Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 752/6340/18
Номер провадження: 22-ц/824/8108/2019
Головуючий у суді першої інстанції О.О. Колдіна
Суддя -доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач
02 серпня 2019 року місто Київ
Номер справи 752/6340/18
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
секретар судового засідання: Горак Ю.М.
учасники справи:
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»
заінтересована особа Подільський районний відділ державної виконавчої
служби м. Київ Головного територіального управління
юстиції у м.Києві
заінтересована особа Голосіївський районний відділ державної виконавчої
служби м.Київ Головного територіального управління
юстиції у м. Києві
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»
на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року, постановлену у складі судді Колдіної О.О., в приміщенні Голосіївського районного суду м.Києва о 12год. 25хв.,-
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця у виконавчому провадженні №28865996 з примусового виконання виконавчого листа №2-4952/09 виданого 08.02.2009 (2010)року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЛО» вартості товару у сумі 142 468,80 грн. Скарга мотивована тим, що головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чергадзе Н.О. при відкритті виконавчого провадження №28865996 було накладено арешт на майно боржника, а у червні 2012 року дане виконавче провадження було закінчено у зв'язку із його передачею для подальшого виконання Подільському районному відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві та постановою державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Манасеряна А.А. 25.06.2014 року зазначений виконавчий лист було повернуто стягувачу у зв'язку із відсутністю майна боржника. Проте, державний виконавець, повертаючи виконавчий документ без виконання, не вирішив питання про скасування арешту накладеного на майно боржника. З урахуванням вказаних обставин просить суд зобов'язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Манасеряна А.А. зняти арешт з майна боржника накладений у ході примусового виконання виконавчого листа №2-4952/09 виданого 08.02.2009 (2010)року Голосіївським районним судом м. Києва.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу управління державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві задоволено. Зобов'язано Подільський районний відділ управління державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві або державного виконавця Подільського районного відділу управління державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, визначеного у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», зняти арешт з майна ОСОБА_1 , що був накладений відповідно до постанови державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 28.09.2011 у виконавчому провадженні №28865996, що було відкрито на підставі виконавчого листа №2-4952/09, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 08.02.2009 (2010)року.
Не погоджуючись з ухвалою суду ТОВ «АЛЛО» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги боржника.
В обґрунтування зазначено, що суд першої інстанції задовольняючи скаргу не взяв до уваги ту обставину, що рішення суду від 09.12.2009 року у справі №2-4952/09 не виконано боржником. Судом не враховано, що ухвалою Голосіївського районного суду від 30.01.2019 у справі №752/20248/18 видано дублікат виконавчого листа №2-4952/09 виданого Голосіївським районним судом м. Києва 08.02.2009 (2010)та поновлено ТОВ «АЛЛО» строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Товариство зазначило, що Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла на час повернення виконавчого документа без виконання) не передбачено було вирішення питання державним виконавцем про зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу. Суд не врахував правову позицію викладену в ухвалі Вищого спеціального суду України від 12.07.2017, яку Товариство просило застосувати під час розгляду скарги. Крім того, заявник звернув увагу на ту обставину, що суд розглядаючи скаргу по суті не вирішив питання про поновлення пропущеного боржником строку на подачу скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця.
У судове засідання апеляційного суду представник ТОВ «АЛЛО», будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду справи, що підтверджується розпискою, не з'явився. Будь яких заяв, клопотань на день розгляду справи від Товариства до суду не надійшло.
Заінтересовані особи: державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися повторно, про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Будь яких заяв, клопотань на день розгляду справи від зазначених осіб не надійшло.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду повторно не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлявся у відповідності до вимог закону, зокрема шляхом розміщення судової повістки - повідомлення на офіційному веб-сайті Київського апеляційного суду, причини неявки суду не повідомив.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності заінтересованої особи (боржника за виконавчим провадженням) суд взяв до уваги те, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Суд також врахував, що заявник ходом розгляду справи не цікавиться, судові повістки за зазначеною ним адресою, як адресою свого проживання, не отримує, що свідчить про недобросовісне користування ним своїми правами. Крім того, представник заявника адвокат Сніжко А.Г. про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Будь яких заяв, клопотань на день розгляду справи від нього не надійшло. Відповідно до вимог закон повідомлення представника учасника справи про дату, час і місце судового засідання свідчить про таке повідомлення і самого учасника справи.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи (їх представників) та скласти повну постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 24.07.2019 року.
Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу учасники справи (їх представники) не скористалися.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Як вбачається із матеріалів справи, 08.02.2010 року Голосіївським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №2-4952/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЛО» заборгованості вартості товару, переданого на зберігання у сумі 142 468,80 грн., судового збору у розмірі 1 425,00 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 120,00 грн. (у виконавчому листі помилково зазначено дату його видачі - 08.02.2009, оскільки рішення суду, на підставі якого було видано даний виконавчий лист, було ухвалено лише 09.12.2009 та набрало воно законної сили 19 січня 2010, що зазначено у виконавчому листі а.с.27).
28.09.2011 року головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чаргадзе Н.О. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №28865996 з примусового виконання виконавчого документу та накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1 .
Оскільки відповідно до повідомлення Пенсійного фонду України боржник був працевлаштований у ТОВ «ТК Лідер СЕРВІС» (м. Київ, вул. Світлицького, 30/20) вказаний виконавчий лист було передано до виконання Подільському районному відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Постановою головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чаргадзе Н.О. від 27.06.2012 було закінчено виконавче провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 03.08.2012 року ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження №33655559 з примусового виконання виконавчого листа №2-4952 виданого 08.02.2010року Голосіївським районним судом м. Києва.
05.12.2012 року державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Зазначену постанову направлено для виконання до ТОВ «ТК Лідер СЕРВІС» (м. Київ, вул. Світлицького, 30/20).
26.12.2015 року державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із тим, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Із наданих Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві пояснень вбачається, що виконавче провадження 01.02.2016 року було передано до архіву, а у подальшому було втрачено, у зв'язку із чим надати копії матеріалів виконавчого провадження № 33655559 не вбачається можливим.
Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві у жовтні 2018 року надано витяг (інформаційна довідка автоматизованої системи виконавчого провадження від 11.09.2018 року) із виконавчого провадження №33655559, який підтверджує зазначені вище обставини.
Так, задовольняючи скаргу суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених боржником вимог. Суд дійшов висновку про те, що стягувач після повернення виконавчого документа не звернувся у встановлені законом строки для повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання з метою виконання рішення суду, а питання про скасування арешту майна боржника державним виконавцем під час повернення виконавчого листа не вирішувалося, а тому суд вбачав підстави для скасування арешту майна боржника, оскільки такою бездіяльністю державного виконавця порушуються права боржника.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови про накладення арешту), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника, оголосити заборону на його відчуження (ч.4 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови про накладення арешту).
Згідно абзацу другого ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови про накладення арешту) у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненаданн боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Зазначені вимоги були дотримані державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ у м. Києві при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого Голосіївським районним судом 08.02.2010 року.
Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови про накладення арешту) передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до вимог статей 11, 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відтак винесення постанови про арешт майна боржника є обов'язком державного виконавця.
Судом встановлено, що відкриваючи виконавче провадження державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві одночасно наклав арешт на усе майно боржника.
Приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із тим, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи розшуку такого майна виявилися безрезультатними, державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві не вирішив питання щодо зняття накладеного арешту на майно боржника за даним виконавчим провадженням.
Так, згідно п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час прийняття постанови про повернення виконавчого документа) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повертаючи виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, державним виконавцем не вирішувалося питання про зняття арешту з майна боржника.
Так, дійсно Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови про накладення арешту та про повернення виконавчого документа) не містив норм, які регламентував дії державного виконавця в частині скасування арешту майна у разі повернення виконавчого документа на підставі ч.1 ст.47 цього Закону.
Проте суд першої інстанції помилково застосував положення ч.1, 2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа), оскільки виконавче провадження у даному випадку не закінчене.
Відповідно до вимог ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час прийняття постанови про повернення виконавчого документа) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав, з яких виконавче провадження може бути закінчено.
Повернення виконавчого документа без виконання не є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Отже, державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника тільки в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Та обставина, що стягувачу було повернуто виконавчий лист на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, не свідчить про те, що виконавче провадження є закінченим у розумінні закону.
Оскільки державний виконавець повернув стягувачу виконавчий лист у зв'язку з відсутністю майна у боржника ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження не є закінченим, що не позбавляє стягувача права повторного звернення із заявою про примусове виконання рішення суду, а відтак у державного виконавця не було правових підстав для зняття арешту з майна боржника, накладеного в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-4952/09.
Суд апеляційної інстанції вважає, що державний виконавець діяв в межах наданих чинним на той момент законом України «Про виконавче провадження» повноважень, у нього не було підстав для зняття арешту з майна боржника, оскільки постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна боржника.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішення суду від 09.12.2009 року на підставі якого 08.02.2010 року Голосіївським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-4952/09 не виконане.
Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що стягувач після повернення йому виконавчого документа не вчиняв дій спрямованих на повторне пред'явлення виконавчого листа № 2-4952/09 виданого 08.02.2010 року Голосіївським районним судом м. Києва до виконання.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 28.09.2018 року ТОВ «АЛЛО» подало до Голосіївського районного суду м. Києва заяву про визнання поважними причин пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа №2-4952/09, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 08 лютого 2009 року (2010), до виконання, поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа №2-4952/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЛО» 142 468,80 грн. та судових витрат.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.01.2019, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, заяву ТОВ «АЛЛО» задоволено. Видано дублікат виконавчого листа №2-4952/09, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 08.02.2009 (2010), на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2009 у цивільній справі №2-4952/09, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЛО» вартість товару, переданого на зберігання в розмірі 142 468, 80 грн., судовий збір в розмірі 1425,00 грн. та витрати на оплату ІТЗ в розмірі 120,00 грн., у зв'язку із втратою оригіналу виконавчого листа. Поновлено ТОВ «АЛЛО» строк для пред'явлення виконавчого листа №2-4952/09, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 08.02.2009 (2010), на підставі заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2009 у цивільній справі №2-4952/09, до виконання (а.с. 125).
Постановляючи ухвалу 08.02.2019 року суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що строк на пред'явлення виконавчого документу до виконання може бути поновлено судом за заявою стягувача, а тому дійшов помилково висновку про наявність підстав для зняття арешту із майна боржника, оскільки рішення суду на підставі якого було видано виконавчий лист не виконане, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-4952/09 не закінчене, стягувач хоча і пропустив строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання, проте звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та про видачу дубліката виконавчого листа №2-4952/09 за заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 грудня 2009 року у зв'язку із його втратою, а судом було задоволено такі вимоги стягувача, відтак права боржника, накладенням арешту на його майно, не порушуються.
Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для громадян (відповідно для ОСОБА_1 ) і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Рішення суду не було виконано саме через відсутність у боржника майна, щодо якого заявник просить скасувати арешт. Тобто, на теперішній час у ОСОБА_1 є майно, на яке може бути звернуто стягнення, рішення суду може бути виконано.
З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Отже, відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі.
Враховуючи, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції, яка містить необґрунтовані висновки, що не відповідають обставинам справи, перешкоджає реалізації гарантованого Конституцією України права стягувача на виконання судового рішення, що набуло законної сили.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі ТОВ «АЛЛО» є достатніми для скасування ухвали суду першої інстанції та наявності передбачених законом підстав для відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Слід зауважити, що судом апеляційної інстанції під час перегляду даної справи було встановлено, що в оригіналі виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м. Києва міститься помилка, оскільки зазначено що він виданий 08 лютого 2009 року, тоді як рішення, на підставі якого він був виданий, ухвалено судом лише 09 грудня 2009 року. Питання про виправлення зазначеної помилки судом, який видав виконавчий документ, не вирішувалося. Тому суд апеляційної інстанції зазначає у даному рішенні дату видачі виконавчого документа 08 лютого 2010 року, а не дату видачі виконавчого документа вказану у виконавчому листі 08 лютого 2009 року.
Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України, апеляційний суд стягує з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЛО» сплачений Товариством судовий збір при подачі апеляційної скарги в сумі 1 921,00 грн. оскільки задовольняє апеляційну скаргу у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Барикадна, 15-а) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 921,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 02 серпня 2019 року, вступна і резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались через неявку учасників справи та їх представників в судове засідання 24 липня 2019 року.
Судді:
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна