Постанова
Іменем України
02 серпня 2019 року місто Київ
Номер справи 752/7777/18
Київський апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.,
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово»
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників))
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року, ухвалене у складі судді Колдіної О.О., в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва, об 11год. 46хв., відомості про дату складення повного рішення відсутні, -
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «СК «Здорово», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо -транспортої пригоди, мотивованим тим, що 24.08.2017 близько 17год. 20хв. у м. Києві по проспекту Правди, 82 сталася дорожньо - транспорта пригода за участю автомобіля марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів. Винним у скоєному ДТП визнано ОСОБА_2 , цивільно - правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «СК «Здорово», страховий Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0014347. Позивач в обґрунтування позову зазначав, що він звернувся до Страхової компанії з повідомленням про настання страхового випадку, однак представник СК «Здорово» у визначений строк не з'явився для огляду транспортного засобу, у зв'язку з чим він був вимушений звернутись до експерта ТОВ «Клевер Експерт». Відповідно до Висновку №780/12-17 з оцінки матеріального збитку, загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 становить 100 201,02 грн., а вартість матеріального збитку складає 51 965,71 грн. За складання Звіту позивач сплатив 1 200,00 грн. Оскільки страховиком не була сплачена сума страхового відшкодування, позивач просив стягнути з ПрАТ СК «Здорово» матеріальну шкоду, визначену відповідно до Висновку №780/12-17 у розмірі 51 965,10 грн. На підставі положень ст. 1194 ЦК України позивач просив стягнути з ОСОБА_2 різницю між розміром вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача та сумою страхового відшкодування, яка підлягає стягненню із страхової компанії, в розмірі 48 235,21 грн., а також понесені ним витрати на отримання правової допомоги в розмірі 2 500,00 грн. та витрати за проведення оцінки з визначення вартості матеріального збитку в сумі 1 200,00 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Здорово», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 51 465,81 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1261,25 грн., судовий збір в розмірі 514,61 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 48 235,21 грн., судовий збір в розмірі 496,86 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1 225,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення з нього матеріальної шкоди у розмірі 48 235,86 грн., подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи в цій частині, а тому просить рішення суду в частині стягнення з нього матеріальної шкоди у розмірі 48 235,86 грн. скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції всупереч вимогам закону прийняв до розгляду дві взаємовиключні вимоги - до особи, яка завдала шкоди та до Страховика, та у порушення вимог ст.16 ЦК України без зазначення відповідних доводів стягнув із Страховика суму страхового відшкодування, а із особи, винної у скоєному ДТП - матеріальну шкоду. Вважає, що сума відновлювального ремонту автомобіля «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 в межах ліміту відповідальності страховика, а відтак підлягає стягненню саме із ПрАТ «СК «Здорово».
Зазначив, що суд першої інстанції в обґрунтування розміру заподіяної шкоди прийняв до уваги наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №780/12-17 від 13.12.2017 року. При цьому суд не звернув увагу не те, що такий звіт було складено через три місяці після ДТП, яке сталося 24.08.2017, а тому не доведений причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою водія автомобіля марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 та збитками. Позивачем не доведено нанесення йому реальних збитків жодними документами, окрім посилання на Звіт про оцінку.
У відповідності до вимог п.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку письмового провадження.
Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 учасники справи (їх представники) не скористалися.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач ОСОБА_2 оскаржує рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року в частині стягнення з нього на користь позивача 48 235,21 грн. матеріальної шкоди.
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року не оскаржується, а тому його законність і обґрунтованість в цій частині не перевіряється апеляційним судом.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 24.08.2017 близько 17год. 20хв. у м. Києві по проспекту Правди, 82 сталася дорожньо - транспорта пригода за участю автомобіля марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Вказана постанова не оскаржувалась в апеляційному порядку та набрала законної сили.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).
З урахуванням зазначеного, вина ОСОБА_2 у вчиненні даного ДТП є доведенною та доказуванню не підлягає в силу положень ч.4 ст. 82 ЦПК України, відповідно, відповідач є винною особою в пошкодженні автомобіля позивача та в заподіянні йому матеріальної шкоди.
Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/0014347 від 31.05.2017 року на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Здорово». Страхова сума (ліміт відповідальності) ПрАТ «СК «Здорово» за даним Полісом за шкоду, заподіяну майну 100 000 гривень, розмір франшизи 500 гривень (а.с.57).
Із пояснень відповідача ОСОБА_2 вбачається, що франшизу у розмір 500 грн. він сплатив у добровільному порядку. Позивачем зазначена обставина не оспорюється.
Зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні першої інстанції, вбачається, що ПрАТ «СК «Здорово» не здійснило дій щодо огляду пошкодженого транспортного засобу автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , з метою визначення вартості матеріального збитку, а тому позивач звернувся із такою вимогою до ТОВ «Клевер Експерт».
13.12.2017 року ТОВ «Клевер Експерт» проведено оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 34.2 статті 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до пункту 34.2 статті 34 Закону якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд взяв до уваги неналежний доказ - Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №780/12-17 від 13.12.2017 колегією суддів оцінюється критично.
Будь - яких доказів на спростування зазначених у Звіті обставин та проведених досліджень заявником не надано. Такі посилання є виключно його припущеннями. А причинно - наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою водія автомобіля марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 та збитками завданими його неправомірними діями власнику автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 встановлені постановою суду від 05.10.2017, яка набрала законної сили. Зі змісту вказаної постанови чітко вбачається, що ОСОБА_2 у суді визнав свою вину повністю (а.с.6). Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є надуманими.
Також, у матеріалах справи відсутні належні чи допустимі докази на підтвердження того, що ПрАТ «СК «Здорово» було здійснило відповідні дії щодо огляду пошкодженого транспортного засобу - автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 таких доказів відповідачами до суду першої та апеляційної інстанції не подано.
Згідно положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.
Згідно з пунктом 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості (п.п. 1.6, 8.1 та 8.3 Методики).
Згідно висновків Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №780/12-17 від 13.12.2017:
- вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 становить 51 965, 81 грн.;
- вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить 100 201, 02 грн.;
- ринкова вартість легкового автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 , до моменту ДТП, становить 111 667, 35 грн.
Судом першої інстанції було встановлено, що ПрАТ «СК «Здорово» виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 не здійснило. Доказів протилежного матеріали справи не містять, встановлені судом обставини не оскаржуються заявником.
Судом задоволеного вимоги позивача та стягнуто з ПрАТ «СК «Здорово» суми страхового відшкодування, що становить вартість матеріального збитку з врахуванням фізичного зносу вузлів і деталей, в розмірі 51 965,81 гривня (з урахуванням сплаченої ОСОБА_2 франшизи у розмірі 500,00 грн.).
Визначаючи розмір страхового відшкодування, який підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Здорово» на користь власника легкового автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 , суд першої інстанції взяв до уваги вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 , що визначена згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №780/12-17 від 13.12.2017 та становить 51 965,81 грн. За вимогами закону страхова компанії не відшкодовує вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, а лише сплачує страхове відшкодування, в межах ліміту, у відповідності до розміру майнової шкоди заподіяної потерпілій особі з врахуванням фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.
Крім того, судом було задоволено вимоги позивача та стягнуто з ОСОБА_2 матеріальну шкоду, що є різницею між розміром страхового відшкодування та розміром відновлювального ремонту легкового автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 , визначену відповідно до Звіту №780/12-17, в розмірі 48 235, 21 грн.
Так, відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, якщо позивачу недостатньо суми страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої йому діями винної особи шкоди, він має право вимоги до винної у ДТП особи (у даному випадку до ОСОБА_2 ), на відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Позивач скористався своїм правом, наданим йому законом, та звернувся до суду із вимогою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з останнього на його користь матеріальної шкоди у розмірі 48 235,21 грн., що є різницею між вартістю відновлювального ремонту (100 201,02 грн.) та розміром майнової шкоди (51 965, 81 грн.).
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині, навів достатні мотиви з яких прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з винної у вчиненні ДТП особи різниці між розміром страхового відшкодування та розміром відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, дав вірну оцінку запереченням відповідача.
Посилання ОСОБА_2 на те, що позивачем не надано у розпорядження суду доказів на понесення ним збитків, а також не доведено розмір таких збитків колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що не підтверджені належними чи допустимими доказами, з огляду на наступне.
За змістом ч.4 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторін у справі.
Положеннями ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жодних доказів на спростування встановлених судом обставин в частині оскарження рішення суду скаржником у розпорядження суду першої інстанції надано не було. Таких доказів не додано і до апеляційної скарги.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 брав участь у розгляду даної справи в суді першої інстанції. Будь-яких заяв, клопотань щодо витребування судом доказів на підтвердження своїх заперечень суду не заявляв. Не погоджуючись із розміром нанесених позивачу збитків, не заявляв клопотання щодо призначення експертизи з метою встановлення розміру відновлювального ремонту легкового автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 та розміру майнової шкоди заподіяної потерпілому.
Та обставина, що страхова сума (ліміт відповідальності) ПрАТ «СК «Здорово» за даним Полісом за шкоду, заподіяну майну складає 100 000 гривень, а тому саме Страховик повинен відшкодувати позивачу усі збитки в межах страхового ліміту суперечать вище наведеним нормам закону. Тобто, зі страхової компанії підлягає стягненню лише матеріальна шкода с урахуванням фізичного зносу автомобіля, не дивлячись на те, що ліміт відповідальності складає 100 000 грн.
Помилковим є посилання скаржника у апеляційній скарзі на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, оскільки у вказаній постанові викладені висновки, протилежні доводам скаржника.
Отже, твердження ОСОБА_2 про незаконність ухваленого судом рішення в частині стягнення з нього на користь позивача різниці між розміром страхового відшкодування та розміром відновлювального ремонту легкового автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 , порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду в цій частині дійсним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, на думку суду, є необґрунтованими, а обставини, на які посилається ОСОБА_2 - недоведеними та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
У кожному конкретному випадку суд повинен ретельно оцінити докази й мотиви заявника, уважно вивчити обставини справи та надати мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
При цьому колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Суд у своєму рішенні навів достатні мотиви з яких прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 48 235,21 грн., що складає різницю між розміром страхового відшкодування та розміром відновлювального ремонту легкового автомобіля марки «Renault Clio Symbol», д.н.з. НОМЕР_2 , дав вірну оцінку запереченням відповідача ОСОБА_2 .
Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з'ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції в частині його оскарження ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим. В іншій частині рішення суду судом апеляційної інстанції не переглядалося, оскільки в цій частині його законність та обґрунтованість не оскаржується.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині його перегляду апеляційним судом відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування в цій частині з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 48 235,21 грн. залишає без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
Оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.359 ЦПК України ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2019 року було зупинено дію рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року, суд поновлює дію зазначеного рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369 п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України,-
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 48 235,21 грн. залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Поновити дію рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 02 серпня 2019 року.
Судді:
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна