Справа №760/8339/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2295/2019 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
« 1 » серпня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8 о
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2019 року якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено тримання під вартою до 27.08.2019р. включно,
В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄДРДР № 12015100090011192 від 17.11.2015р. щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України.
27.06.2019р. під час судового засідання прокурором Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_11 заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , обґрунтоване тим, що судове слідство не завершене, по справі не допитані всі свідки та обвинувачені, позиції яких різняться між собою, а тому задля уникнення ризику незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених по справі, зокрема, обвинувачену ОСОБА_9 , а також задля уникнення ризику переховуватися від суду та сторони обвинувачення, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, який може зникнути та тривалий час перебувати в розшуку, з місця вчинення злочину зник та намагався сховати сліди злочину, а також враховуючи особу обвинуваченого, який на момент затримання постійного місця проживання не мав, офіційно працевлаштований не був, постійного джерела доходу не мав, відсутність в нього стійких соціальних зв'язків, інший, більш м'який запобіжний захід, на думку прокурора, не зможе запобігти вказаним ризикам.
27.06.2019р. ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено тримання під вартою до 27.08.2019р. включно.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 просив скасувати вказану ухвалу, ухвалити нову ухвалу якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт послався зазначив, що суд І інстанції прийняв однобічну позицію при розгляді клопотання під час якої упереджено став на сторону обвинувачення, при цьому, суд не врахував докази сторони захисту про те, що розшук обвинуваченого ОСОБА_8 був фіктивним, оскільки він, маючи змогу покинути країну, продовжив жити звичним життям, не змінював ні адресу проживання, ні номер мобільного телефону; наведені прокурором ризики, на думку захисту є безпідставними, прокурором не наведені обставини та докази, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також не обґрунтовано чому інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просив обрати йому будь-яку іншу міру запобіжного заходу, не пов'язану з триманням під вартою.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт, послався на те, що клопотання прокурора не містить викладу обставин та доказів, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, судом не враховано те, що в нього на утриманні перебувають дружина ОСОБА_12 , син ОСОБА_13 , матір дружини ОСОБА_14 , з якими він мешкає за адресою в АДРЕСА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали подані апеляційні скарги та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволення; перевіривши надані в копіях матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника та обвинуваченого не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_15 було вирішено визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.2 ст.392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
На підставі наведеного, ухвалами Київського апеляційного суду від 12.07.2019р. та від 22.07.2019р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 27.06.2019р. про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , та ухвалою апеляційного суду від 24.07.2019 провадження призначено до розгляду.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 щодо незаконності ухвали суду І інстанції про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Як вбачається з ухвали, суд при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про те, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.194 КПК України України.
Так, під час вирішення клопотання прокурора суд встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_8 зможе незаконно вплинути на свідків та інших обвинувачених в кримінальному провадженні, які на теперішній час ще не допитані в судовому засіданні.
При цьому, суд врахував тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки та за якийзаконом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_8 з метою уникнути покарання за вчинений злочин може переховуватися від суду, та на підставі чого суд дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, ним доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_8 перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а не домашній арешт, як того просять апелянти, має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За сукупності таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого, його сімейний стан, соціальні зв'язки, характеристики за місцем проживання, які суд оцінює у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
За таких обставин, перевіривши доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого, колегія суддів, за наслідками їх розгляду, вважає необхідним вказані скарги залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2019 року про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 - без змін.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2019 року якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено тримання під вартою до 27.08.2019р. включно - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді __________________ _____________________ ___________________