Провадження№2-о/235/711/19
Справа №235/5246/19
Іменем України
02 серпня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого - судді Величко О.В.
при секретарі - Лебеденко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , заінтересована особа: Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася до Красноармійського міськрайонного суду с заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. В обґрунтування своєї заяви вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Дубове м.Довжанськ Луганської області помер батько її дитини ОСОБА_3 . При зверненні до Покровського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , так як лікарське свідоцтво про смерть, видане в м.Довжанськ, не відповідає вимогам українського законодавства. Для отримання свідоцтва про смерть, яке необхідно їй для реалізації наслідків, передбачених законодавством у зв'язку зі смертю батька дитини. Просить встановити факт смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Дубове м.Довжанськ Луганської області.
В судове засідання заявниця надала письмову заяву, в якій підтримує заяву, та просить справу слухати без її участі.
В судове засідання представник заінтересованої особи: Покровського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій областіне з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надали заяву про розгляд справи у відсутності представника заінтересованої особи.
Суд, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Згідно паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 11.07.2008 року ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
Згідно лікарського свідоцтва про смерть за №556 від 10.09.2018 року, виданого судебно-медичним експертом, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер в іншому місці, місце смерті: Луганська обл., м.Свердловськ, п.Комсомольський; причина смерті - правостороння гнійна бронхопневмонія.
Згідно відмови Покровського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 31.07.2019 року, вказано, що медичне свідоцтво про смерть №556 від 10.09.2018 року, виданого на тимчасово окупованій ттериторії, надане заявницею для підтвердження факту смерті ОСОБА_3 , є документом, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року №1150/13024, а тому - у державній реєстрації відмовлено.
Згідно п.8 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення смерті особи в певний час у разі не можливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, у зв'язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та тимчасово окупованих територіях, на території проведення АТО, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території за місцем звернення заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров» я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Пунктом 1 глави 5 розділу 111 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5, визначені підстави для державної реєстрації смерті:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.08.2006 року № 545-а, перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов'язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров'я.
Згідно ст. 9 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові і службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт, виданий органами та особами, передбаченими частиною другою цієї статті є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та їх посадових осіб з незаконними органами, створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до п. 1 Постанови ПВС України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republico f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п. п. 1, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Законом України від 04.02.2016 р. № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» Цивільний процесуальний кодекс України доповнений ст. 317 (257-1), якою визначені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. Цей Закон набув чинності 21.02.2016р. (з дня, наступного за днем його опублікування, опублікований у виданні Урядовий кур'єр 20.02.2016р. № 34).
Враховуючи, що встановлення факту смерті породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення особистих чи майнових прав заявниці, яка діє в інтересах малолітньої дитини, зокрема право на оформлення пенсії, що виникло після смерті ОСОБА_3 , чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту, як за рішенням суду, заявниця не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт смерті, що має юридичне значення, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 мала право звернутися до суду за захистом прав своєї малолітньої дитини, відповідно до ст. 3 ЦПК України. Отже є всі підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту смерті ОСОБА_3 .
Керуючись ст. ст. 3, 5, 7, 8, 18, 229, 258-259, 263-265, 268, 293, 315,317 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , заінтересована особа: Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України- задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с.Комсомольський міста Свердловськ Луганської області; яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце смерті: с.Дубове м.Довжанськ Луганської області; причина смерті: правостороння гнійна бронхопневмонія.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для виконання.
Суддя: