Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/10351/2019
м. Київ Справа № 758/3931/19
31 липня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Ігнатченко Н.В.
- Олійника В.І.
при секретарі - Осінчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Мамась Максима Олександровича на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року, постановлену під головуванням судді Войтенко Т.В., про відмову у відкритті провадження, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» в особі ліквідатора ОСОБА_4 про визнання кредитором та зобов'язання вчинити дії,-
21 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Вайн Хауз Групп» в особі ліквідатора ОСОБА_4 про визнання кредитором та зобов'язання вчинити дії, в якому просив визнати його кредитором ТОВ «Вайн Хауз Групп» за заборгованістю в розмірі 30 000,00 грн., яка виникла на підставі договору оренди від 08 червня 2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Вайн Хауз Групп»; зобов'язати ТОВ «Вайн Хауз Групп» в особі ліквідатора ОСОБА_4 включити в проміжний ліквідаційний баланс та реєстр кредиторів кредиторські вимоги ОСОБА_1 на суму 30 000,00 грн.
Зазначав, що відповідач починаючи з серпня 2018 року не сплачує платежі, передбачені договором оренди, що потягло виникнення заборгованості, що станом на кінець січня 2019 року становить 30 000,00 грн. Позивачу стало відомо, що з 06.12.2018 року ТОВ «Вайн Хауз Групп» перебуває в стані припинення, ліквідатором товариства визначено ОСОБА_4 , встановлено строк до 06.02.2019 року для задоволення кредиторами своїх вимог. 05.02.2019 року позивач звернувся до ліквідатора Товариства з заявою про задоволення/визнання вимог кредитора від 04.02.2019 року, проте листи 22 лютого 2019 року повернулися на адресу відправника без вручення адресату за закінченням строку зберігання.
Враховуючи зазначене просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» в особі ліквідатора ОСОБА_4 про визнання кредитором та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Мамась М.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2019 року та направити справу для відкриття провадження та продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначав, що суд безпідставно послався в оскаржуваній ухвалі на ч. 3 ст. 112 ЦК України, якою встановлено, що вимоги кредитора до ліквідатора розглядаються в порядку господарського судочинства, а у порядку цивільного судочинства розглядаються лише справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, оскільки в ч. 3 ст. 112 ЦК України такого не встановлено.
Вказував на те, що суд першої інстанції не урахував, що ГПК України не передбачено розгляд господарськими судами справ у спорах з немайновими чи навіть майновими вимогами до боржника, стосовно якого розпочато процедуру добровільної ліквідації за рішенням засновників.
Вважав, що спір за позовом фізичної особи до юридичної особи в особі її ліквідатора про визнання кредитором і включення вимог до реєстру кредиторських вимог, є цивільно-правовим і в силу суб'єктивного складу не може розглядатися в порядку господарського судочинства, що неправомірно було проігноровано судом в оскаржуваній ухвалі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Мамась М.О. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник ТОВ «Вайн Хауз Групп» в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлявсяу встановленому законом порядку, причину своєї неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливимпровести розгляд справи у йоговідсутності.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати його кредитором ТОВ «Вайн Хауз Групп» за заборгованістю в розмірі 30 000,00 грн., яка виникла на підставі договору оренди від 08 червня 2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Вайн Хауз Групп», та зобов'язати ТОВ «Вайн Хауз Групп» в особі ліквідатора ОСОБА_4 включити в проміжний ліквідаційний баланс та реєстр кредиторів кредиторські вимоги ОСОБА_1 на суму 30 000,00 грн.
На обґрунтування заявлених вимог зазначав, що відповідач починаючи з серпня 2018 року не сплачує платежі, передбачені договором оренди, що потягло виникнення заборгованості, що станом на кінець січня 2019 року становить 30 000,00 грн. Позивачу стало відомо, що з 06.12.2018 року ТОВ «Вайн Хауз Групп» перебуває в стані припинення, ліквідатором товариства визначено ОСОБА_4 , встановлено строк до 06.02.2019 року для задоволення кредиторами своїх вимог.
05.02.2019 року позивач звернувся до ліквідатора Товариства з заявою про задоволення/визнання вимог кредитора від 04.02.2019 року, проте листи 22 лютого 2019 року повернулися на адресу відправника без вручення адресату за закінченням строку зберігання.
Обґрунтовуючи висновок про підсудність даного спору господарському суду, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги кредитора до ліквідатора розглядаються в порядку господарського судочинства.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на нормах процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
У даній справі встановлено, що спір виник між позивачем ОСОБА_1 , як орендодавцем та ТОВ «Вайн Хауз Групп», як орендарем, з приводуненалежного виконання останнім обов'язків щодо сплати орендної плати за договором оренди, з урахуванням того, що товариство знаходиться у стані припинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Частиною 6 ст. 105 ЦК України визначено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Частиною 3 ст. 112 ЦК України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Оскільки позивач ОСОБА_1 на момент звернення до суду з позовом не є фізичною особою-підприємцем, та справи у спорах з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого розпочато процедуру добровільної ліквідації за рішенням засновника не віднесено до юрисдикції господарських судів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки ст.. 374 ЦПК України не передбачено право суду апеляційної інстанції на скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для відкриття провадження, то так вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мамась Максима Олександровича задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» в особі ліквідатора ОСОБА_4 про визнання кредитором та зобов'язання вчинити дії, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 серпня 2019 року.
Головуючий: Судді: