31 липня 2019 року м. Київ
Справа №752/16394/16-ц
Резолютивна частина постанови оголошена 31 липня 2019 року
Повний текст постанови складено 01 серпня 2019 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року, ухваленого суддею Плахотнюк К.Г. в приміщенні Голосіївського районного суду, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, -
Справа №752/16394/16-ц
№ апеляційного провадження:22-ц-824/5924/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Плахотнюк К.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних виомг посилався на те, що 27.07.2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хюндай Акцент» під керуванням відповідачки ОСОБА_2 та автомобіля «КІА РІО» під його керуванням, у результаті чого автомобілі отримали пошкодження. Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідачки ОСОБА_2 , яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, вартість матеріального збитку, завданого йому внаслідок пошкодження його автомобіля «КІАР ІО» склала 168067, 58 грн.. На виконання полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8522243, ним отримано страхове відшкодування в розмірі 50 000, 00 грн., відповідно відшкодуванню з боку відповідача підлягає сума матеріальних збитків у розмірі 118 067, 58 грн.. Крім того, ним були понесені додаткові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідачкою, зокрема за проведення експертного дослідження згідно договору №ЕД-1707-2-362/16 від 15.08.2016 року у розмірі 2 911, 00 грн., витрати на послуги евакуатора з метою евакуації автомобіля на станцію технічного обслуговування та проведення експертного дослідження в розмірі 400, 00 грн., а також моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях, яких він зазнав внаслідок ушкодження його ж автомобіля, позбавлення можливості використовувати повсякденно автомобіль та порушення звичайного способу життя. На наступний день після дорожньо-транспортної пригоди значно погіршився його фізичний стан здоров'я, що було причиною для його звернень до медичних закладів. Також стверджував, що необхідність вжиття заходів для відновлювального ремонту пошкодженого з вини відповідачки його ж автомобіля, самостійний пошук для цього грошових коштів, та організації виїздів його ж неповнолітнього сина до медичних та навчальних закладів завдавало йому значних моральних страждань. Завдану йому моральну шкоду просив суд відшкодувати за рахунок відповідача у розмірі 15 000, 00 грн..
Також просив відшкодувати йому судові витрати понесені на правову допомогу та на сплату судового збору, оскільки відповідачка не бажала вирішити питання відшкодування шкоди мирним шляхом.
Посилаючись на ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь 157258,58 грн. з яких - 118067,58 грн. матеріальний збиток, 15000 грн. моральний збиток, 2911 грн. витрати за проведення експертного дослідження, 400 грн. витрати за послуги евакуатора, 20 880 грн. витрати на правову допомогу, а також витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування збитків 116067,58 грн., на відшкодування моральної шкоди 3000 грн., понесені витрати на проведення експертного дослідження 2911 грн., понесені витрати на послуги евакуатора 400 грн., судові витрати на правову допомогу 13 050 грн., судові витрати по сплаті судового збору 1 764, 00 грн., що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 137 192 грн. 58 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 частково, з урахуванням ступеня вини ОСОБА_1 у заподіянні шкоди у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) встановивши, що останній має право на відшкодування за рахунок ОСОБА_2 суму у розмірі 20782,66 грн, в тому числі: на відшкодування матеріального збитку 15315,01 грн.; на відшкодування моральної шкоди 3000,00 гри.; витрати за проведення експертного дослідження 400,55 грн.; витрати на послуги евакуатора 55,04 грн.; витрати на правову допомогу 1795,68 грн.; судові витрати по сплаті судового збору 216,38 грн.
Здійснити розподіл судових витрат встановивши право ОСОБА_2 на компенсацію судових витрат за рахунок ОСОБА_1 в сумі 42688,80 грн., яку зменшити за рахунок права ОСОБА_1 на компенсацію матеріальних збитків та моральної шкоди заподіяної в наслідок дорожно-транспортної пригоди до 21961,18 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судових витрат за наслідком розгляду в суді першої інстанції та судові витрати в сумі 21961,18 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за наслідком розгляду в суді апеляційної інстанції - в повному обсязі.
Зокрема зазначала, що суд першої інстанції в частині задоволення в повному обсязі вимоги позивача щодо відшкодування матеріального збитку в сумі 116 067,58 грн., припустився порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів та повного, об'єктивного і законного розгляду справи, а також неправильно застосував норми матеріального права в частині не застосування ч. 2 ст. 1193 Цивільного кодексу України, в наслідок чого прийняв незаконне рішення в цій частині.
Суд не врахував, що розмір матеріального збитку був визначений експертами на дату заподіяння матеріальної шкоди. Хоча, відповідно до ст. 1192 ЦК України визначено що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже висновок про визначення розміру матеріального збитку на момент заподіяння шкоди є неналежним доказом розміру заподіяної шкоди в силу приписів ст. ЦК України.
Окрім того, суд не врахував, що розмір матеріального збитку був визначений експертами з урахуванням податку на додатну вартість. Але, приписи ст. 1192 ЦК України визначають необхідність відшкодування реальної вартості відновлювального ремонту, а не розрахункової. При цьому, суд встановив під час розгляду справи те, що позивач вже ремонтував свій автомобіль (про це заявив сам позивач). Суд вимагав від позивача надати докази його витрат на проведення ремонту. Але позивач зазначив що таких доказів в нього немає. А отженемає й доказів про те, що сума відновлювального ремонту ним була оплачена з урахуванням податку на додатну вартість. А відсутність доказів є підставою для зменшення розміру відшкодування на суму податку на додану вартість, який позивач не сплачував.
Отже, враховуючи, що судова експертиза (висновок судової експертизи № 1363/17-54 02.08.2017р.) була проведена без огляду автотранспортного засобу та деталей, які були замінені позивачем під час проведення ремонту, експертиза ґрунтувалась на переліку пошкоджень автотранспортного засобу встановлених без участі відповідачки, вартість матеріального збитку висновок судової авто-товарознавчої експертизи № 1363/17-54 від 02.08.2017 р., як й експертне дослідження 28.08.2016 р., не можна вважати належними доказами, які визначають обсяг матеріального збитку заподіяного позивачу внаслідок ДТП, що 27.07.2016 року о 14 год. 15 хв., в м. Києві на вул. Заболотного, 20-А. До того ж розмір заподіяного матеріального збитку визначений експертами на момент заподіяння шкоди у той час, як закон вимагає компенсацію шкоди розмір якої має бути встановлений на момент проведення ремонту або розгляду справи, а у разі встановлення судом факту проведення ремонту, ненадання позивачем доказів несення ним витрат з урахуванням ПДВ суд мав відрахувати суму ПДВ з суми присудженої компенсації.
Проте, суд першої інстанції спираючись на зазначені висновки розмір матеріальної шкоди порушив правила оцінки належності доказів та принцип обов'язку доведення своїх доводів та аргументів позивачем, стягнув з відповідачки збитки у розмірі встановленому неналежними доказами. Ця обставина робить рішення суду в частині визначення розміру заподіяної позивачу шкоди незаконним та таким що ґрунтується на припущеннях та неналежних доказах, що в свою чергу є підставою для скасування рішення.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт що у діях позивача, як потерпілої сторони у ДТП, наявна груба необережність у вигляді перевищення швидкості руху, що знаходиться у причинно-наслідному зв'язку із ДТП та розміром заподіяного позивачу збитку, що за приписами ст. посилаючись на ч. 2 ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування, щонайменше на 50% від визначеного розміру матеріального збитку. На підтвердження своєї позиції відповідачка надала висновок комплексного авто-технічного дослідження ТОВ «Українські незалежні судові експерти»№ 508 від 17.11.2017 р.
Зазначала, що якщо взяти за основу розмір матеріального збитку заподіяного позивачу визначеного підставі ставі висновку експертного авто-товарознавчого дослідження від 28.08.2016р. у розмірі 157 187,76 грн. вартості відновлювального ремонту та 8879,82 грн. компенсації втрати товарної вартості автомобіля, за відрахуванням податку на додану вартість, відповідно до пояснень апеляційної скарги, ураховуючи ступінь вини позивача у заподіяних матеріальних збитках відповідно до ч. 2. ст. 1193 Цивільного кодексу України у розмірі 50%, сума компенсації матеріального збитку заподіяного позивачу, яка могла бути стягнута судом з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 за правильного застосування норм матеріального права, могла становити 15315,01 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 вказував про те, що твердження та вимоги ОСОБА_2 , викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства України, а отже не підлягають задоволенню.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що 27 липня 2016 року по вул. Академіка Заболотного, 20-А, у м. Києві сталася дорожня-транспортна пригода, за участю автомобіля «HYUNDAI» д.н.з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «КІА RIO» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 під керуванням водія.
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 , що підтверджується постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року, якою встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, сталася тому, що саме водій ОСОБА_2 допустила порушення п.п. 1.5,2.3. (б), 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху України і тільки її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.. 141 КУпАП. ( а.с. 35).
Зі змісту постанови від 13 вересня 2016 року щодо притягнення відповідачки ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП також вбачається, що ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме щодо порушення п.п. 1.5,2.3. (б), 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху України визнала повністю, у вчиненому розкаялася.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «КІА RIO» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 (а.с.6-7).
Згідно висновку № ЕД-1707-2-362/16 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, складеного 28 серпня 2016 року ТОВ «Судова незалежна експертиза України» за заявою ОСОБА_1 : вартість відновлювального ремонту «КІА RIO» д.н.з. НОМЕР_2 пошкодженого в результаті ДТП, що сталась 27 липня 2016 року становить 158 034, 13 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «КІА RIO» д.н.з. НОМЕР_2 пошкодженого в результаті ДТП, що сталась 27 липня 2016 року становить 168 067,58 грн. (а.с.75-95).
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди обов'язкова цивільно-правова відповідальність власника автомобіля КІА RIO» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 . В була застрахована відповідно до полісу №АІ/8522243 на виконання умов якого ним було отримано страхове відшкодування за шкоду, завдану його автомобілю в розмірі 50 000 грн.
Не погоджуючись з наданим позивачем висновком № ЕД-1707-2-362/16 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, складеного 28 серпня 2016 року ТОВ «Судова незалежна експертиза України» за заявою ОСОБА_6 , представником відповідачки у справі було заявлено клопотання про призначення автотехнічної та автотоварознавчої експертизи. (1 том, а.с. 108-109).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст.. 384, 385 КК України. (1 том, а.с. а.с. 103-106)
Згідно висновку експертів від 02 серпня 2017 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1363/17-54 вартість відновлювального ремонту автомобіля «КІА RIO» д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 липня 2016 року, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, відповідно дорівнює 157 187, 76 грн.; розмір матеріальних збитків заподіяних власнику автомобіля «КІА RIO» д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 липня 2016 року, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, складав 166 964,30 грн.
Позивач не скористався своїм правом збільшення ціни позову з огляду на отримані результати висновку експертів за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи, натомість запропонував відповідачці зменшити ціну позову на 2 000, 00 грн., що складає вартість металобрухту вага якого відповідає вазі пошкоджених деталей його автомобіля, що не підлягали ремонту.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині шкоди завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме власнику транспортного засобу автомобіля «КІА RIO» д.н.з. НОМЕР_2 Лупеці Р.В ОСОБА_7 , суд першої інстанції прийняв до уваги постанову про визнання відповідачки ОСОБА_2 винною у порушенні правил дорожнього руху, що стало причиною пошкодження транспортного засобу позивача та дійшов правильного висновку, що позивач ОСОБА_6 має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди у повному обсязі за мінусом 2 000, 00 грн., що складають вартість пошкоджених деталей автомобіля, які підлягали заміні.
Колегія суддів погоджується з таким висновок суду першої інстанції, оскільки ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Правилами ч. 6 ст. 82 ЦПК України ЦПК України встановлено, що прийнята судом постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої прийнято постанову в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Доводи апеляційної скарги, щодо не надання судом належної оцінки висновку експерта ТОВ «Українські незалежні судові експерти» № 000237/1 від 17 листопада 2017 року щодо наявності діях позивача, як потерпілої сторони у ДТП, наявна груба необережність у вигляді перевищення швидкості руху, що знаходиться у причинно-наслідному зв'язку із ДТП та розміром заподіяного позивачу збитку, що за приписами ст. посилаючись на ч. 2 ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування, щонайменше на 50% від визначеного розміру матеріального збитку, відхиляються судом як безпідставні, оскільки ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності не притягувався, постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 24.05.2019 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення за ст.124 КУпАП, постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року скасовано, провадження справі закрито. Винною у вчиненні ДТП постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року визнано ОСОБА_2 .
Також, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції, про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн., оскільки такий розмір відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Також, є вірним висновок суду про часткове задоволення позовних вимог щодо понесених витрат на правову допомогу, оскільки відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_6 , відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2013 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна