апеляційне провадження №22-ц/824/1844/2019
справа №760/17128/15-ц
25 липня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Коробенка С.В. 26 жовтня 2018 року,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лавриненко Оксани Іванівни, треті особи: ОСОБА_1 , Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації договору, визнання права власності на майно,-
встановив:
У вересні 2015 ОСОБА_36 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14 лютого 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавриненко О.І., зареєстрований в реєстрі за №147;
- скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 14 лютого 2014 року між ОСОБА_6 , та ОСОБА_3., посвідчений приватним нотаріусом Київського міськогонотаріального округу Лаври ненко О.І., зареєстрований в реєстрі за №147;
- визнати за ОСОБА_36 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Вимоги обґрунтовує тим, що з 1966 року проживає у спірній квартирі, ОСОБА_5 є його матір'ю. В листопаді 2013 року у матері стався інсульт, вона втратила можливість самостійно пересуватись, неодноразово проходила за курс лікування в КМКЛ №4, КМКЛ №6, де перебувала на стаціонарному лікуванні: з20 листопада 2013 року по 05 грудня 2013 року з діагнозом інфаркт мозку внаслідок тромб, мозковий артерій: з 06 січня 2014 року по 20 січня 2014 року, з 08 березня 2014 року по 15 березня 2015 року із діагнозом атеросклеротичний кардіосклероз; з 26 березня 2014 року по 05 квітня 2014 року із діагнозом інфаркт мозку.
Вказує, що мати пересуватись та задовольняти життєві потреби самостійно не могла, ОСОБА_2 надавав їй допомогу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла. ОСОБА_2 звернувся до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
В березні 2015 року від раніше невідомої йому ОСОБА_3 стало відомо про оспорюваний договір та про те, що зазначена особа є власником квартири.
05 березня 2015 року ним до правоохоронних органів подана заява про вчинення злочину, відповідальність за який передбачена частиною 4 статті 190 КК України. В ході кримінального провадження проведено посмертну психіатричну експертизу, згідно із висновком якої в момент укладення договору його мати не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Посилаючись на викладені обставини звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено:
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14 лютого 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавриненко О.І. за реєстрованим №147.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі посилається на те, що вона є добросовісним набувачем квартири. На момент придбання квартири агенцією нерухомості перевірено її на предмет обставин, які могли б стати перешкодою у її купівлі. Вказує, що нею здійснено ремонт, іншого житла не має.
Посилається на те, що з висновку експертизи №44 неможливо встановити, на підставі яких саме даних експерти уважали, що ОСОБА_5 на момент укладення договору не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, ураховуючи, що покази лікарів, допитаних в кримінальному провадженні, які не є психологами або психіатрами, не містять об'єктивних даних щодо стану ОСОБА_5 . У висновку також не надано належного обґрунтування причинам неприйняття до уваги пояснень сторін та показів свідків, що були допитані.
Вказує, що висновки містять різні діагнози (висновок №378 вказує на хворобу F07.8 згідно МКХ-10, а висновок №44 вказує на хворобу F07.9 згідно МКХ-10), що свідчить про непевність позицій експертів, а відтак ставить під сумнів висновки.
Зазначає, що експерт ОСОБА_10 до суду для дачі пояснень стосовно висновку №44 не з'явився, а суд необґрунтовано відмовив у допиті спеціаліста в галузі психіатрії - ОСОБА_11 .
Вказує, що пояснення відповідача, покази свідків та приватного нотаріуса, факт відвідування ОСОБА_5 з сином 23 грудня 2013 року державної нотаріальної контори для вчинення довіреностей від їх імені свідчать, що ОСОБА_5 перебувала у стані, якій дозволяв їй усвідомлювати обставини укладення договору.
Зазначає, що частина даних медичної документації складена після укладення договору, відтак не могла братися до уваги.
Зазначає, що після відчуження спірної квартири, а саме 28 лютого 2014 року посвідчено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_5 та її син, від імені яких діяв представник ОСОБА_12 , придбали квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджує обставину свідомого волевиявлення на продаж спірної квартири.
Посилається на те, що положення частини 1 статті 225 ЦК України, якою керувався суд частково задовольняючи позовні вимоги, не могли бути застосовані.
В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_13 доводи апеляційної скарги підтримала.
Позивач та його представник ОСОБА_14 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 372 ЩІК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими в судовому засіданні доказами установлено, що на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується.
З матеріалів справи убачається, що 23 грудня 2013 року ОСОБА_5 видано довіреність на ім'я ОСОБА_12 , якого уповноважено управляти та розпоряджатися її майном, зокрема продати квартиру АДРЕСА_1 та купувати інше майно, а також у зв'язку із цим наділено іншими повноваженнями. Довіреність посвідчена державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори.
З метою продажу квартири ОСОБА_12 розпочато процедуру реєстрації права власності, зокрема на спірну квартиру, за наслідками чого державним реєстратором 25 січня 2014 року видано Свідоцтво про право власності на квартиру.
Окрім того, 23 грудня 2013 року ОСОБА_2 також видано довіреність на ім'я ОСОБА_12 , якого уповноважено управляти та розпоряджатися його майном, зокрема продати квартиру АДРЕСА_1 та купувати інше майно, а також наділено іншими повноваженнями у зв'язку із цим. Довіреність посвідчена державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори.
14 лютого 2014 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавриненко О.І. Згідно із договором він вчинений особисто ОСОБА_5 , остання зобов'язалась передати ключі та технічну документацію, звільнити квартиру та знятися з реєстраційного обліку до 28 лютого 2014 року. Продаж квартири відповідно до умов договору вчинено за 435978 грн., а на підтвердження оплати надано Платіжне доручення №74 від 14 лютого 2014 року AT"Банк "Фінанси та Кредит".
Позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується даними Свідоцтва про народження.
Згідно даних довідки житлово-експлуатаційної організації від 12 лютого 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровані у вказані квартирі з 1965 року та 1998 року відповідно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджено даними Свідоцтва про смерть.
02 березня 2015 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М.
06 березня 2015 року ОСОБА_1 зареєструвала своє та своєї дочки місце проживання у цій квартирі.
В межах кримінального провадження №12015100090002079 Київським міським центром судово-психіатричної експертизи проведено посмертну судово-психіатричну експертизу стану (висновок №378 від 06 травня 2015 року) ОСОБА_5 , згідно із висновками якої у період укладання договору купівлі-продажу квартири від 14 лютого 2014 року страждала на стійкий психічний розлад у вигляді органічного ураження головного мозку, судинного генезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням (F07.8 згідно МКХ-10); за своїм психічним станом у період з листопада 2013 по березень 2014 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними; за своїм психічним станом у період 14 лютого 2014 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
В ході проведення експертизи експертною комісією за даними медичної документації та матеріалів кримінального провадження встановлено наступне:
"Згідно з наданою медичною документацією відомо, що підекспертна з 21 жовтня 1998 року по 30 жовтня 1998 року перебувала на стаціонарному лікуванні в 2-му неврологічному відділенні КМКЛ №4, їй був виставлений діагноз: «Посттравматична невропатія окорухомого нерва справа. Дисциркуляторна атеросклеротична енцефалолатія ІІ» (МКСХ №10397).
З 20 листопада 2013 року по 05 грудня 2013 року перебувала на стаціонарному лікуванні в 2-му неврологічному відділенні КМКЛ №4. Була доставлена бригадою швидкої медичної допомоги з дому. В анамнестичній частині зазначено наступне: «скарг не виказує через важкість стану. Зі слів лікаря КШД, захворіла раптово 20 листопада 2013 року приблизно о 16 год. 30 хв., коли впала, розвинувся напад судом. Викликана КШД, хвора госпіталізована». У неврологічному стані зазначено наступне: «у свідомості, загальмована, сонлива. Очні щілини, зіниці. D=S, помірна ригідність м'язів потилиці, позитивний синдром Керніга з обох боків. Лівобічна гомонімна гемінопсія. Парез погляду ліворуч. Згладжена ліва носо-губна складка. Девіація язика ліворуч. Плегія лівої руки, виражений парез лівої ноги. Сухожилкові та періостальні рефлекси з кінцівок S>D. Позитивний симптом Бабінського ліворуч. Позитивний симптом ОСОБА_16 з обох боків, оральний феномен Бехтерева (+++). Достовірно дослідити чутливу та координаторну сферу не можливо через важкість стану». Під час стаціонарного лікування, лікарями невропатологами, описана наявність грубої вогнищевої неврологічної симптоматики. На тлі лікування стан хворої покращився: стабілізувався артеріальний тиск, наріс об'єм рухів у лівих кінцівках. При виписці зазначалось, що хвора потребує стороннього догляду. При виписці їй було рекомендовано нагляд терапевта, невролога за місцем проживання, та систематичне лікування. Їй був виставлений діагноз: «Ішемічний інсульт у басейні правої середньої мозкової артерії на фоні дисциркуляторної гіпертонічної та атеросклеротичної енцефалопатії III ступеню у вигляді плегії лівої руки, вираженого парезу лівої ноги, лівобічної гомонімної геміанапсії. Ішемічна хвороба серця: дифузний кардіосклероз, СН ІІ А ступеню» (МКСХ №15690).
З 06 січня 2014 року по 20 січня 2014 року перебувала на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КМКЛ №6. Поступила, за направленням лікаря-терапевта поліклініки за місцем проживання з діагнозом «Лівостороння нижньодольова пневмонія». В анамнестичній частині зазначено наступне: «хворіє гіпертонічною хворобою протягом багатьох років, перенесла два ГПМК, не пам'ятає коли. Хворіє протягом 2-3 діб, коли з'явилися дані скарги: «...кашель з незначною кількістю харкотіння, слизово-гнійного характеру, задишка в лежачому положенні, підвищення температури тіла, загальна слабкість». У нервово-психічному статусі при огляді зазначено наступне: «Хвора загальмована. Пам'ять на минулі та поточні події порушена». 08 січня 2014 року під час сумісного огляду із завідуючим відділенням, зазначено наступне: «Загальний стан хворої середньої ступені тяжкості. У свідомості, контакт утруднений через когнітивні порушення...». У подальшому, під час перебування на стаціонарному лікуванні лікарями терапевтами на тлі соматичної патології (загальна слабкість, кашель з виділенням харкотіння, підвищення температури тіла) на тлі ознак грубої вогнищевої неврологічної симптоматики, відмічалось, що контакт з хворою утруднений, через виражені когнітивні розлади. Під час огляду лікарем невропатологом 08 січня 2014 року зазначено наступне: скарг активно не виказує через вираженні когнітивні розлади. Зі слів родичів, у 2012 році перенесла ішемічний інсульт. Лікувалася стаціонарно. У неврологічному статусі: «У свідомості, виражене інтелектуально-мнестичне зниження...». Була виписана додому з покращенням соматичного стану, рекомендовано подальше спостереження лікаря-невролога та лікаря-терапевта за місцем проживання. При виписці їй був виставлений діагноз: «Гіпертонічна хвороба III (стан після ГПМК, 2012-2014 pp.) ІІІ ступеню, ризик III. Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз. Атеросклероз аорти та вінцевих судин. ГПМК по ішемічному типу в лівому коротидному басейні. СН II А. Дисциркуляторна енцефалопатія з вираженими когнітивними розладами» (ксерокопія МКСХ №2667).
З 08 березня 2014 року по 15 березня 2014 року перебувала на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КМКЛ №6. Була доставлена бригадою ШМД, у зв'язку з гіпертонічним кризом. При поступленні зазначено, що активно скарг не висловлює, через виражене інтелектуально-мнестичне зниження. Під час стаціонарного лікування, в щоденникових записах зазначалось, що загальний стан хворої середнього ступеню важкості. Перебуває в свідомості. Контакт утруднений через когнітивні порушення. На тлі проведеного лікування стан хворої покращився та з покращенням соматичного стану була виписана для подальшого амбулаторного лікування лікарем терапевтом, лікарем невропатологом за місцем проживання. При виписці їй був виставлений діагноз «Гіпертонічна хвороба ІІІ (стан після ГНМК, 2012, 2014 pp.) III ступеню, ризик III. ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз, атеросклероз аорти та вінцевих судин. СН II А. Дисциркуляторна енцефалопатія з вираженими когнітивними розладами» (ксерокопія медичної карти стаціонарного хворого №5261).
З 26 березня по 05 квітня 2014 року перебувала на стаціонарному лікуванні в 2-му неврологічному відділенні КМКЛ №4. Поступила за направленням лікаря-поліклініки за місцем проживання з діагнозом: «Стан після ГНМК. З вираженими когнітивними розладами, Дисфагія. ІХС. Гіпертонічна хвороба III». При первинному огляді зазначено наступне: «На момент огляду скарг не виказує, через мовні порушення. Доставлена бригадою ШМД у супроводі сина. Зі слів родичів стан погіршився в понеділок вранці (24 березня 2014 року) перестала розмовляти, відмічалось блювання, за допомогою відразу не звернулась, 26 березня викликали лікаря, було виписано направлення госпіталізацію». У неврологічному статусі зазначено наступне: свідомості, продуктивному контакту недоступна, односкладово відповідає запитання, швидко виснажується. Зіниці S=D. поодинокі ністагмоїдні рухи при крайньому відведенні. Обличчя асиметричне, елементи дистонії, дисфагії. Активні рухи в кінцівках збережені. Сухожилкові та періостальні рефлекси D>S, низькі, підошвинні знижені. Сумнівний симптом Бабінського справа . Менінгіальних знаків не виявлено». Чутливу та координаторну функцію достовірно перевірити неможливо. У подальшому, під час стаціонарного лікування, у щоденникових записах, а також при огляд доцентом: Мельник B . C . зазначалось, що стан хворої середньої важкості, у свідомості, проте контакт утруднений через інтелектуально-мнестичне зниження. При огляді зазначалось, що хвора брудна, недоглянута, значне пониженого харчування. Спостерігається зниження критики, пам'яті, інтелекту. При виписці зазначалось, що хвора потребує стороннього догляду амбулаторних умовах. При виписці їй був виставлений діагноз: «Залишкові явища перенесеного ішемічного інсульту (2013 року) у басейні правої СМА на фоні дисциркуляторної гіпертонічної атеросклеротичної енцефалопатії ІІІ у вигляді інтелектуально-мнестичного зниження, псевдобульбарного синдрому, легкого лівостороннього геміпарезу» (МКСХ №4051).
Експертною комісією також оцінено покази ОСОБА_2 , який повідомив, що мати з листопада 2013 року втратила можливість самостійно пересуватись, самостійно не могла задовольняти свої життєві потреби. У догляді іноді користувався допомогою сусідів, сам є інвалідом І групи. У поясненнях ОСОБА_2 також вказував на раптове знайомство з ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які за час життя матері проявляли різного роду допомогу, після смерті ОСОБА_21 допоміг з поховання матері, а згодом ці особи відвезли його до м.Пирятин Полтавської області, завели у квартиру та сказали, що це тепер його квартира, а квартира в м.Києві більше йому не належить.
Згідно показів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 самостійно активно спілкувалась з нею з приводу продажу квартири, про це було відомо і ОСОБА_2 , який був присутній при огляді квартири.
Згідно показів ОСОБА_22 (дружина голови правління ЖБК "Жовтень") відомо, що ОСОБА_5 мала намір продати квартиру, придбати дешевше житло, а заощаджені кошти витратити на лікування сина. Вказала, що остання зловживала спиртними напоями.
ОСОБА_23 , сусідка, повідомила, що ОСОБА_5 перебувала у тяжкому стані. Також вказала на відвідування квартири двома невідомими, яких пізніше ОСОБА_2 назвав своїми друзями.
ОСОБА_24 (приносила пенсію ОСОБА_5 до дому) вказала, що ОСОБА_5 була прикута до ліжка, двері квартири відчиняти не могла, розмовляти і писати також, тому пенсію забирав ОСОБА_2
ОСОБА_25 (голова ЖБК "Жовтень") повідомив, що восени 2013 року видавав на квартиру довідку особисто ОСОБА_5 , на вигляд була здорова. Після цього ОСОБА_5 неодноразово з ОСОБА_26 у грудні-січні навідувались до нього з приводу виготовлення документів, ОСОБА_5 виглядала здоровою, проте кашляла.
ОСОБА_27 (лікар-терапевт КМКЛ №6) при повідомила, що у січні 2014 року до відділення було госпіталізовано ОСОБА_5 з діагнозом «ГХС та ІХС», за направленням дільничного терапевта. Дана пацієнтка в зв'язку зі станом свого здоров'я самостійно не могла пересуватися та самостійно справляти природні потреби. Після виписки в березні 2014 року її було знову госпіталізовано з ознаками енцефалопатії, що свідчить про неможливість у повному обсязі усвідомлювати значення своїх дій. У момент перебування на стаціонарі до ОСОБА_5 приходив її син з ознаками інвалідності та чоловік на ім'я ОСОБА_21 , який періодично цікавився здоров'ям пацієнтки та приносив ліки. Після виписки ОСОБА_21 домовлявся з транспортуванням хворої, оскільки самостійно пересуватися по місту вона не могла. Після виписки пацієнтці було рекомендовано спостереження дільничного терапевта за місцем проживання...".
ОСОБА_28 (лікар-невролог КМКЛ №4) повідомив, що ОСОБА_5 поступила 20 листопада 2013 року з діагнозом: "Гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт), поступила у важкому стані, на звернення не реагувала, контакту була недоступна. Ні ходити, ні приймати самостійних рішень хвора не могла. Весь період лікування хвора самостійно пересуватись не могла, оскільки її кінцівки неповністю працювали. На момент виписки з лікарні хвора не могла ходити, могла стояти біля ліжка або сидіти в ліжку. За рахунок когнітивних розладів хвора могла б бути не повністю дієздатною.
ОСОБА_29 (лікар-невропатолог КМКЛ №4) повідомила, що поступила 26 березня 2014 року з діагнозом - стан після ГПМК, поступила в стані середньо важкості, перебувала в свідомості, але контакт ускладнений, через зниження пам'яті, інтелекту. Хвора значно пониженого живлення, брудна, недоглянута. Поступила в супроводі сина, зі слів якого стало відомо, що після перенесених інсультів у 2011-2014 роках відмічались зниження пам'яті, порушення ковтання. Ходити хвора не могла на момент прибуття КМКЛ №4 сама обслуговувати себе не могла. За час лікування стан хворої незначно покращився, доступна контакту, сидить у ліжку, але залишається зниження критики, пам'яті. інтелекту та порушення ковтання. На момент виписки хвора могла сидіти в ліжку, розмовляти, але залишалися порушення пам'яті, критики та інтелекту та порушення ковтання. Враховуючи все вищевказане, хвора не в змозі адекватно оцінювати ситуацію та відповідати за свої дії".
Надаючи обґрунтування експертна комісія відхилила дані, що повідомлені ОСОБА_3 та ОСОБА_25 , оскільки такі суперечили матеріалам медичної документації.
Окрім того, під час провадження у цій справі в суді першої інстанції Українським науково-дослідним інститутом соціальної і судової психіатрії та наркології проведено посмертну судово-психіатричну експертизу (висновок №44 від 10 жовтня 2017 року) стану ОСОБА_5 , за результатами якої комісія експертів дійшла висновку, згідно із яким ОСОБА_5 в момент укладання договору купівлі-продажу квартири 14 лютого 2014 року виявляла ознаки органічних психічних розладів судинного генезу (внаслідок гіпертонічної хвороби, дисциркуляторної енцефалопатії, інсультів) з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, які позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та можливості керувати ними під час укладення правочину 14 лютого 2014 року.
Під час проведення експертизи проаналізовано відомості, що містяться в матеріалах кримінального провадження та цивільної справи, комісією прослухано аудіозапис допиту свідків під час розгляду цивільної справи, а саме ОСОБА_25 (попередні пояснення ним підтримано); ОСОБА_30 (повідомила, що бачила в січні-лютому 2014 року ОСОБА_5 та остання з трудом пересувалась, тримаючись за стінку у під'їзді).
Надаючи обґрунтування експертна комісія керувалась відомостями та показами свідків, що містять інформацію, з якої можна було б зробити висновок про стан ОСОБА_5 , враховано покази свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_24 , ОСОБА_28 ОСОБА_29 . Покази свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 не взято до уваги унаслідок відсутності інформації про стан піддослідної.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався, зокрема на зазначену норму закону та суд під час ухвалення рішення такою керувався.
Положення частини 1 статті 225 ЦК України застосовуються у випадках коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак унаслідок свого фізичного стану не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, тобто не могла усвідомлювати суть та значимості дій, аналізувати наслідки.
Аналогічні положення містяться в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від05 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та у судовій практиці, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі №278/4583/13-ц.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права, оскільки суд першої інстанції не допустив таких порушень при ухваленні рішення про визнання договору недійсним на підставі цієї норми закону.
Доводи апеляційної скарги, що під час дослідження питання стану ОСОБА_5 не могли братися до уваги обставини, що мали місце до та після вчинення оспорюваного правочину помилкові, вирішуючи питання про стан ОСОБА_5 експертами питання досліджувалось комплексно, оскільки саме таке дослідження звужує елементи вибірковості, похибки, неповноти та необ'єктивності.
Надаючи оцінку висновкам експертиз як джерелу доказів у відповідності до статей 89, 110 ЦПК України, суд оцінює не лише сам висновок, а весь акт експертизи з його мотивувальною частиною.
Колегія суддів зазначає, що висновки експертиз відповідають установленим до цих видів експертиз вимогам, наведені дослідження та висновки є мотивованими, узгоджуються один з одним, базуються на об'єктивних даних, що зведені до певної системи та не суперечать матеріалам справи.
Судом апеляційної інстанції за клопотанням скаржника допитано в судовому засіданні в якості свідка завідувача кафедрою психіатрії, наркології та медичної психології Івано-Франківського національного медичного університету ОСОБА_11 . , який вказав на суперечливий характер висновків експертиз.
Проте колегія суддів враховує, що свідок був ознайомлений лише з письмовими висновками експертиз, проте ним не досліджувались інші письмові докази у справі, відтак дані пояснень свідка не є такими, що мають доказове навантаження.
Посилання скаржника на обставини, що ОСОБА_5 мала намір продати квартиру, оформлення 23 грудня 2013 року довіреностей та придбання квартири АДРЕСА_3 самі по собі не нівелюють факту, що на момент укладення договору були наявні визначені законом підстави, за яких правочин уважається недійсним.
Доводи скаржника в частині добросовісності набуття житлового приміщення відхиляються колегією суддів, оскільки зазначене не є предметом розгляду цієї справи та не впливає на висновки суду.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 14 лютого 2014 року між ОСОБА_6 , та ОСОБА_3., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавриненко О.І., зареєстрованого в реєстрі за №147; визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_2 - не оскаржується, відтак апеляційний суд, виходячи із наданих йому повноважень, не перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду в цій частині.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга па постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 серпня 2019 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова