про застосування заходів процесуального примусу
02 серпня 2019 року м. Кропивницький Справа №340/1538/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Голованівського управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області, смт. Голованівськ, Кіровоградська область, вул. Паркова, 11
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Голованівського управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області про зобов'язання Голованівського управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області зняти з податкового обліку ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця.
Позивачем при подачі позовної заяви подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до якого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не знайдено запис про реєстрацію якого ОСОБА_1 (а.с.11).
Окрім того, у позовній заяві позивач стверджує, що припинила свою діяльність у 2002 році, тобто до створення Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
11.07.2019 р. представником Головного управління ДФС у Кіровоградській області подано відзив на позовну заяву до якого додано скрінкопію реєстраційної картки платника податків з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична-особа-підприємець 12.06.1997 р. Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 р. витребувано в Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області належним чином завірену копію матеріалів реєстраційної справи ОСОБА_1 , а також зобов'язано Добровеличківську районну державну адміністрацію Кіровоградської області невідкладно, але не пізніше 26 липня 2019 року подати витребувані докази до Кіровоградського окружного адміністративного суду. Окрім того, Добровеличківській районній державній адміністрації Кіровоградської області роз'яснено, що у випадку невиконання вимог даної ухвали судом вирішуватиметься питання про застосування заходів процесуального примусу (а.с.30).
Копія ухвали від 16.07.2019 р. одержана Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 18.07.2019 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.38).
30.07.2019 р. до суду надійшов лист Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 23.07.2019 р. №01-34/92/1 в якому повідомлено, що реєстраційна справа фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутня, а також зазначено, що база Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців ведеться з липня 2014 року (а.с.39).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 р. №698-ХІІ, чинного на час проведення реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем, у відповідній редакції, державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті Ради народних депутатів або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Згідно з ч.4 ст.8 Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 р. №698-ХІІ, чинного на час проведення реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем, у відповідній редакції, державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється (при наявності всіх документів) за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний протягом цього терміну видати посвідчення про реєстрацію і в десятиденний термін подати відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної статистики.
Частиною 11 ст.8 Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 р. №698-ХІІ, чинного на час проведення реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем, у відповідній редакції, зокрема встановлювалося, що скасування державної реєстрації здійснюється за особистою заявою підприємця.
З огляду на п.п.38, 39 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. №740, чинного на час реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем, орган державної реєстрації у 10-денний термін повідомляє відповідні органи державної податкової служби та державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Реєстраційна справа суб'єкта підприємницької діяльності, державну реєстрацію якого скасовано, передається органом державної реєстрації до місцевої державної архівної установи в установленому порядку.
З 01.07.2004 р. набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. №755-IV (далі за текстом - Закон №755).
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №755, у редакції чинній на час набрання чинності цим Законом, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №755, у редакції чинній на час набрання чинності цим Законом, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №755, у редакції чинній на час набрання чинності цим Законом, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Частиною 1 статті 17 Закону №755, у редакції чинній на час набрання чинності цим Законом, встановлювалося, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.
Відповідно до п.п.2 - 4, 7 розділу ІI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» від 01.07.2010 р. №2390-VI (далі за текстом - Закон №2390), який набрав чинності 03.03.2011 р., процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців.
Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.
Згідно з п.8 розділу ІI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390 після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. №575/5, затверджено Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яке було чинним до 01.07.2014 р. Це Положення визначало порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - комісії).
Згідно з п.п.1.2, 3.1, 3.2 цього Положення, комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (далі - невключені суб'єкти).
Завданням комісії є проведення інвентаризації невключених суб'єктів.
Комісія відповідно до покладеного на неї завдання:
- приймає від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб'єктів;
- розглядає, аналізує прийняту від уповноважених органів аналітичну інформацію;
- складає узагальнену інформацію про невключених суб'єктів;
- передає узагальнену інформацію про невключених суб'єктів реєстраційним службам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб-підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно з ч.ч.6-8 ст.80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 45 КАС України визначено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
З огляду на п.5 ч.1 ст.145 КАС України штраф є одним із видів заходів процесуального примусу.
Зважаючи на ч.ч.2, 3 ст.145 КАС України до однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення.
Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
Матеріалами справи підтверджено, що реєстрацію ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем 12.02.1997 р. проведено Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області.
Таким чином, реєстраційна справа ОСОБА_1 знаходилася саме у Добровеличківській районній державній адміністрації Кіровоградської області і в подальшому могла бути передана до належного суб'єкта відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд зазначає, що повідомлення про відсутність у Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області матеріалів реєстраційної справи ОСОБА_1 без зазначення причин її відсутності та надання підтверджуючих доказів того, якому саме суб'єкту та коли така справа була передана, слід розцінювати як невиконання вимог ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 р. про витребування доказів, а тому суд вважає за необхідне вжити заходи спрямовані на запобігання зловживанню процесуальними правами шляхом застосування до Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.
Визначаючи розмір штрафу суд враховує, що не надання до суду витребуваних доказів перешкоджає належному виконанню судом завдання адміністративного судочинства та реалізації принципу офіційного з'ясування обставин справи передбаченого ч.4 ст.9 КАС України. Таким чином, до Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області слід застосувати штраф - один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн.), що на думку суду, буде достатнім для досягнення мети вжиття заходів процесуального примусу та сприятиме запобіганню зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.149 КАС України ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Керуючись ст.ст.45, 80, 144, 149, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Застосувати до Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області захід процесуального примусу у вигляді штрафу в сумі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).
Стягнути із Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області в дохід Державного бюджету України штраф у сумі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).
Роз'яснити Добровеличківській районній державній адміністрації Кіровоградської області, що відповідно до ч.6 ст.149 КАС України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Роз'яснити Добровеличківській районній державній адміністрації Кіровоградської області, що застосування заходів процесуального примусу не звільняє від виконання обов'язків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Зобов'язати Добровеличківську районну державну адміністрацію Кіровоградської області невідкладно, але не пізніше 02 вересня 2019 року подати до Кіровоградського окружного адміністративного суду докази витребувані ухвалою від 16 липня 2019 року.
Роз'яснити Добровеличківській районній державній адміністрації Кіровоградської області, що у випадку повторного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету штрафу в сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян.
Ухвала є виконавчим документом та є обов'язковою до виконання.
Копію ухвали направити сторонам, а також Державній судовій адміністрації України для звернення до виконання.
Стягувачем за ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року в справі №340/1538/19 є Державна судова адміністрація України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795), боржником Добровеличківська районна державна адміністрація Кіровоградської області (місцезнаходження: 27000, смт. Добровеличківка Кіровоградської області, вул. Незалежності, 112, код ЄДРПОУ - 04055038).
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання - 02 серпня 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання такої ухвали.
Дата складання ухвали - 02 серпня 2019 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. Момонт