31 липня 2019 року м. Київ
Справа № 755/3871/19
Провадження: № 22-ц/824/9988/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.,
секретар Глухенька М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року, постановлену під головуванням судді Арапіної Н.Є.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора філії комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у місті Києві Коровайко Оксани Сергіївни, Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: Міністерство юстиції України, Мирнопільська сільська рада «Результат», Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію,
В березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 4 квітня 2007 року. У вказаній квартирі проживають та зареєстровані, окрім нього його дружина ОСОБА_3 та їхній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 4 квітня 2007 року між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» (після зміни назви - АТ «Укрсоцбанк» укладено Договір кредиту № 032/29/095К, відповідно до якого Банком надано кредит в сумі 180 000 дол США зі сплатою 12,5 % відсотків річних на купівлю вищезазначеної квартири. В цей же день, між ним та Банком було укладено Іпотечний договір № 02-10/1126 з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту. Предметом іпотеки є вищевказана квартира. 6 листопада 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» подано заяву та інші документи до державного реєстратора з метою перереєстрації права власності на дану квартиру, та державним реєстратором 8 листопада 2017 року проведено перереєстрацію, хоча йому лише 5 грудня 2017 року стало відомо від працівників ПАТ «Укрсоцбанк» про вказані дії. Вказував, що відповідно ч. 1 ст. 37 до ЗУ «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі , яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя між позивачем та банком не укладався, а тому у державного реєстратора Коровайка О.С. були відсутні правові підстави для прийняття рішення про проведення державної реєстрації права власності спірної квартири. Також, державним реєстратором у порушення вимог Закону не було повідомлено його, як власника об'єкта нерухомого майна, про подання заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про проведення реєстраційних дій щодо даного майна. Державним реєстратором не враховано, що при вчиненні дій щодо зміни власника квартири, права проживання на яку має дитина, Банк та державний реєстратор повинні отримати попередньо дозвіл органів опіки та піклування в порядку ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». Окрім того, в Єдиній базі даних звітів про оцінку відсутня інформація про внесення відомостей про оцінку майна, щодо якого заявлено позовні вимоги.
7 березня 2019 року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1402183280000) до ухвалення рішення у справі. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що, на думку позивача, відносно спірної квартири можуть бути проведені інші дії, якими його правам та інтересам буде заподіяна шкода до ухвалення рішення в даній справі, а саме банком спірна квартира може бути продана третім особам.
УхвалоюДніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував того, що підтвердженням обставин, які можуть вплинути на захист прав позивача, є надходження дзвінків на його мобільний телефон від працівників АТ «Укрсоцбанк» щодо термінового виселення позивача та його сім'ї із квартири.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Правом відзиву на апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 360 ЦПК України учасники справи не скористались.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його адвокат Конченко О.П. пілтрималаи апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши думку скаржника та його адвоката, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
За ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А у пункті 4 даної постанови роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 посилався на існування підстав для подальшого незаконного розпорядження спірною квартирою, шляхом вселення до неї третіх осіб або відчуження даного нерухомого майна з реєстрацією права власності на це майно за іншими особами, що вказує на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення судового рішення, а захист цих прав, свобод та інтересів може стати неможливим або ускладненим без вжиття заходів забезпечення позову.
Право власності на вказану квартиру зареєстровано за відповідачем ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору про іпотеку.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Доводи відповідача про відсутність будь-яких загроз невиконання чи утруднення виконання рішення у даній справі, спростовуються встановленими судами обставинами у справі, оскільки між сторонами існує спір щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за ПАТ «Укрсоцбанк», проте позивач ставить під сумнів законність набуття такого права відповідачем на спірну квартиру.
Задоволення заяви про забезпечення позову не являється фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права власності відповідача на нерухоме майно, а лише обмежує його у здійсненні деяких дій на певний період.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії розпорядження квартирою, що є предметом спору у даній справі, або її відчуження, або передача в оренду чи іпотеку, тощо, є цілком обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у даному випадку.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову по суті, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та не звернув увагу на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Згідно вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на наведене, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити Акціонерному товариству «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо розпорядження квартирою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1402183280000) (відчуження, передача в оренду, передача іпотеку, тощо ) до ухвалення рішення по суті.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 1 серпня 2019 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль