2 серпня 2019 року місто Київ
справа № 753/19554/18
провадження № 22-ц/824/7840/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «ПриватБанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14 березня 2019 року, ухвалене у складі судді Коренюк А.М.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2018 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ФОП ОСОБА_1 . 27 травня 2013 року підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно заяви відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування б/н та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до умов договору відповідачу був встановлений кредитний ліміт, на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано Умовами і правилами надання банківських послуг.
Позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 9000 грн.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, має заборгованість по кредиту в сумі 3154 грн.34 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 4817 грн.17 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 3518 грн.71 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 6411 грн.41 коп.
25 жовтня 2016 року ФОП ОСОБА_1 була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З цього часу ОСОБА_1 позбавився статусу особи-підприємця.
Зобов'язання ФОП ОСОБА_1 після припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи не припиняються, а залишаються за відповідачем як фізичною особою.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 14 березня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 17901 грн.63 коп. заборгованості за кредитним договором, 1762 грн. судового збору, а всього 19603 грн.63 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі. В апеляційній скарзі посилався на те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилався на те, що суд не звернув увагу на ту обставину, що в провадженні суду вже була розглянута справа з приводу спору між сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у тій справі було закрито у зв'язку з тим, що спір не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, суд не дослідив належним чином факт пропуску позивачем строків позовної давності.
Правом на подання відзиву позивач не скористався.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання по погашення кредитної заборгованості та сплаті процентів, у зв'язку з чим має заборгованість, яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 3154 грн.34 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4817 грн.17 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 3518 грн.71 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 6411 грн.41 коп. , яка підлягає стягненню з відповідача. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до вимог позивача позовної давності, про що просив відповідач, оскільки мало місце переривання такого строку, що підтверджується розрахунком заборгованості та рухом коштів по рахунку позичальника.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
За нормами ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що 27 травня 2013 року ФОП ОСОБА_1 підписав заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування б/н, та просив крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом, комісію та пеню.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині , в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Умови та правила надання банківських послуг.
Проте, доказів на підтвердження того, що саме надані до позову Умови та правила банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів ( встановлення кредитного ліміту) взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та що сплати комісії і пені.
У заяві клієнта банку не зазначені процентна ставка, розмір комісії та пені.
За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та комісії, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можна розцінювати як частину укладеного між сторонами договору шляхом підписання заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами, а також відповідальності у вигляді неустойки ( пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення нарахованих процентів, комісії та пені позивачем не доведені.
Що стосується вимог про стягнення заборгованості по кредиту, то в цій частині позивач пропустив строк позовної давності.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо строку дії картки, з розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за тілом кредиту, яку просить стягнути позивач, виникла у липні 2015 року і з того, часу не змінювалась, а до суду з позовом позивач звернувся у жовтні 2018 року, тому наявні підстави вважати, що позивачем пропущений встановлений законом трирічний строк позовної давності.
До ухвалення рішення у цій справі відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
З наданого розрахунку не вбачається, що мало місце переривання перебігу позовної давності.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам, які суд вважав встановленими, рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14 березня 2019 року - скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2643 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус