233 № 233/5027/19
02 серпня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Малінова О.С.,
за участі секретаря Аллік Ю.М.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецької області, про встановлення факту смерті особи в певний час,-
25 липня 2019 року заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті в певний час фізичної особи - її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьку та була похована у вказаному населеному пункті, тобто на тимчасово неконтрольованій території України. Їй були видані лікарське свідоцтво про смерть з довідкою про причину смерті, а також свідоцтво про смерть останньої, при цьому у зв'язку з тим, що вищевказані документи видані закладом охорони здоров'я та реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, вони є недійсними та не створюють юридичних наслідків. У проведенні державної реєстрації факту смерті Костянтинівським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області було відмовлено, тому підтвердити смерть своєї матері у встановленому законом порядку вона позбавлена можливості. Враховуючи, що встановлення даного факту має для неї юридичне значення просила встановити факт смерті особи в певний час.
У судовому засіданні заявниця підтримала заяву, просила її задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Костянтинівського міського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області, у судове засідання не з'явився, був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна в особі своїх державних органів, зокрема і судів, вживає всіх можливих заходів, у тому числі щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з ч.1 ст. 9 вищевказаного закону внутрішньо переміщена особа має право на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до абзацу першого п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Заявниця ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Костянтинівка, Донецької області, згідно паспорту громадянки України зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідно до довідки УСЗН Костянтинівської міської ради № 1425-5000169624 від 02.08.2019 року перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, фактична адреса: АДРЕСА_2 (а.с.4-11).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08.07.1967 року, матір'ю заявниці ОСОБА_5 є ОСОБА_6 (а.с.13).
05.12.1987 року заявниця уклала шлюб із громадянином ОСОБА_7 та обрала прізвище чоловіка - « ОСОБА_8 », що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00023556636 від 01.08.2019 року (а.с.14).
Мати заявниці - ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Костянтинівка, Донецької області, та була зареєстрована у АДРЕСА_2 , - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у неврологічному відділенні Клінічної лікарні №9 м. Донецька, у зв'язку з чим видано лікарське свідоцтво про смерть з довідкою про причину смерті №253 від 03.06.2019 року. Причиною смерті ОСОБА_9 зазначені «Інфаркт головного мозку». Також заявницею одержано свідоцтво про смерть матері від 03.06.2019 року № НОМЕР_2 , видане Пролетарським відділом ЗАГС м. Донецька. Заявниця поховала матір на кладовищі «Південне» м.Донецька, що підтверджується актом приймання-передачі наданих ритуальних послуг №276/6 від 03.06.2019 року, накладною на придбання ритуальних належностей та фотознімком місця поховання із відповідною табличкою на якій зазначені прізвище, ім'я та по-батькові похованої: « ОСОБА_6 », а також дати народження та смерті останньої: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (а.с.15-19).
При цьому, перелічені документи про смерть ОСОБА_9 видані закладом охорони здоров'я та реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, тобто є недійсними та не створюють юридичних наслідків.
Костянтинівським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецької області за вих. № 16.18-62-2254 від 01 серпня 2019 року заявниці відмовлено у проведенні державної реєстрації факту смерті матері, оскільки пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі, встановленій діючим законодавством (а.с.20).
Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч.2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПО наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди маж бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
В силу вимог ч.ч.1-2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для встановлення факту смерті особи в певний час на тимчасово неконтрольованій території України, оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт смерті ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що мав місце ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьку, Донецької області, Україна. Встановлення даного факту має юридичне значення для заявника та іншим шляхом встановити цей факт неможливо. Тому, суд вважає за необхідне задовольнити заяву.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 95, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-317, 319 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересована особа - Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецької області (адреса місцезнаходження: м. Костянтинівка, вул. Театральна, буд. 5, ЄДРПОУ 21969099), про встановлення факту смерті особи в певний час, - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Костянтинівка, Донецької області, - ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Донецьку, Донецької області, Україна.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд.
Суддя