_3 процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою останнього, зупинено дію оскаржуваного рішення, надано учасниками справи строк для подачі відзиву.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2018 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою останньої, надано учасниками справи строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2018 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Клечановський І. С., представник ОСОБА_2 - адвокат Костін К. М. та представник ОСОБА_1 - адвокат Чередніченко І. М. підтримали доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , просили їх задовольнити з підстав, викладених у них.
Представник позивача - адвокат Прудка О. В. заперечувала проти доводів апеляційних скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та просила залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та представника АТ «Універсал Банк», з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 31 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL1581 та додаткову угоду № BL1581/К-1, за умовами яких банком надано позичальнику кредит у сумі 370 000 доларів США на строк з 31 січня 2008 року до 01 січня 2028 року. Було встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 11,5% річних, у випадку прострочення позичальником терміну сплати щомісячного платежу, починаючи з 01 березня 2008 року, встановлено підвищену процентну ставку у розмірі 23% річних. Погашення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів в порядку, визначеному графіком щомісячних платежів, який є невід'ємним додатком до кредитного договору (т. І а. с. 7-22).
Пунктом 3.4.2. генерального договору про надання кредитних послуг від 31 січня 2008 року №BL1581 передбачено обов'язок позичальника у строк, визначений цим договором та окремими Індивідуальними угодами, виконати свої зобов'язання по своєчасному поверненню заборгованості позичальником перед банком, а також сплачувати плату за кредитні послуги на рахунок банку відповідно до умов цього договору та індивідуальних угод, що є невід'ємною частиною цього Договору.
На забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 31 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності (т. І а.с. 26 - 29).
Пунктом 1.2 договору іпотеки від 31 січня 2008 року передбачено, що заставна вартість предмету іпотеки згідно звіту незалежного суб'єкта оціночної діяльності становить 505 000 грн.
Пунктом 4.1. вищевказаного договору встановлено, що іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором, та/або будь-якого зобов'язання іпотекодавця за цим договором.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг від 31 січня 2008 року №BL1581 та додатковою угодою до нього від 31 січня 2008 року №BL1581/К-1 ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитом.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2010 року позовні вимоги за первісним позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і за за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про розірвання договору та додаткової угоди до нього позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг від 31 січня 2008 року №BL1581 та додатковою угодою до нього від 31 січня 2008 року №BL1581/К-1 у сумі 400 661,19 доларів США, що еквівалентно 3 175 600 грн. 53 коп., а вищевказаний кредитний договір та додаткову угоду до нього розірвано. Дане рішення набрало законної сили. (т. І а.с. 30 - 34).
На виконання приписів ст. 35 Закону України «Про іпотеку» ПАТ «Універсал Банк» надіслало на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 письмову вимогу від 08 квітня 2011 року про усунення порушень договору іпотеки, однак останні не вжили жодних заходів, спрямованих на її виконання.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року ОСОБА_4 визнано недієздатним та призначено ОСОБА_10 опікуном недієздатного ОСОБА_4 (т. ІІІ а.с. 10).
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на момент подачі представником ОСОБА_4 - ОСОБА_7 звіту про оцінку майна від 31 жовтня 2013 року, за яким дійсна вартість предмету іпотеки становила 420 331 грн., довіритель останнього був визнаний недієздатним у судовому порядку, а, отже, представництво за довіреністю було припинено, а вказаний доказ - недопустимим.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції виходив з вартості предмету іпотеки, встановленого в договорі, а саме 505 000 грн., а тому, частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк», визначив початкову ціну предмета іпотеки в розмірі визначеному умовами договору, погодженими між сторонами.
Судом першої інстанції залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_7 , який звернувся до суду з даною позовною заявою від імені ОСОБА_4 , не мав повноваження на ведення справи.
Суд першої інстанції зазначив, що застава (іпотека) і порука є різними виданими забезпечення виконання зобов'язання, норми, що регулюють поруку не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, однією з ключових вимог щодо чинності правочину є необхідний обсяг цивільної дієздатності у особи, яка його вчиняє.
Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (ч. 1,3 ст. 41 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст. 55 ЦК України).
Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину (частина друга статті 41 ЦК України).
Таким чином, недієздатна фізична особа не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними, внаслідок чого не здатна набувати своїми діями цивільних прав, створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Предметом судової діяльності у цьому випадку є безпосереднє визначення наявності підстав для встановлення такого правового стану фізичної особи, як недієздатність. За рішенням суду фізична особа визнається недієздатною повністю, а не відносно конкретного правочину, вчиненого нею.
Згідно із ст. 40 ЦК України, якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.
Тобто, законодавець передбачив можливість вирішення питання про недієздатність особи й у випадку залежності від часу виникнення недієздатності правових наслідків за договором.
Так, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року, яке залишено без змін після апеляційного перегляду і набрало законної сили в установленому законом поряду, ОСОБА_4 визнано недієздатним та встановлено над ним опіку.
Ухвалюючи вищезазначене рішення, суд першої інстанції не вбачав підстав для встановлення дати, з якої особа є недієздатною, враховуючи, що заявник не надав суду доказів, що визнання ОСОБА_4 недієздатним, пов'язане з визнання недійсним будь-якого правочину.
Разом з тим, Деснянським районним судом міста Києва в рішенні від 21 грудня 2012 року встановлено, що згідно акту комплексної судово-психіатричної експертизи № 139 від 24 липня 2012 року, ОСОБА_4 страждає на органічне ураження головного мозку судинного генезу (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба, повторні ГПМК) зі слабоумством та психотичними розладами. За своїм психічним станом ОСОБА_4 не може розуміти характер та значення своїх дій та керувати ними. На даний розлад ОСОБА_4 страждає з другої половини 1990-х років (орієнтовно 1996 рік).
Під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення стало відомо, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року визнано недійсним з моменту його укладення договір іпотеки нерухомого майна від 31 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ «Універсал Банк», враховуючи психічний стан ОСОБА_4 на момент укладення даного договору, що встановлений рішенням Деснянським районним судом міста Києва в рішенні від 21 грудня 2012 року.
Дана обставина не існувала під час ухвалення оскаржуваного рішення, однак, враховуючи її значущість, колегія суддів бере до уваги, що договір іпотеки в судовому порядку визнано недійсним, а тому відсутні підстави для задоволення вимог АТ Універсал Банк» про звернення стягнення квартиру АДРЕСА_2 , яка є предметом даного договору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги та врахувати вищевказану обставину під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Що стосується оскаржуваного рішення в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_4 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки даний позов був поданий в інтересах особи, яка не мала цивільної процесуальної дієздатності.
Крім того висновки суду першої інстанції про відсутністі підстав для задоволення позову ОСОБА_1 повністю відповідають приписам чинного законодавства та обставинам справи.
Так, застава застава (іпотека) і порука є різними видами забезпечення виконання зобов'язання, що виключає можливість застосування норм, що регулюють поруку, до правовідносин кредитора з майновим поручителем, а тому вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційних скарг та скасування рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк».
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року скасувати в частині задоволення первісного позову та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
В позові Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4 , третя особа, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
В решті рішення суду - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 02 серпня 2019 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В.В. Саліхов
В.В. Соколова