02 серпня 2019 року м. Рівне №460/1329/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, про визнання протиправною та скасування відмови у формі листа відповідача від 20 травня 2019 року № 767/03 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 19 лютого 2019 року про перерахунок пенсії; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 22 січня 2019 року з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), та перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії. Вказує, що має понад 27 років страхового стажу, у зв'язку з чим звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач відмовив їй в здійсненні такого перерахунку. Вказану відмову позивач вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду. З огляду на наведене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що пунктом другим статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дійсно передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше не вище 85% заробітку. Відповідач зазначає, що розмір пенсії позивача визначений на умовах частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому, відповідно, розрахунок та підвищення до пенсії позивача проведено згідно з статтею 28 вказаного Закону. Також, відповідач зазначив, що 11 жовтня 2017 року у відповідній частині набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 3 грудня 2017 року № 2148-VII, яким норму пункту другого статті 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами та цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"». Таким чином, на думку відповідача, відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачу. За наведених обставин, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
6 червня 2019 року позовна заява надійшла до суду.
11 червня 2019 року ухвалою суду позов залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
18 червня 2019 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
3 липня 2019 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
15 липня 2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини справи, встановлені судом:
Позивач є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 31 жовтня 1994 року.
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказане визнається учасниками справи.
Згідно з рішенням про перерахунок пенсії від 20 лютого 2019 року № 956090142668, загальний страховий стаж позивача складає 27 років 10 місяців 11 днів.
19 лютого 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням пункту другого статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 20 травня 2019 року за № 767/03 відповідач повідомив позивачу, що з 5 червня 2015 року йому призначена пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої визначений згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також, відповідач звернув увагу на те, що з набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії за віком призначаються за наявності страхового стажу, визначеного законодавством (до 1 жовтня 2011 року - 5 років; до 1 жовтня 2018 року - 15 років; у 2018 році - 25 років; у 2019 році - 26 років) та обчислюються з урахуванням коефіцієнтів страхового стажу та заробітної плати. Порядок обчислення доплати за понаднормовий стаж визначається відповідно до статті 28 цього ж Закону. При цьому, коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0.75, а за періоди роботи на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, - 0.85. При цьому, відповідач також зауважив, що з 11 жовтня 2017 року у відповідній частині набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 3 грудня 2017 року № 2148-VII, яким норму пункту другого статті 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами та цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"». З огляду на наведене, відповідач вказав на відсутність законних підстав для перерахунку пенсії позивачу з врахуванням пункту другого статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону № 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє прийти до висновку, що законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058, або спеціальним Законом № 796.
Відповідно до пункту другого статті 56 Закону № 796 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
При цьому, слід зазначити, що починаючи з впровадження в Україні пенсійної реформи, тобто з 1 січня 2004 року, призначення та перерахунок пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції є неможливим лише на підставі Закону № 796 без врахування положень Закону № 1058.
Застосування окремих положень Закону № 1058, на переконання суду, не є перешкодою для застосування положень Закону № 796 при обрахунку пенсії вказаній категорії осіб.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 6 лютого 2018 року в справі № 560/675/17.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивач віднесений до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має стаж роботи понад 27 років, а тому він має право на збільшення розміру пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796.
Посилання відповідача у листі від 20 травня 2019 року № 767/03 та відзиві на позовну заяву на те, що з 11 жовтня 2017 року у відповідній частині набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі - Закон № 2148), яким у статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пункт 2 доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"», суд вважає безпідставним та необґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи, що пенсія за віком позивачу призначена у 2015 році, а Законом № 2148 пункт другий статті 56 Закону № 796 доповнено з 11 жовтня 2017 року, тому вказані зміни, на переконання суду, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивач набув право на відповідний перерахунок значно раніше ніж Закон № 2148 набрав чинності.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання відмови відповідача в проведенні перерахунку пенсії позивача протиправною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням пункту другого статті 56 Закону № 796 є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.
Вирішуючи позовні вимоги в частині дати, з якої належить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, суд враховує таке.
Підсумовуючи вище наведене в його сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до часткового задоволення.
За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, половина сплаченого позивачем відповідно до квитанцій від 6 червня 2019 року №№ 15, 15, оригінали яких знаходиться в матеріалах справи, судового збору в розмірі 384,20грн підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області в проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 20 травня 2019 року № 767/03.
Зобов'язати Костопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням вимог пункту другого статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, починаючи з 1 березня 2019 року.
В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням вимог пункту другого статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, починаючи з 22 січня 2019 року, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
2) відповідач - Костопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (35000, Рівненська обл., Костопільський р-н, м. Костопіль, вул. Бурова, 17а/3, код ЄДРПОУ 41247908).
Суддя Комшелюк Т.О.