справа № 754/15572/18 головуючий у суді І інстанції - Клочко І.В.
провадження № 22-ц/824/8355/19 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
31 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив змінити розмір аліментів, визначений судовим наказом Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є неповнолітньою та проживає разом з відповідачем. 15 листопада 2017 року Деснянським районним судом міста Києва було видано судовий наказ за заявою відповідача про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання доньки у розмірі ј заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. На сьогоднішній момент донька ОСОБА_4 не відвідує жодних додаткових занять та гуртків, де б розвивались здібності дитини. Нові речі не купляються взагалі, а якщо й купуються деякі, то низької якості. У свій час відповідач відмовилася отримувати аліменти на банківський розрахунковий рахунок, мотивуючи своє рішення тим, що для неї головне спілкування і виховання батьком дитини. Позивач, як батько дитини, приймає участь у її вихованні та утриманні. На даний час у позивача на утриманні перебуває непрацююча дружина ОСОБА_5 та новонароджена друга дитина, що ставить його у скрутне матеріальне становище.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, встановлений судовим наказом Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 14 листопада 2017 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішення законної сили. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення аліментів з 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 1/6 частину через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд не врахував факт перебування позивача у шлюбі з ОСОБА_6 та наявність у нього малолітньої дитини, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дружина та дитина знаходяться на утриманні позивача. Позивач зазначає, що він офіційно працевлаштований та своєчасно і у повному обсязі сплачує аліменти, заборгованість по сплаті аліментів відсутня. У рішенні не зазначено жодних доводів відповідача, якими б вона аргументувала свою незгоду проти позову. Суд розглянув справу без участі позивача та не врахував у повному обсязі позовні вимоги, при ухваленні рішення не зазначив, жодних підстав, у зв'язку з якими позов підлягає частковому задоволенню. Такі обставини призводять до непропорційного розподілу коштів на утримання обох дітей і непрацюючої дружини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції керувався лише статтями 192, 183 (181) СК України, тоді як застосуванню підлягали й інші нормативно-правові акти. Зокрема, судом не враховано ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ч. 1-3 ст. 182, ст. 183-184 СК України. Суд повинен максимально захистити права та інтереси дитини стосовно фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Гармонійний всесторонній розвиток дитини можливий виключно за наявності достатнього грошового забезпечення зі сторони батьків. Суд не дослідив рівень доходів/витрат позивача, наявність в нього майна, інших утриманців, тощо. Надання позивачем свідоцтв про народження дитини не вказує на те, що новонароджена дитини перебуває на його утриманні. Позивач також має і свідоцтво про народження спільної з відповідачем дитини, однак, ухилявся від сплати аліментів. Позивач послався на наявність на його утриманні теперішньої дружини, проте, на підтвердження вказаних обставин не надав належних та допустимих доказів. ОСОБА_1 також не надав документів про відсутність у теперішньої дружини нерухомого та цінного рухомого майна, про відсутність на її рахунках коштів, не зазначив факти отримання/відсутність отримання допомоги від держави. Рівень доходу позивача, рівень його витрат та його майновий стан дозволяє сплачувати аліменти у розмірі, що встановлений судовим наказом. ОСОБА_1 працює оперативним співробітником у Державній фіскальній службі України та отримує достойну заробітну плату. Позивач є власником квартири по АДРЕСА_1 квартири АДРЕСА_2 . Згідно декларації у позивача наявні готівкові кошти. ОСОБА_1 є забезпеченою людиною і в нього є можливість, незважаючи на народження другої дитини, сплачувати аліменти на утримання спільної дитини.
Такі ж доводи ОСОБА_2 містяться у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи судом відповідач не надала доказів щодо рівня доходу та майнового стану позивача. На сьогоднішній день розмір заробітної плати позивача являється середнім. Вона не є постійно однаковою та залежить від таких факторів як вислуга, надбавка, допомога, премія, тощо. До розгляду справи у суді заборгованість була погашена у повному обсязі. Відповідач описує майновий стан позивача, недотримуючись хронології дій та змішуючи всі факти.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.45, Т.1).
15 листопада 2017 року Деснянським районним судом міста Києва було видано судовий наказ по справі № 754/15024/17 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 14 листопада 2017 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.8, Т.1).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався статтями 183, 184, 192 СК України.
Апеляційний суд погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплачує аліменти на підставі судового наказу на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від усіх видів доходів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів, ОСОБА_1 зазначає, що змінився його сімейний стан, що є підставою до зменшення розміру визначених судом аліментів.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача, до 1/5 частини, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:стан здоров'я та матеріальне становище дитини;стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
На момент видачі судового наказу 15 листопада 2017 року, Деснянський суд м. Києва, враховуючи в тому числі і матеріальне становище ОСОБА_1 визначив розмір аліментів, а саме 1/4 частина від усіх видів заробітку. При цьому, на момент призначення аліментів у ОСОБА_1 не було на утриманні інших дітей.
10 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 уклав новий шлюб з ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася дочка ОСОБА_8 .
Отже, у позивача змінився сімейний стан, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 192 СК України є підставою до зменшення розміру аліментів.
Будь-яких інших доказів, які б вказували на наявність підстав до зміни розміру аліментів чи на відсутність таких підстав, як позивач, так і відповідач суду не надали (Т.1, а.с.1-82).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову та зміну розміру аліментів з ј частини на 1/5 частину в зв'язку з зміною сімейного стану позивача.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині, що суд не дослідив рівень доходів/витрат позивача, наявність в нього майна, інших утриманців, тощо, ОСОБА_1 працює оперативним співробітником у Державній фіскальній службі України та отримує достойну заробітну плату. Позивач є власником квартири по АДРЕСА_1 квартири АДРЕСА_2 . Згідно декларації у позивача наявні готівкові кошти. ОСОБА_1 є забезпеченою людиною і в нього є можливість, незважаючи на народження другої дитини, сплачувати аліменти на утримання спільної дитини, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки на момент постановлення оскаржуваного судового рішення жодних доказів про зазначені обставини суду надано не було.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Оскільки доказів неможливості подання до суду першої інстанції доказів, що подані як позивачем, так і відповідачем після постановлення судом рішення до суду апеляційної інстанції не надано - у апеляційного суду відсутні правові підстави приймати зазначені докази та враховувати їх під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Крім того помилковою є позиція відповідача, що суд першої інстанції не врахував положення ст. 182-183 СК України, оскільки предметом розгляду було не питання стягнення аліментів, а питання зміни їх розміру, підстави до чого визначені у ст. 192 СК України.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в частині розгляду справи без його участі, а також не врахування його позовних вимог, не зазначення підстав до часткового задоволення позову, не пропорційного розподілу коштів на утримання двох дітей відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Як зазначає позивач він сам звернувся до суду з заявою та просив розглядати справу у його відсутність (Т.1, а.с.92). Доводи позовної заяви про зміну сімейного стану позивача, а саме його одруження та народження дитини від нового шлюбу були враховані судом і саме з цих підстав суд вирішив зменшити розмір аліментів. При цьому, жодних інших доказів, в тому числі і щодо свого майнового стану, а саме його погіршення, що давало б можливість вважати визначені судом аліменти в розмірі 1/5 частини заробітку такими, що є завищеними для позивача і становлять для нього надмірний тягар - суду не надано. Посилання позивача на не пропорційний розподіл коштів відповідачем на утримання двох дітей фактично є його припущенням і не підтверджене жодним наявним у справі доказом.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо зміни розміру аліментів, які стягуються з позивача, з 1/4 частини доходів на 1/5 частину відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене на підставі наданих суду доказів, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
ОСОБА_2 подала до апеляційного суду заяву про стягнення судових витрат, в якій просила при ухваленні рішення стягнути на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн. та судовий збір у розмірі 1 152 грн. 60 коп.
Проте, у силуч. 13 ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат, якщо він змінює рішення або ухвалює нове, а, отже, підстав до задоволення зазначених вимог немає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 01 серпня 2019 року.
Судді: Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.